f y
Національна спілка кінематографістів України

Персоналії

Миколайчук Іван

(15.06.1941 — 03.08.1987)

Український кіноакторкінорежисерсценарист.

Народився в с. Чортория Кіцманського району Чернівецької області в багатодітній селянській родині — одним із 13 дітей. У селі відбудували батьківську хату Миколайчуків, облаштувавши під музей-садибу.

З 12 років грав у сільському самодіяльному театрі.

Закінчив середню школу в с. Брусниця (її дерев'яне приміщення збереглося, а в новому приміщенні тепер діє музей І.Миколайчука).

1957 — закінчив Чернівецьке музичне училище.

1961 — закінчив театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О.Кобилянської.

29 серпня 1962 — одружився з акторкою того ж театру Марією Карп'юк.

1963–1965 — навчання на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).

В кіно дебютував ще студентом — у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє».

Загальне визнання Миколайчукові принесли ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків». Знімався в них одночасно, також навчаючись на 2-му курсі.

У фільмі «Комісари» (1970) зіграв комісара Громова — людину з загостреною моральною сприйнятливістю і духовним максималізмом. Картина стала помітним явищем в українському кінематографі, вона довела, що Миколайчук схильний до тонкого психологізму, до несподіваних контрастів і навітьпарадоксів характеру.

З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971) почалася нова сторінка у творчості Миколайчука — крім актора, він стає ще й сценаристом.

У фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» (1972) був не лише виконавцем колоритної ролі козака Василя, а й фактичним співрежисером. Працював над музичним оформленням фільму — картину супроводили пісні у виконанні тріо «Золоті ключі» (Ніна Матвієнко, дружина Марічка Миколайчук, Валентина Ковальська), у створенні якого І.Миколайчук відіграв не останню роль. В «Пропалій грамоті» він дав нове життя звучанню бандури — в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента.

1970-х років почалися гоніння на діячів української культури. Випровадили з кіна, а потім заарештували Сергія Параджанова. Зі звинуваченням у націоналізмі зіткнувся й Миколайчук. Вперше це сталося ще 1968 року, під час зйомок фільму «Анничка». У відповідь Миколайчук спалахнув, намагаючись пояснити різницю між «націоналізмом» і «патріотизмом». Інцидент закінчився доносом у Київ, де Миколайчука кваліфікували як «людину ворожої ідеології». Ще більш ускладнилася ситуація після фільму «Білий птах з чорною ознакою». Стрічку, що здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, сприйняли як мало не випад ворожих націоналістичних сил. Акторові не раз доводилося пояснювати свою позицію в різних інстанціях.

«Тіні забутих предків» на довший час фактично заборонили до показу. «Пропала грамота» вийшла на екрани лише наприкінці 1980-х років. І.Миколайчука поступово майже відлучили від творчого процесу. Впродовж 5 років, за вказівками партійних бонз, його прізвище викреслювали з більшості знімальних груп, хоча багато режисерів хотіли бачити актора у своїх фільмах.

Лише 1979 року, завдяки заступництву секретаря з питань ідеологічної роботи Харківського обкому КПУ Володимира Івашка, вдалося отримати дозвіл на зйомки фільму «Вавилон ХХ» за романом Василя Земляка «Лебедина зграя», в якому Миколайчук виступив сценаристом, режисером, актором і навіть композитором. 1980 року картина здобула приз «За кращу режисуру» на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе.

Наступний фільм, «Така пізня, така тепла осінь» (1981), режисером якого був Миколайчук і сцени з якого раз у раз перезнімалися з ідеологічних міркувань, уже не мав такого успіху, як «Вавілон ХХ».

1983 — Миколайчук створив сценарій картини «Небилиці про Івана», 1984-го готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, але постановку «Небилиць…» дозволили тільки восени 1986 року. Проте через важку хворобу автор почати зйомки так і не зміг. Фільм зняв 1989 року (уже по смерті Миколайчука) Борис Івченко.

Фільмографія:

  • 1964 — «Сон» (Тарас Шевченко)
  • 1964 — «Тіні забутих предків» (Іван Палійчук)
  • 1965 — «Гадюка», актор
  • 1966 — «Бур'ян», актор
  • 1967 — «Дві смерті», актор
  • 1967 — «Київські мелодії», актор
  • 1968 — «Помилка Оноре де Бальзака», актор
  • 1968 — «Анничка», актор
  • 1968 — «Камінний хрест», актор
  • 1968 — «Розвідники», актор
  • 1968 — «Визволення» (кіноепопея), частина 1-«Вогняна дуга», (Савчук)
  • 1969 — «Визволення» (кіноепопея), частина 2-«Прорив», (Савчук)
  • 1970 — «Білий птах з чорною ознакою», сценарист, актор
  • 1970 — «Комісари», актор
  • 1971 — «Іду до тебе», актор
  • 1971 — «Лада з країни Берендеїв», актор
  • 1971 — «Захар Беркут», (Любомир)
  • 1972 — «Наперекір усьому», актор
  • 1972 — «Пропала грамота» (Козак Василь)
  • 1973 — «Повість про жінку», актор
  • 1973 — «Коли людина посміхнулась», актор
  • 1974 — «Марина», актор
  • 1974 — «Мріяти і жити», сценарист
  • 1975 — «Канал», актор
  • 1976 — «Тривожний місяць вересень», актор
  • 1977 — «Відлюдько», сценарист
  • 1978 — «Море», актор
  • 1978 — «Під сузір'ям Близнюків», сценарист
  • 1979 — «Вавілон ХХ», актор, композитор, режисер, сценарист
  • 1980 — «Лісова пісня. Мавка», актор
  • 1981 — «Така пізня, така тепла осінь», актор, режисер, сценарист
  • 1982 — «Повернення Баттерфляй», актор
  • 1983 — «Легенда про княгиню Ольгу», актор
  • 1983 — «Миргород та його мешканці», актор
  • 1986 — «І в звуках пам'ять відгукнеться...», сценарист
  • 1986 — «На острие меча (На вістрі меча)», актор
  • 1989 — «Небилиці про Івана», сценарист