f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ПОЧИНАЛОСЬ З НИЩЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ІНСТИТУЦІЙ

07.11.2022

Sergiy Trymbach

НСКУ, Українська кіноакадемія

А продовжилось арештами письменників, митців, діячів культури. У ці дні скорботна дата - на початку листопада1937-го в урочищі Сандармах, в Карелії, з дерева української нації струсили її цвіт. Було убито Леся Курбаса, Миколу Куліша, Валер’яна Підмогильного, Павла Филиповича, Валер’яна Підмогильного та багатьох інших… Самий перелік імен викликає чисті й кипучі від гніву сльози - з ними Україна була би іншою.

Процеси згортання, послідовного нищення української культури, її діячів, її інфраструктури починалися із фактичного розстрілу інституцій. Нині минає сто літ з дня заснування ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління), чия діяльність і заклала підвалини національної екранної культури та власне кіноіндустрії, за лічені роки досягнувши вражаючих успіхів. Саме тому у 1930-му ВУФКУ ліквідували. Реорганізація - так, коли чиновники хочуть щось знищити, вони оголошують про «реорганізацію» з метою «підвищення ефективності». А паралельно йшов процес нищення літературних організацій - «Авангард» (рік смерті 1930), ВАПЛІТЕ (1923-28), МАРС (1923-29), «Нова генерація» (1927-30), «Плуг» (1922-32) і т.д.

Відтак хай нікому не видаються нєвінной шалостью дії недолугої керівниці Держкіно (якої держави - з цим пані Кудерчук вочевидь досі не визначилась; хіба наміри пограбувати національний кіноархів чимось відрізняються від недавнього грабунку рашистами Херсонського художнього музею?!)). Пам’ятаймо історію. І тоді, на рубежі 1920-30-х років, багато хто відмовчувався, як оце й нині. А потім прийшли і за ними. Довідмовчувалися до всесильства Сталіна й НКВД, повернення найчорнішої середньовічної моралі і укладу життя. Росія довідмовчувалсь до Путіна. Ми теж можемо якогось монстра викохати...

Cкажете, не женіть хвилю - війна, не до того. Не до чого? Напад Росії на Україну став можливим тільки завдяки первісній культурній експансії сусідньої держави. Ми віддали Донбас, віддали Крим на поталу Росії задовго до 24 лютого 2022 року. Спершу ті території було завойовано культурно-пропагандистськими інструментами, спрямованими інформаційними «спецопераціями». Так, спершу говорили гармати культурницького нищення, витіснення всього українського, а вже потім ми почули мову військових гармат і ракетних комплексів.

Видається, що у ситуації з Довженко-центром все виглядає як зачистка території прицільним і нищівним вогнем. Мимоволі виникає низка питань. Перше: хто корегує «вогонь»? І друге: для кого готується територія, чиї комерційні інтереси стали вищими від інтересів держави, власне самої культури? А третє і вельми суттєве: хто, власне, стоїть за діяннями Держкіно, яке з такою наполегливістю прагне зруйнувати національний архів? Хоча загалом-то майже все відомо (і всі), але ж закулісні режисери не показуються на люди.

Якщо ми, громада, віддамо Довженко-центр - далі буде. І вже є. Чому, скажімо, український кінематограф, упосліджений у 90-ті та «нульові» і який нині повернув собі мистецький авторитет, в Україні і світі, знову прибраний з карти державних інтересів, знову обнулений в державному бюджеті? Так, війна, але ж війну веде проти нас ворог, в арсеналі якого світоглядно-культурні інструменти впливу були і є визначальними. А Українська держава, виходить так, самочинно і вже вкотре роззброюється! В її надрах працюють люди, які ще за два роки до війни почали цю роботу. Війна тільки прискорила зрадницьку ходу…

Потрібен конкретний план дій! Чиновне кодло навчилось робити вигляд сліпоглухонімих людей, бункерної генетики - працюють кротами у підземці. Під Довженковим садом. Аби ще і ще струсити з його дерев нашого цвіту… Отже, передусім цю кротячу команду треба тягнути нагору, на світло.

На фото: логотип ВУФКУ, плакат на захист Довженко-центру.

https://www.facebook.com/sergiy.trymbach