f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Алік Шпилюк: «Фелікс» витонченіший за «Оскара»

06.02.2017

10 грудня 2016 року в польському Вроцлаві, що був тоді Європейською столицею культури, пройшла 29-а церемонія вручення премії Європейської кіноакадемії, яка раніше носила ім'я «Фелікс». Кінокритик Олексій Першко зустрівся із одним із українських членів Європейської кіноакадемії, членом Правління НСКУ Аліком Шпилюком, щоб дізнатися подробиці з перших вуст. Пропонуємо вашій увазі короткий запис цієї розмови.

Олексій Першко, Kino-teatr.ua

Алік, як давно ти є академіком або як це правильно називається?

Це називається голосуючий член Кіноакадемії, або ж по-англійськи voting member. І якщо рахувати по проведеним церемоніям нагородження, то в цьому році вона у мене була п'ята, а по відвідинам четверта. Таким чином виходить, що вступив я в неї в 2012 році.

А як це відбувається – сама процедура вступу?

В члени Академії приймають або професіоналів, які беруть участь у створенні фільмів-номінантів...

Тобто це відбувається автоматично: будь-який з основних авторів фільму, який номінується на «Фелікса», стає членом Європейської Кіноакадемії?

Саме так, будь-який з основних творчих авторів фільму, а саме режисер, автор сценарію, оператор, художник і композитор, автоматично стає академіком. Є й інший варіант: досить мати в фільмографії 3 повнометражні фільми і рекомендації від двох діючих членів Академії.

Певний час тому Академія стала приймати до своїх лав так званих інституційних членів, яким я, власне, і є. Я був прийнятий в Європейську кіноакадемію як один із співробітників Одеського міжнародного кінофестивалю. Так само туди увійшов і Андрій Халпахчі, як президент МКФ «Молодість», Денис Іванов, ще як директор Одеського МКФ, хоча тепер він автоматично туди увійшов би як продюсер фільму…

«Поліна» Оліаса Барко?

Або цього, або фільму Мирослава Слабошпицького.

Ти маєш на увазі «Люксембург»?

Ні, він був одним із продюсерів «Племені».

Зрозуміло. Таким чином, виходить, що Україну в Європейській кіноакадемії представляють ти, Денис Іванов, Андрій Халпахчі...

Ні, зараз налічується 17 українських євроакадеміків.

Ого!

Так, для мене цей факт свого часу теж став великою несподіванкою. Зі «старих» українських академіків можу назвати Андрія Куркова, Романа Балаяна, потім велика група увійшла разом із Мирославом Слабошпицьким, тобто практично всі, хто брав участь у створенні «Племені».

Тобто, наприклад, Валентин Васянович?

Безумовно, Васянович, а ще Ія Мислицька, як продюсер фільму. Кирило Шувалов увійшов в Академію за участь в створенні фільмів Сергія Лозниці, який, до речі, теж є академіком, але від Німеччини. Є ще й Олександр Роднянський (від Росії).

А за яким принципом обирають місце проведення церемонії вручення? Кожен раз в новому місці?

Ні, принцип дуже простий, який був встановлений ще при заснуванні Академії, якій, до речі, в наступному році виповниться 30 років. А засновниками Європейської кіноакадемії є діючий президент Вім Вендерс, Анджей Вайда, який недавно пішов від нас, слава Богу живий Педро Альмодовар і ще кілька людей. І вони тоді прийняли рішення для популяризації європейського кіно: кожен непарний рік церемонія проводиться в Берліні, а кожен парний – в одній з європейських культурних столиць.

Тобто як Вроцлав в цьому році?

Ні, Вроцлав є офіційною Культурною столицею Європи цього року, але це не є обов'язковою умовою для вибору того чи іншого міста для проведення церемонії «Фелікса». Важливо, щоб місто було пов'язане кінематографічно з європейським кіно.

А Берлін – тому що Європейська кіноакадемія була заснована там?

Саме так. І штаб-квартира Академії досі перебуває там.

А згадані тобою батьки-засновники задумували Академію і її призи на противагу «Оскару»?

Так, безумовно. І саме тоді і саме на противагу «Оскару» приз назвали «Феліксом». Але потім ця назва досить швидко сама собою зникла і тепер премію називають просто – Премія Європейської кіноакадемії. А ось статуетка, яка вручається переможцям, вона абсолютно чітко є європейською відповіддю золотій статуетці «Оскара». По-перше, вона срібна, по-друге – це дівчина...

Навіть незважаючи на чоловіче ім'я?

Ну так! І, як на мене, вона більш витончена в своїх формах, ніж достатньо грубуватий «Оскар».

А тобі доводилося і «Оскара» в руках тримати?

Так, доводилося. У місті Нижній Новгород, в студії Олександра Петрова, який отримав його за свій короткометражний мультфільм «Старий і море».

А як відбираються фільми – кандидати на премію Європейської кіноакадемії?

Ця процедура досить формалізована. Перш за все, існують 20 європейських держав з найбільшою кількістю членів Кіноакадемії. Серед них Франція, Німеччина, Великобританія, Іспанія, Італія і т.д. Всі академіки з цих країн голосують за кращий фільм у своїй країні. Таким чином відбираються перші 20 фільмів-кандидатів. Всього ж Академія вважає, що щорічно повинно бути розглянуто близько 50 фільмів, хоча часом їх буває дещо більше. Решта 30 фільмів визначаються шляхом опитування членів Ради Кіноакадемії і залучених експертів.

Потрапити в це коло обговорення можна двома шляхами: по-перше, будь-який європейський продюсер може подати свій фільм на розгляд, по-друге, це може зробити і будь-який академік. Для цього вони повинні звернутися до секретаріату Академії, наприклад, по електронній пошті. Цей процес подачі фільмів триває до 30 травня кожного року, а до середини червня Рада академії...

Вибач, що перериваю, але хто входить до цієї Ради?

Її обирають щорічно. Кожен європейський регіон має право на представництво в Раді. До неї входять близько 20–25 членів.

Так от, в перший або другий вікенд червня збирається Рада і запрошені нею експерти по регіонах Європи – Скандинавія, Балкани, Франція, Іспанія, Східна Європа (і ваш покірний слуга в цьому році є експертом, який відповідає за Східну Європу, до якої входять Росія, Україна, Білорусь і країни кавказького регіону).

Тобто виходить, що відбір цей – досить суб'єктивний процес.

Напевно, можна погодитися з цим твердженням. Наприклад, мені здається, що в цьому році без моєї участі в Раді український фільм «Пісня пісень» Єви Нейман не був би представлений в числі номінантів.

Але в якості свого роду компенсації за цей недолік у продюсерів є можливість безпосередньо подавати фільми, які будуть запропоновані для перегляду голосуючим членам кіноакадемії. Звичайно, вони виділяються в окремий розділ, але за них все-таки голосують академіки. В цьому році вперше на моїй пам'яті один із фільмів, який був поданий самостійно продюсером (італійський документальний фільм «С як Стенлі» про водія Стенлі Кубрика, до речі, абсолютно фантастичний) потрапив в номінацію «Кращий документальний фільм».

А вигравали такі фільми коли-небудь?

За останні п'ять років – точно ні. Але я б віддав свій голос за «С як Стенлі».

А чи відомо, наскільки одностайним був вибір в цьому році головного тріумфатора «Фелікса» – німецької стрічки «Тоні Ердманн» Марен Аде?

Результати голосування не публікуються, але я, наприклад, віддав йому свій голос в чотирьох з п'яти номінацій. Думаю, так вчинили і більшість моїх колег, адже реакція залу на оголошення про перемогу цього фільму в кожній наступній номінації ставала все захопленішою.

Що ж, дякую за змістовну бесіду. Творчих успіхів і всіляких гараздів у наступному році!

Дякую! І всім читачам порталу kino-teatr.ua також бажаю тільки всього самого найкращого. З Новим роком!

Олексій Першко, Kino-teatr.ua, 28 грудня 2016 року

17 грудня, понеділок, Синій зал Цикл «Наші співвітчизники у світовому кіно» Художній фільм «ТАЄМНИЦЯ НАТАЛІ ВУД»(ІІ серія)

18 грудня, вівторок, Малий зал Вечір до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

18 грудня, вівторок, Синій зал ЦИКЛ ВЕЧОРІВ «КІНО ПРО КІНО» Документальний фільм «ЗАГАЛЬНИЙ ЗШИТОК»