f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини

Римма Зюбіна: Акторство, на мій погляд, це хороший діагноз

16.07.2017

15 липня 2017 року в рамках 8-го Одеського МКФ пройшла творча зустріч з акторкою театру та кіно, членом журі Міжнародної конкурсної програми фестивалю Риммою Зюбіною. Подаємо короткі тези виступу Римми Зюбіної.

“Сьогоднішній актор не має бути актором амплуа. Він має бути гнучким, пластиліновим, з багатьма скриньками, що відкриваються за потребою. В кіно набагато мобільніше треба працювати. Буває, ти приходиш на майданчик, ти собі щось придумав вдома, а вже все змінилося – хтось за цей час вже переписав текст”.

“Саме Одеському кінофестивалю я дякую за прем’єру нашого фільму (“Гніздо горлиці”), тому що коли в Києві в листопаді ми представили картину, вже був розголос. Не секрет, що тут збирається професійна публіка, яка вже передавала один одному – це треба подивитися”.

“Артхаус ніколи не збирає касу, а “Зоряні війни” збиратимуть. Ми можемо сперечатися все життя із глядачами, але вони голосують своїм квитком і грошима. Ми в чомусь винні в таких смаках, але змінити це важко”.

“В моєму дитинстві у дворі я всіх примушувала грати в театр. Це була практично клініка, тому що ніхто у це грати не хотів, а я їх всіх примушувала вчити текст, виступати. Це був такий собі театр Карабаса-Барабаса”.

“Акторство – це діагноз. І, на мій погляд, це хороший діагноз – займатися кіно і театром. Причому кіно хоча б залишає по собі слід. А от театр – дивна інституція. За вечір ми можемо охопити 200-300 людей. Можливо, вистава зачепить одну людину в залі, в кращому випадку 10. Помирає театральний актор, який ніколи не знімався в кіно – і все. Пам’ятатимуть його лише глядачі, яким він змінив життя. Ми будуємо замки з піску. Красиві і вишукані, але хвиля все змиває”.

“Якщо в людини немає почуття гумору, треба лякатись. Дівчата, ніколи не виходьте заміж за тих, у кого немає почуття гумору. Це страшні люди. В театрі робота – це мить. В світі вона не зробить погоди. Навіть якщо я сьогодні погано зіграла. В філармонії якось я забула текст. Потім виявилось, що в мене був гіпертонічний криз, а я ще кави випила, щоб прийти до тями. І син мені води в антракті приносить, я переживаю, а він мені й каже “Мама, ніхто ж не помер від того, що ти забула текст”. Тому тільки з гумором до цього можна ставитися”.

“Кіно – це курортний роман. Ми на невеличкий період всі зустрічаємось, нам всім приємно, ми всі один одного любимо і потім розстаємось. А вже коли трапляються зустрічі – ми як рідні. А в театрі не так. Ти приходиш юним, а виносять тебе тільки вперед ногами. Тут ми проходимо всі стадії любові. Від “Ромео і Джульєти” – закоханості абсолютної – переходимо до “Макбет”, а закінчуємо, як в тому анекдоті: “Все життя ненавиділи один одного, але не могли розійтися – чекали, поки діти повмирають””.

ОМКФ, 16 липня 2017 року

22 травня, середа, Малий зал Рада ветеранів НСКУ «Шлях до творчих вершин» Вітання ювілярів

21 травня, вівторок, Синій зал ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ «ОЛЕКСАНДР АСКОЛЬДОВ. НЕВІДОМЕ…»

20 травня, понеділок, Синій зал НАШ ІЛЮЗІОН