f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Німецька кінопродюсерка: "Чи є у вас такий самий, як Олег Сенцов?"

24.07.2014

Ольга Веснянка, dw.de

Представниця німецького кінофонду Бриґітта Мантей розповіла DW про можливості співпраці України і Німеччини у виробництві кіно та новий фільм українського режисера Олега Сенцова.

Бриґітта Мантей відповідає у фонді Medienboard Berlin-Brandenburg за копродукцію зі Східною Європою. Такого досвіду в України з ФРН ще небагато: це фільми Сергія Лозниці та Дар’ї Онищенко - українських режисерів, які мешкають у Німеччині. Нині фільм за підтримки України, ФРН та інших країн завершує також грузинський режисер Заза Буадзе. А режисер Олександр Міндадзе якраз знімає художнє кіно на Сході України. Саме фонд Medienboard Berlin-Brandenburg підтримав новий фільм кримчанина Олега Сенцова "Носоріг". Зйомки цього фільму мали розпочатись, коли режисера за звинуваченням у підготовці терактів затримала ФСБ Росії.

DW: Пані Мантей, цьогоріч Ви приїхали на Одеський міжнародний кінофестиваль, попри бойові дії на сході країни. Не боялись їхати до України?

Бриґітта Мантей: З самого початку, коли дізналася, що Одеський міжнародний кінофестиваль і його професійна секція відбудеться, вирішила їхати, не мала сумнівів. Але з часом криза в Україні лише посилювалась. Водночас я дуже уважно стежила за новинами, за тим, що відбувається в Україні, особливо щодо Майдану й політичних подій довкола. Але не так добре знала, що діється на сході країни. З'явилась засторога від МЗС Німеччини, де радили не подорожувати до України в ці дні, й не лише на схід. Мені довелося отримувати дозвіл від моєї компанії, щоб я могла поїхати.

Постер під час одеського міжнародного кінофестивалюПостер із закликом звільнити Олега Сенцова під час Одеського міжнародного кінофестивалю

Як події за останні півроку в Україні вплинули на роботу кінофонду, адже ви працюєте над копродукцією?

Ми лише недавно фінансово підтримали новий кінопроект режисера Олега Сенцова - фільм "Носоріг". Це було нелегко: вже у травні нам потрібно було завершити роботу над бюджетом, адже ми дуже тривалий час збирали гроші на проект. Все було неясно, адже на ту мить в Україні вже була складна й непередбачувана ситуація. Нарешті, Олег отримав кошти з українського боку і був готовий знімати. Ми теж вже могли виділити свої гроші. На жаль, не можу назвати зараз весь бюджет, це питання українських продюсерів, але ми з німецької сторони змогли підтримати невеликою сумою у сто-двісті тисяч євро. Отже, всі були готові, залишалось розпочати зйомки. Але Олега Сенцова викрали…

Через ситуацію в Україні ми у фонді дещо "заблоковані" щодо співпраці з Росією. Моя діяльність у цьому напрямку призупинена, але не з Україною. Навпаки, приїхала й зустрічаюсь з новими людьми у галузі кіновиробництва. Є й певні домовленості ще з минулого року, контакти з Одеського фестивалю два роки тому. Тож рада, що співпраця триває і триватиме. Це дуже важливо, навіть якщо саме зараз ми небагато можемо робити, але бути у контакті, ділитись планами - надзвичайно корисно.

Ви сказали, що співпрацю з Росією щодо спільного кіновиробництва заблоковано?

Знаєте, це якось само по собі відбувається. Але більше з боку росіян. У них відбулися зміни (кадрові й у напрямках роботи) у Держкінофонді Росії, й вони більше не зацікавлені у копродукції. Раніше було створено спеціальний фонд для копродукції ("Німецько-російський фонд розвитку копродукції". - Ред.), і його роботу варто було продовжити. Але, можна сказати, Путін поставив туди людей, в яких немає інтересу, аби продовжувати копродукцію. Отже, в нас просто більше немає партнерів, аби продовжувати.

Кінопоказ під час Одеського міжнародного кінофестивалю 2014 року
Кінопоказ під час Одеського міжнародного кінофестивалю 2014 року

А чому б не працювати з приватними кінокомпаніями?

Якщо хтось з приватних кінокомпаній має проект у копродукції, і постукає у наші двері, ми відчинимо й, може, навіть профінансуємо з німецького боку. До речі, саме зараз на підході новий фільм спільного виробництва Росії, України і Німеччини. Кіно називається "Напередодні війни" (режисер Олександр Міндадзе. - Ред.) й у ці дні його знімають на Сході України. Стрічка - копродукція російської компанії "Пасажир", української Sota Cinema Group та з німецького боку - Гайно Декерт, компанія Ma.Ja.De Filmproduktion.

Тобто з росіянами Ви зараз не співпрацюєте, але той єдиний проект, який у процесі фільмування, - спільного виробництва з Україною? Про що цей фільм, про теперішні бойові дії?

Це історичне художнє кіно, не пов'язане з актуальними воєнними діями на сході країни. Події у самому фільмі відбуваються на території радянської Росії. Цей проект - результат роботи німецько-російського кінофонду, який вже "помер", пропрацювавши лише півтора року. В основі майбутнього фільму - суто особиста, повна переживань, історія інженерів Петра і його німецького колеги Ганса, який прибув до СРСР в довоєнний час для роботи на радянському заводі.

Сюжет засновано на реальних подіях і спогадах їхніх безпосередніх учасників. Звісно, на великий комерційний успіх не варто розраховувати. Але був сильний сценарій, та й Міндадзе, думаю, не такий режисер і сценарист, що можна розраховувати на мейнстрім, а от на фестивальний успіх - можна. Коли вийшов фільм Сергія Лозниці "Щастя моє" у копродукції, ми теж не чекали великої популярності, але задоволені мистецьким результатом, це справді вартісне кіно.

Якщо говорити про тематику фільмів, раніше українці і європейці часто разом знімали про Чорнобиль, тепер же відбувся Майдан. Як гадаєте, така тема фільмів може зацікавити глядача у Німеччині?Можливо, документалістика?

Якщо говорити про копродукцію, то слово за молодими кінематографістами. Уже тепер в Європі молодь чула про Олега Сенцова. Звісно, спільне кіновиробництво може відбуватись жвавіше, якщо талановиті кінематографісти будуть. От чи є у вас такий самий, як Олег Сенцов? Можливо, після всіх новин буде більше інтересу до України. Але що можна очікувати від кіновиробництва у країні, в якої стільки викликів просто зараз? Просто можуть бути завищені очікування від кіно з України, та й просто зараз українському держкіно, напевне, нелегко працювати. Але скажу, що так, інтерес буде, якщо заглядати далеко наперед.

Водночас, щодо приходу з своїми фільмами до німецької аудиторії - це важко, адже кіноринок переповнено, в нас понад п'ять сотень прем'єр щороку. Дуже багато фільмів, й українські фільми не будуть серед найпривабливіших. Адже вони не обіцяють бути кумедними, розважальними. А найпопулярнішими на загал є комедії, не так багато глядачів готові йти на, скажімо, претензійне кіно. Що ж до документальних фільмів, то кіно про майдан Babylon'13 показали у кінотеатрах в ФРН, й у фонді ми працюємо з документалістикою.

Що ж до політичної тематики, то зараз новини популярні, не кіно. Знаєте, коли впав Берлінський мур, не було популярних фільмів про його падіння протягом кількох років. Це - як змагання поміж самими подіями і описом цих подій. Ти не можеш зробити гарне, осмислене кіно про Майдан просто зараз. Це ще дуже вибухово, має пройти час, прийти осмислення і перейти в пам'ять. Лиш тоді, через роки можна сказати: "Давайте озирнемося, згадаємо минуле. Як це було на Майдані?".

21 лютого, четвер, Синій зал ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ КІНОРЕЖИСЕРА СЕРГІЯ ЛОСЄВА

22 лютого, п’ятниця, Синій зал Документальний фільм "Кенгір. Сорок днів свободи"

23 лютого, субота, Синій зал ТВОРЧА ЗУСТРІЧ З НАГОДИ 65-ЛІТТЯ ОЛЕКСАНДРА СПАРИНСЬКОГО