І НАЦІЯ ОСЛІПНЕ?
28.03.2020
ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО ГАНИВ УРЯДИ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ "ЗА СКОТИНЯЧЕ СТАВЛЕННЯ ДО КУЛЬТУРИ", ОДНАЧЕ ДІЯЛЬНІСТЬ НІБИ Ж ТО УКРАЇНСЬКИХ (І НАВІТЬ ТИХ, ХТО РЕКОМЕНДУЄ СЕБЕ ЯК "ПРОУКРАЇНСЬКІ") УРЯДІВ НАВІТЬ ЦИХ СЛІВ НЕ ЗАСЛУГОВУЄ.
5 років тому, 23 березня 2015 р. я, тодішній голова Національної спілки кінематографістів України, звернувся з відкритим листом до Президента України ПЕТРА ПОРОШЕНКА. Звернувся, оскільки ситуація у чомусь нагадувала сьогоднішню: український кінематограф практично не фінансували...
Фрагменти листа (повністю див. за посиланням
http://ukrkino.com.ua/kinotext/articles/?id=1608
А ще - https://detector.media/…/2015-03-23-golova-nsku-sergii-tri…/
"Ті сподівання і та ейфорія, які виникли опісля Народної Революції на столичному Майдані, на превеликий жаль, спадають, не знаходячи підтримки влади. КУЛЬТУРА ЛИШАЄТЬСЯ ЇЇ НЕЗМІННИМ ПАСИНКОМ. І чомусь – складається враження – найбільше і найпослідовніше ігнорують її наші славні ліберали.
МУШУ СКАЗАТИ: ТАКА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ Є "ШТАТНОЮ". Так трапилося опісля 1991 року, у 90-ті, так продовжувалося після Помаранчевої революції. Олександр Довженко ганив уряди радянської України «за скотиняче ставлення до культури». Одначе діяльність ніби ж то українських (і навіть тих, хто рекомендує себе як «проукраїнські») урядів щодо культури навіть цих слів не заслуговує [...]
І що ж отримали нині? ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА КІНОВИРОБНИЦТВА ФАКТИЧНО ЗУПИНЕНА, поодинокі й несміливі заклики збільшити фінансування кіно викликають глузливі усмішки можновладців. Якщо правова й фінансова база для реформ у цій сфері буде справді створена (а на це піде принаймні три роки), самої галузі вже не буде, як і людей, здатних продукувати кіно – все просто понищиться. За аналогією: доменну піч легко зупинити, одначе вкрай важко розігріти знову. Кінематограф, у всіх його сучасних проявах і різновидах, така сама піч. Нам видається, що розуміння цього у влади немає.
ПОЧУТИ САМЕ СЛОВО КУЛЬТУРА З УСТ МОЖНОВЛАДЦЯ - ВЕЛИКА ДИВИНА. УСЯ ВЛАДНА РИТОРИКА ЗВОДИТЬСЯ ДО ЕКОНОМІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ. Так упродовж усіх років Незалежності. Що у підсумку – ми бачимо.
Чи не здається Вам, пане Президенте, що СПРАВЖНЬОЮ ПРИЧИНОЮ НАШИХ УКРАЇНСЬКИХ БІД Є ТЕ САМЕ ОПУЩЕННЯ КУЛЬТУРИ ДО ЗАМАЛО НЕ НУЛЬОВОЇ ПОЗНАЧКИ? Бо тільки Культура формує передумови для перетворення людини на творчу особистість, тільки вона здатна виховати у нових поколіннях законослухняність вкупі із соціальною активністю. [...]
Подивімось – коли ми й справді хочемо увійти в сім’ю європейських народів – яку роль виконує кіно в країнах Західної Європи, у Польщі, скажімо. Перша і основна – рефлексія суспільства, самокритика, виявлення тих зон державного і громадського життя, які потребують виведення на екран суспільної думки. А ще – консолідація, об’єднання нації, його різних верств, узгодження світоглядних установок. Було б таке кіно на екранах Криму чи Донбасу – не трапилося б того, що трапилося нині, навіть при надзусиллях російського імперіалізму.
ПРОДОВЖУЮТЬ РОЗКРАДАТИСЬ МІЛЬЯРДИ, А НАМ КАЖУТЬ, ЩО НА КІНО ГРОШЕЙ НЕМАЄ (хоча йдеться про дуже невеликі, навіть за умов війни, кошти). Стоять державні кіностудії, які потребують реформування, повернення до життя. Втрачають роботу, а з нею і віру в завтрашній день молоді кінематографісти. На екрані нації – як і раніше – образи інших культур, інших ціннісних орієнтацій. Там немає України і українців. Ми терпіли це упродовж двадцяти останніх років. Може, досить? Може, влада, сама держава, слідом за суспільством, яке через Майдан транслювало Україні і світові свою волю і рішучість до змін, нарешті зрозуміє, що тільки через Культуру і її підтримку можна на ділі, а не тільки на словах перетворити Україну. Просимо зауважити, що Культура є найменш затратним засобом досягти змін. Особливо якщо порівняти, скажімо, з витратами на енергетичну галузь, куди держава невтомно вкладає гроші (для кого і для чого давно вже не є таємницею).
Пане Президенте, хочеться вірити в те, що основні тези нашого листа буде почуто і підтримано Вами. Пропоную, аби Ви знайшли час і зустрілися з діячами кіно для обговорення пекучих актуальних проблем.
З повагою,
Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач
P.S. Не зустрівся, але, здається, усе ж почув. Не тільки мене, звичайно - йшов громадський тиск. За 5 літ український кінематограф употужнів, став на ноги. Тепер ті ноги влада знову хоче перебити, а чи й відбити назавжди...
Ні, справді - українську історію не можна читати без брому.
Сергій Тримбач
НСКУ, Українська кіноакадемія
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach/posts/4232624833430044