f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

НА ПОЛІ СВОБОДИ… РЕЖИСЕРУ РОМАНОВІ ШИРМАНУ -70 !

27.10.2022

Sergiy Trymbach

НСКУ, Українська кіноакадемія

Вік ще несолідний. Сьогодні в сімдесят тільки заходжуються обдумувати житіє - своє і чуже. Роман, утім, вже багато про що подумав. Якраз посеред життя, рівно 35 літ тому, зробив фільм під назвою «ХТО ТИ?». Тепер це питання варто повторити, хоча Роман зараз далеченько від Києва (рятує матінку від хвороб) і навряд чи відповість швидко.

Хто-хто? - син кінооператора Натана Ширмана, одного із стовпів «Київнаукфільму», студії, що була лідером світового наукового кіно у 1960-80-ті. Коли я запронував Роману (було це заледве не двадцять літ тому) робити фільм про Сергія Параджанова, він одразу сказав: «А що, мабуть спробую. Я жив в одному будинку з Параджановим…». Й одразу пригадав кілька смішних і зворушливих історій. Кінематографічне дитя, просотане світом екранних байок, фантазій, глузувань і вихвалянь…

З усього того вийшов фільм «Небезпечно вільна людина», де про генія режисури і мистецтва розповідає сам… Параджанов. Бо з’ясувалась проста річ: практично все, що ми знаємо про Параджанова - це його власні оповідки. Вони і витворили фільмову тканину. Магнетизм якої надзвичайний - уся ця міфологетика і складає чар картини, яку багато хто вважає кращим витвором про Параджанова. Так воно і є - завдяки Роману Ширману. Завдяки дивовижній його одновалентності зі своїм героєм: талант, інтелект, самоіронія й іронія… І дивовижне відчуття внутрішньої свободи. Подруга Параджанова, кінознавець Кора Церетелі, сказала, побачивши кінострічку: «Якби Серьожа Параджанов захотів зробити про себе фільм - він би зробив саме такий!».

Роман і справді дитя кіно. То ж не дивно, що по закінченні ВДІКу почимчикував на той самий «Київнаукфільм. Де варилися щодня нові ідеї, де правили бал натхнення і зухвалість у пошуку незнаного, непізнаного. Роман швидко завоював собі авторитет дуже якісними фільмами: «Кільце Юпітера», «Невидиме життя», «Теплий хліб»… А в роки Перебудови - «Сталінський синдром» і «Останній шанс». Далі будуть такі собі новели про свободу і несвободу - «Дерево під вікном», «Посібник для інакомислячих» та ін. Затим і постала «Небезпечно вільна людина». Картина, у певному сенсі, стала підсумком попередніх кінострічок автора - про те, що носії самого духу свободи у невільному світі є чимось небезпечним для того світу…

Була ще робота на телебаченні (бо ж рідна кіностудія поволі занурювалась у води буття-небуття), викладацтво (Роман - цілком успішний педагог, та що там - завідувач кафедри режисури в Університеті культури і мистецтва, автор кількох серйозних книжок з режисури). А ще - він став одним із керівників Спілки кінематографістів, за що я йому дуже вдячний - у роки, коли мені випало стати біля спілчанського керма Роман виявив свою надійність, передусім у ролі мозкового центру, звідки прокладався курс спілчанського корабля.

І - доволі успішна проба пера в ігровому кіно. Йдеться про фільми «Прикольна казка» і «Тепер я буду любити тебе», за власним сценарієм. Звичне для Ширмана поєднання тонкого фабульно-сюжетного плетива, амбівалентної образності, трохи насмішкуватої у своєму баченні світу людей. Трохи насмшкуватої і добряче залюбленої у прояви людського.

Крайній фільм - «Базиль», про легендарного футболіста і тренера Олега Базилевича, за сценарієм Семена Случевського. Як і у фільмі про Параджанова - поєднання неігрового, документального з власне ігровим, у ролі якого - мальована анімація Радни Сахалтуєва і Наталі Марченкової. Це розширює фантазійне поле картини, а фантазія і є, власне, полем свободи. Полем, на якому ріс змалечку наш сьогоднішній ювіляр. Ріс і виріс! Тепер от досяг, нарешті, зрілої пори!

Вітаю, дорогий Романе. Корабель пливе, хочеться знову побачити тебе біля його керма!