f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

ОЧИЩЕННЯ НА ІВАНА КУПАЛА - ВОГНЕМ І МОЛИТВОЮ

07.07.2021

Sergiy Trymbach

НСКУ, Українська кіноакадемія

Звісно, що сьогодні пригадався фільм "ВЕЧІР НА ІВАНА КУПАЛА" (1968) Юрія Іллєнка. За камерою стояв старший брат Юрія - Вадим. Моя найулюбленіша з-поміж усіх Іллєнка Юрія картин.

„Видовище було настільки несподіваним, що просто очам не вірилось: схилом глухого яру, який зникав у бездонній глибині, повільно пересувалась людина з відром фарби і пензлем в руках. Швидкі та впевнені рухи пензля по-чаклунському перетворювали колір кам”яного урвища, трави, дерев, що росли з ущелин. Вигляд яру змінювався у нас на очах.

Це дивне, загадкове видовище мимоволі змусило пригадати легенду про шостий день сотворіння світу, коли всевишній завершував останню підготовчу роботу на землі. Одначе біблійна асоціація тут же зникла, налякана ревищем машин, що над”їхали (...) Почалося звичне кінематографічне дійство – установка апаратури, репетиція з акторами, зйомка.

Все це відбувалося у живописних околицях села Бучаки, розташованому на високому правому березі Дніпра, кілометрів за двісті від Києва. Тривали зйомки фільму Юрія Іллєнка „Вечір на Івана Купала”. Стояла осінь 1967 року”.

Так описував московський кінознавець Валерій Фомін (у книзі „Пересечение параллельных» 1974 року) враження від побаченого. Чимось вони нагадують мемуарну статтю Сергія Ейзенштейна „Народження майстра” – про перегляд Довженкової „Звенигори”. І там було відчуття „чогось гоголівського”, химерного, фантастичного. Тільки тут в основу драматургії стрічки і покладено власне витвір самого Миколи Гоголя.

З додачею деяких власне фольклорних джерел. Український народний театр, вертепна драма, містерії, карнавальна химерія „похитування” верху й низу...

Є тут ще одне джерело – кінематографічне. Німецький кіноекспресіонізм 1920-х років. Там так само домінантною була пластика, акторові належало бути складовою кадрової композиції. Фактурою фізичної реальності нехтували і охоче міняли її на декоративні площини... В буквальному розумінні перефарбовували і перебудовували все, на що націлялося око кінокамери. Почасти так само було і на „Тінях забутих предків”. Потому, у „Криниці для спраглих”, Іллєнко ненадовго відмовляється від кольору й гостроти ракурсів, а власне від активності камери. У „Вечорі...” ця „сума технолоігій” повертається знову...

До речі, упродовж багатьох літ сценаристом фільму майже незмінно називали Івана Драча (насправді - сам режисер). Пригадую, на 60-літньому ювілеї Драча Іллєнко подарував йому касети із фільмами, серед яких був і "Вечір...". "Коли вже у народі так вважають, то хай так і буде",- сказав, усміхаючись, Іллєнко.

ВЕЧІР НА ІВАНА КУПАЛА

Київська кіностудія ім. О.П.Довженка, 8 ч., 1993 м., 72 хв., кол., 1968 р.

Автор сценарію Юрій Іллєнко

Режисер-постановник Юрій Іллєнко

Оператор-постановник Вадим Іллєнко

Художники-постанвники Петро Максименко, Валерій Новаков

Композитор Леонід Грабовський

Звук Леонід Вачі

У ролях: Лариса Кадочникова (Пидорка), Борис Хмельницький (Петро), Євген Фрідман (Басаврюк), Дмитро Франько (Корж), Давид Яновер (пан), Костянтин Єршов (піп), Джемма Мікоша /Фірсова/ (відьма), Микола Сіліс (шинкарка), Борислав Брондуков, Михайло Іллєнко та Віктор Панченко (ряджені), Сашко Сергієнко (Івась)

Фільм ВЕЧІР НА ІВАНА КУПАЛА

https://www.youtube.com/watch?v=HsKGHilauTI