f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини

На 8-му ОМКФ буде представлена ретроспектива «Диво-жінки»

30.06.2017

На 8-му Одеському МКФ буде представлена ретроспективу «Диво-жінки», яку уклали стрічки «Чужий» (реж. Рідлі Скотт), «Суспірія» (реж. Даріо Ардженто), «Привид у броні» (реж. Мамору Осії), «Джекі Браун» (реж. Квентін Тарантіно) та «Сире» (реж. Жюлія Дюкурно).

Програмний директор ОМКФ Антельм Відо розповідає, чому саме варто дивитися ці фільми.

«Усе, що вам потрібно, аби зняти фільм, – це дівчина і пушка»
Жан-Люк Годар

Жанрове кіно посідає особливе місце серед різновидів сьомого мистецтва. Його часто зневажають, протиставляючи так званому «серйозному» кіно, хоча воно зробило не менше для величі кінематографу. До того ж, розкрити «актуальні теми сьогодення» часом ліпше вдається фільмам жахів, аніж «оскарівським» драмам, як показує недавній приклад майстерного викриття прихованого расизму в Америці часів Трампа у фільмі «Пастка» (Джордан Піл, 2017). Доля маргіналів та декласованих елементів посідає центральне місце у жанровому кіно, яке виводить на екран чудовиськ, убивць, щоб показати принципову нерівність, яка панує у сучасних суспільствах.

Тому вкрай парадоксально, що жіночим персонажам у жанровому кіно найчастіше відводиться другорядна роль. Зведені до статусу жертви (улюбленої мішені серійних убивць) або декорації за рахунок своєї зовнішньої привабливості, вони поступаються місцем чоловікам, які домінують на екрані фізично й символічно. Нещодавній успіх «Диво-жінки» (реж. Патті Дженкінс, 2017), одного з небагатьох фільмів про «супергероїню», лише нагадує про те, що чоловіки лишаються головними персонажами більшості стрічок у жанрі екшн, наукової фантастики чи горрору.

До ретроспективи «Диво-жінки» увійшло п’ять стрічок різних жанрів (наукова фантастика, фільм жахів, італійське джалло, японське аніме, детектив), знятих у період між 1979 та 2016 роками, які об’єднує те, що це авторське кіно, не позбавлене своїх химер, яке висуває на перший план сильних і нетипових жіночих персонажів, що руйнують шаблони. Дивовижними тут є не лише жінки, але й їхні всесвіти, де усталені норми перевертаються, як у світі Аліси Льюїса Керрола.

Лейтенант Ріплі у «Чужому» (Рідлі Скотт, 1979), зіграна Сіґурні Вівер, не відповідає ані канонам, ні формам голлівудського гламуру, та це не заважає їй перебрати контроль над космічним кораблем – за визначенням чоловічим світом. У «Суспірії» (1979) майстер джалло Даріо Ардженто забарвлює казку в багряний колір: колір крові та ініціації у доросле життя, що її проходить молода американська студентка, стикнувшись із низкою дивних подій у своїй школі танцю. Майор Кусаґані, грізна жінка-кіборг з анімаційного фільму «Привид у броні» (реж. Мамору Осії, 1995), – єдиний персонаж у цій серії, позбавлений плоті й крові: все її тіло механізоване, і лише мозок людський. Джекі Браун з однойменного фільму Квентіна Тарантіно (1997) – спокійна й розважлива стюардеса, яку зіграла неперевершена Пем Ґріер, ікона жанру blaxploitation та фемінізму 1970-х. Нарешті, Жюстін у фільмі «Сире» (реж. Жюлія Дюкурно, 2016) – юна студентка-вегетаріанка, яка відкриває у собі пристрасть до людської плоті.

Антельм Вiдо, програмний директор ОМКФ

10 грудня, вівторок, Червоний зал ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ Посольство Аргентини в Україні представляє Художній фільм «ПІДПІЛЬНЕ ДИТИНСТВО»

10 грудня, вівторок, Синій зал ДНІ КИРГИЗЬКОГО КІНО В УКРАЇНІ Присвячено 85-річчю Чингіза Айтматова

11 грудня, середа, Синій зал ДНІ КИРГИЗЬКОГО КІНО В УКРАЇНІ Присвячено 85-річчю Чингіза Айтматова