ЖИТТЯ КОРОТКЕ... ЛЮДИНА СПРАВЖНЯ - ВІЧНА. МИХАЙЛО БЄЛІКОВ - ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
01.03.2021
Сергій ТРИМБАЧ
НСКУ, Українська кіноакадемія
Михайло Олександрович Бєліков (1940 - 2012) - кінорежисер, кінооператор, сценарист, упродовж 1987-2005 - голова Національної спілки кінематографістів України. Кращі, мені видається, режисерські роботи - "Ніч коротка" (1984), "Які ж були ми молоді" (1987), "Розпад" (1990).
У 1987-му, на хвилі демократичних перемін, 47-літній БЄЛІКОВ очолив кінематографічну Спілку. У традиційний образ керівника радянського штибу ніяк не вписувався - невеликий на зріст, жодної солідності, жодної дистанції у розмові з людьми... Можу посвідчити: 18 років на керівній посаді ніяк не змінили митця, він лишався таким же простим, веселим, трохи іронічним і так само трохи наївним.
Дев'ять літ тому цього дня і вечора ми, його друзі, колеги вітали БЄЛІКОВА у його, з дружиною Тетяною і сином Олександром, заміському обійсті у Козині. Було тепло, весело, комфортно - як завжди. Під завісу вечора Михайло Олександрович запросив мене у сусідню кімнату і в режимі тет-а-тет дав кілька порад: колишній спілчанський голова - голові нинішньому. Зокрема, радив триматись подалі одного з колег: "він десятки доносів на мене написав, подалі його пошліть!".
За чотири тижні потому сталась страшна біда: лікарня, надскладний стан, смерть... Досі важко повірити у те, що нашого Друга немає поміж нас.
Утім, чому немає - скажімо, він увесь час зринає у спогадах його найближчих товаришів Романа Балаяна, В'ячеслава Криштофовича. Зокрема, Балаян пригадує Белікова ще кінооператора. У 23 роки, одразу після ВДІКу, він став за камеру. "Стежки-доріжки" (1963), "Казка про Хлопчиша-Кибальчиша" (1964)...
Чим вражав: працював винятково швидко і винятково якісно. Ще тільки виставляється кадр - а Михайло вже готовий знімати.
Наступні операторські роботи - з так само юним режисерським генієм Леонідом Осикою: короткометражна "Та, що входить в море" (одразу стала легендою кіноманів) і "Хто вернеться - долюбить" (фільм із дуже складною долею; доля поетів-фронтовиків, вишукана стилістика, режисерська і операторська).
І - "Білі хмари" (1968) Роллана Сергієнка, за повістю Олександра Сизоненка. Цю фільму я люблю... Син їде до батька, що помирає, - і пригадує усе його життя. Так щемно і так по-справжньому.
Наступною спільною роботою Сергієнка і Бєлікова мала стати картина "Іду до тебе" - про Лесю Українку, супер-ювілярку наших днів. Одначе цензорів не влаштувало бачення режисера і жезл постановника передали Юрію Лисенку. Бєліков почав працювати з ним, але і того відсторонили... З Мащенком працював уже Сашко Ітигілов. Бєліков рушив до Москви - на Вищі режисерські курси, отримати фах режисера...
Дорогий Михайле Олександровичу, вітаю Вас. І я, і багато Ваших друзів, колег ніколи Вас не забудуть. Ніколи! Ваш талант кінематографіста і людини продовжує зігрівати нас усіх...
Фото Олександра Бронштейна