f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

DOCU/УКРАЇНА: до й після

18.12.2016

Вікторія Хоменко, Docudays UA

Режисери Юрій Шилов, Олексій Радинський і Надія Парфан про участь у національному конкурсі DOCU/УКРАЇНА Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, перше видання якого відбулося у березні 2016-го, та чинний простір документального кіно в Україні.

Юрій Шилов, режисер фільму «Панорама»

Пройшло мало часу, щоб говорити, як змінилася ситуація у сфері українського документального кіно. Але те, що трапилося точно зі стартом національного конкурсу на Docudays UA, – з'явився основний майданчик для показу неігрових фільмів і дискусій опісля, куди всі захочуть потрапити. Це значно краще, аніж коли кілька документальних фільмів беруть участь у конкурсі з 15-20 ігровими, і перших найчастіше відкидають на узбіччя. Там, правда, уже є 1-2 анімаційних фільми, і виникає враження, що неігрові фільми додають швидше для загальної картини українського кіно.

Основною локацією в моєму фільмі «Панорама» був кінотеатр. І весь час, поки я знімав, думав, що коли якось закінчу, то покажу його тут. Я дуже радий, що прем'єра відбулася під час національного конкурсу фестивалю документального кіно й саме в цьому кінотеатрі. Це було логічним завершенням мого короткометражного фільму, і тепер після дискусій, так зірки зійшлися або життя триває, можливо, згодом глядачі зможуть подивитися повнометражну версію фільму.

Олексій Радинський, режисер фільму «Люди, які прийшли до влади»

Документалістика зараз розвивається цікавіше, ніж інші форми мистецтва. Передусім тому, що вона стала полем зіткнення різних підходів, поглядів та концепцій, які суперечать одне одному. Дуже добре, що більше не існує «українського документального кіно» як такого, є різні види документалістики, які можуть вступати в продуктивний конфлікт між собою. Поступово вимальовуються два панівні підходи до документального кіно, між якими, сподіваюся, протягом наступних років буде тривати суперечка. З одного боку, кіно умовно націонал-патріотичне, з більшим чи меншим присмаком пропаганди, кіно, яке трактує війну в Україні як невичерпний потік потужних образів та цікавих історій, які можна використати для створення ефектного результату з порівняно простими висновками для глядача. З іншого боку, це так звана критична документалістика, що ставить під питання не лише спрощене розуміння ситуації в Україні, а й сам статус документального кіно як виробника образів у час війни, яка ці образи активно використовує.

Зустріч і протистояння таких підходів стає можливим, зокрема, і завдяки фестивалю Docudays UA. Особливо з моменту, коли там з'явився національний конкурс. Адже присутність на фестивалі, який є точкою дотику різних ідейних підходів, – у сто разів цікавіше, ніж звичайна участь у конкурсі.

Надя Парфан, режисерка фільму «"Reve ta stohne" on tour»

Під час роботи над фільмом «"Reve ta stohne" on tour» мені довелося подолати весь спектр перешкод незалежного кіно, і це було великим випробуванням. А участь у національному конкурсі підтвердила, що я недаремно старалася. Дуже важливо знати, що те, що ти робиш, комусь потрібно. Це дає впевненість у власних силах і надихає на нові проекти. Після показів на Docudays UA до мене підходили різні глядачі, але найбільше запам'ятався один хлопець із Сєвєродонецька. Він запросив мене приїхати й показати фільм там – і я поїхала. Це був маленький самоорганізований кінопоказ, після якого я отримала потужний фідбек і багато нових друзів.

Процес створення фільмів залишається таким самим непростим, адже один короткометражний конкурс не може замінити весь цикл професійних кіноінституцій, необхідних для функціонування галузі. Але нас однозначно побільшало, з'явилися нові імена, за якими цікаво спостерігати. Є відчуття, що ми стаємо трошки мудрішими, трошки досвідченішими, вчимося співпрацювати й учимося вчитися одне в одного. З'явилося більше «повітря» й розмаїття жанрів, тем, філософій кіно. Це дуже здоровий процес – хай би він тривав ще хоча б кілька років, і тоді станеться великий позитивний перелом.

Вікторія Хоменко, Docudays UA, 21 листопада 2016 року

10 грудня, понеділок, Червоний зал

10 грудня, понеділок, Синій зал Актриса НАТАЛІ ВУД/НАТАЛІЯ ЗАХАРЕНКО (1938-1981) Художній фільм «ТАЄМНИЦЯ НАТАЛІ ВУД» (І серія)

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»