КІНОРЕЖИСЕРУ РОМАНОВІ БОНДАРЧУКУ ВЖЕ 39...
15.01.2021
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Від учора. Солідний вік, всі зачали гукать. І я туди ж. А що - Роман уже встигнув навіть Шевченківську премію - позаторік - отримати, за вулканічний "ВУЛКАН". Фільм серед тих, що прагнуть виявити в картині українського світу його міфологічну складову.
"Вулкан" - повнометражний ігровий дебют митця, який переважно продукує стрічки неігрові. Ще 2007-го режисер поставив короткий ігровий фільм «Таксист» і з тих пір всі його картини зроблені на матеріалі українського Півдня, Херсонських причорноморських степів, звідки, власне, родом і сам режисер. Витворено екранний світ, який у чомусь нагадує південний американський округ Йокнапатофа у Вільяма Фолкнера. Він так само настільки ж реальний, настільки і фантастичний.
Отже, південь сьогоднішньої України. Знекровленої пертурбаціями останнього століття, нинішньою війною, корупційними владами та іншими «принадами» сучасного життя.
Киянин Лукас (Сергій Степанський), працівник ОБСЄ, супроводжує групу його працівників, що має вивчити ситуацію у регіоні, зокрема на кордоні з Кримом. Себто Лукас такий собі сталкер, провідник. Одначе трапляється так, що він втрачає зв'язок з колегами, гублячись у цьому безкрайньому просторі. Без документів, без грошей, зате з відчуттям того, що навколишнє життя абсолютно позбавлене найменших ознак структурної упорядкованості.
Один із персонажів стрічки, немолода жінка, формулює це у такий спосіб: «Це у вас там, в Києві, усе є. А у нас нічого. Немає зарплати. Немає президента. Немає міністрів. Тут інше життя. Мене земля тримає, вода, дім. Земля силу дає. А сила щастя. Тому я звідси нікуди не поїду...».
Сама не поїде і сина та онуку буде застерігати від подібного кроку. Син — це Вова (Віктор Жданов), 45-річний чоловік, що пройшов останній український Майдан і війну на Донбасі. Пройшов, але як і що міняти в цьому житті, він не знає. Хоча саме в ньому є сталкерські нахили – дослідити от сей здичавілий простір, вирахувати алгоритм його позитивних трансформацій. Хоча поки що вони, ті трансформації, виглядають міражами. Як от хор, що час від часу з'являється у степу. Він із життя, яке буяло на землях, що давно уже пішли під воду нових, рукотворних морів. Моря символізували прогрес, а обернулись гниттям водних артерій і власне смертю. Чим обернуться нинішні переміни?
Поки що тільки міражами. Отакими хористками, що виспівують в денному сяєві. Телевізійною картинкою, де Владімір Путін щось там пояснює – мабуть, про Русскій мір, якому б постати отут, на українському Півдні: аби доточити, домалювати ряд міражів.
Міражем поки що виглядає і сама Українська держава. Є земля, вода і сонце, одначе людське суспільство не структуроване, Доводиться тільки сподіватись, що так буде не завжди. Та поки що життя тримається на людях, які тримаються цієї землі. Яка не міраж, її забрати не можна. Про це останній епізод, уже на титрах. Міражний дівочий ансамбль тане у повітрі, вода й земля лишаються. Назавжди. Як вулкан на тлі фільмового титру. Який ось-ось заговорить. Мовою кіно. Отже, соціум зруйновано, системність життя утримується майже виключно природними стихіями – Земля, Вода, Сонце, Вітер. Й відтак фільм фіксує повернення до міфічного Часу першотворення, де навіть патріархальний ритуал ще не витворився, не сформувався. Між людиною й космосом та його стихіями немає символічних посередників, тут усе називається своїм іменем, за його дієвою функцією.
(з моєї статті у журналі The Ukrainian: Life And Culture).
Романе, вітаю! Нових вулканічних проєктів, нових мандрів у Космосі, почасти Вами і сотворенному (тепер уже й так можна сказати!).
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach
Режисер, сценарист і письменник Роман Бондарчук | За чай.com - 28.02.2019
https://www.youtube.com/watch?v=ryqCIKSzs6E
ВУЛКАН.Трейлер
https://www.youtube.com/watch?v=XZ_9tBa0Wvg
УКРАЇНСЬКІ ШЕРИФИ
https://www.youtube.com/watch?v=2YMYd_vdJQ0
Фільмографія