СЬОГОДНІ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ КІНО!
28.12.2021
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Вітаю усіх причетних. А причетні ми всі, бо хто ж не любить екранну музу? Точніше - муз, бо так їх тепер багато... З кожного телефона прозирають.
А все починалося у різдвяні дні, 28 грудня 1895-го, коли брати Люм'єри влаштували перегляд рухомих зображень - на бульварі Капуцинок в Парижі. 35 франків взяли за продані квитки, вистачило, щоби сплатити за оренду залу.
Самі Люм'єри вважали, що винайшли новий атракціон, ні про який новий вид мистецтва не йшлося. Так думали не тільки вони. Відтак "кіношку" було вмонтовано в ярмарковий простір - ви приходили скуповуватись, позмагатись у бігу в мішках (була така розвага), а ще - заходили в зал кіношний. Нині повернулись до того самого - кіно крутять у торгівельних центрах, ото вам й кругообіг історії.
https://www.youtube.com/watch?v=FWYv_ErmpyY
Одначе ж доволі швидко підприємливі люди зрозуміли: кіно може бути бізнесом, і неабияким. Наближеним до театру. То ж не дивно, що почалось будівництво великих кіноТеатрів. На сотні місць, з усіма зручностями (як у театрах!) і навіть з оркестром у фойє.
Скажімо, у 1913 році в Києві було 35 кінотеатрів. 10 з них - на Хрещатику, 7 — на В. Васильківській. А нині скільки? Аніскільки. "Україну" і "Кінопанораму" (побіля Хрещатика) фактично знищили, "Київ" - завис, його доля є туманною. У центрі - жодного кінотеатру! Честь і слава працівникам "Жовтня" - кінотеатр на Подолі продовжує тримати марку кінотеатру класичного люм'єрівського типу. Ще є "Ліра" (це на Львівській площі), ще є кілька, де живе добрий казковий дух великого сновидного екрану...
А що таке класичний кінотеатр? Уже не всі й скажуть. Це коли ви сідаєте в крісло, гасне світло і на екрані рухаються тіні. Так ще в печерах дивились тодішнє "кіно". Думаю, переважав жанр "страшилок"... На що це схоже? Правильно - на сон: ви заплющуєте очі і... Ось позавчора мені, до прикладу, снився дивний сон. Ми (а хто "ми" - не скажу) їдемо на окраїну Києва до Сергія Параджанова, поздоровити з днем народження. Хоча жив він у центрі столиці. Приїжджаємо... Все так реалістично і водночас сюрреалістично... Оце вам і є кіно.
А в телефоні чи навіть комп'ютері - це теж кіно, але інше, не класичне. Його день народження - не сьогодні. Про це іншим разом, в інший день.
Отож, прихильники і адепти класики - втішаймось нині, чаркуймось. І чекаємо на нові сни - прекрасні і чаклунські.
На фото: Хрещатик, кінотеатр Шанцера, глядацький зал, 1912