f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Олег Карпин: «Чеський продюсер переконав іранського режисера знімати кіно в Україні»

25.09.2016

Олег Карпин уже вшосте проводить у Трускавці кінофестиваль «Корона Карпат». Тут побували з прем’єрами фільмів найяскравіші зірки вітчизняного кіно, й чимало іноземних кінодіячів познайомилися з Прикарпаттям. Круглі столи, присвячені долі українського кіно, логічно вилилися в ідею створення фільмкомісії «Прикарпаття», яка стала своєрідною формою участі громадськості у виробництві фільмів. Про те, чим займаються фільмкомісії, і як місцеві громади можуть платити за виробництво фільмів та заробляти на них, про особливості нинішнього фестивалю розповів «Укрінформу» генеральний директор «Корони Карпат» Олег Карпин.

Ліліана Фесенко, Людмила Українка«Укрінформ»

– Олегу Романовичу, кінофестиваль «Корона Карпат» у 2009 році починався як огляд документальних і телевізійних стрічок. А нині ви вже займаєтеся створенням фільмкомісій. Чим викликаний такий зигзаг?

– Це було логічним розвитком кінофестивалю. Спочатку ми нічого подібного до фільмкомісій не планували. Однак на кожному кінофестивалі я запрошував кінематографістів знімати у наших краях кіно. Це було наче девізом: «Приїздіть до нас!»

Але нічого не відбувалося аж до п’ятого кінофесту, на якому ми зробили круглі столи для обговорення законодавства в галузі кіно. Багато тез увійшли в законопроект, поданий до Верховної Ради. Тоді ж я ініціював, щоб Держкіно підписало з Трускавцем партнерську угоду, як із містом. Але мерія не дуже розуміла, навіщо то треба, і голова Держкіно Пилип Іллєнко не зміг приїхати.

Втім, прес-аташе департаменту кіно Ярослав Підгора-Гвяздовський порадив: потрібно робити фільмкомісію. Тоді я почав потроху вивчати цю тему, телефонував кіномитцям із запитаннями: які локації їм потрібні. Писав у різні компанії, продакшни. Відгукнувся продюсер Андрій Суярко. Він сказав, що саме знімає фільм «Гніздо горлиці», і йому допомагає італійська фільмкомісія. То чи не можна привезти їх у Трускавець, щоб ми послухали, як це працює в Європі. І це наштовхнуло на думку зробити свою фільмкомісію, як громадську організацію, що має тісні зв’язки з державними органами і допомагає знімати кіно.

Наприклад, приїздить іноземець у наш край, і йому потрібна людина, яка знає інфраструктуру, людей бізнесу, має всю інформацію про регіон. За кордоном фільмкомісії навіть володіють фондами, які повертають кошти в кіно, якщо були великі фінансові вливання в регіон під час зйомок. Або ж посилено позитивний імідж. Ми пройшли довгий шлях, і голова Держкіно Пилип Іллєнко запропонував зробити у нас на фестивалі воркшоп «Створення та розвиток фільмкомісій в Україні». Продакш-компанії це фінансово підтримали, тож ми влаштували лекторій і запросили на нього іноземних спеціалістів. І вже можу сказати: мерія міста підтвердила – Трускавець буде повертати кошти за зйомки фільмів, де позитивно представлений наш регіон. Тобто, в кадрі має бути бювет чи джерело, чи просто знакові місця, по яких одразу вгадується, що це наш курорт.

– Хіба місту це так вигідно?

– Звісно, адже приїде кіногрупа. Всі вони житимуть у готелі, користуватимуться усіма послугами, замовлятимуть транспорт, склади, шукатимуть людей для масовок. Тобто, ми, надаючи кошти, інвестуватимемо їх у своє місто. Тепер це положення для міста потрібно правильно юридично скласти, бо у законодавстві таких статей немає. Фінансових кодів для такої діяльності теж немає. Не розроблений бухгалтерський інструмент. Отже, ми будемо над цим працювати. І якщо здобудемо позитивний досвід, то поширимо його по всій Україні. Також маємо підстави сподіватися, що наш воркшоп дасть стимул для створення подібних громадських організацій.

– Ви слухали всі лекції на воркшопі. Що такого вже сенсаційного почули від іноземців, чого самі не знали?

– Мені цікаво було послухати про цей досвід, хоча я чекав, що в Європі традиції фільмкомісій набагато старіші. Але мені було важливо почути історію створення Генуезької організації. Вони теж не мали ні статків, ні режисерів, ні сценаристів: лише ентузіазм і вивчення чужого досвіду. І ця розмова додала мені впевненості, що не боги горшки ліплять. Я не один такий, котрий почав цю справу з нуля. Цей воркшоп підказав мені сайти, на яких є необхідна інформація, навчив, як обмінюватися досвідом, вирішувати проблеми. Це величезна індустрія, про яку ми в Україні не знаємо.

– Мабуть, саме на п’ятому фестивалі ви домовилися про те, що зйомки фільму «Осінні спогади» будуть відбуватися біля Трускавця.

– Так, продюсер із Чехії Віктор Вільгельм був у нас минулого разу. В Чехії він знайшов іранського продюсера Аміра Сеїд Задеха і переконав його, що в Україні буде цікаво й вигідно знімати кіно. Потім приїхав режисер Алі Фахр Мусаві, і все тут закрутилося. Бачите, я всім казав, щоб приїздили тут знімати кіно, але Віктор перший, хто вхопився за цю пропозицію.

– Як ваша фільмкомісія сприяла знімальній групі?

– Це був важкий період, бо саме тривала підготовка до місцевих виборів. Я теж балотувався в міськраду, чиновники були зайняті, тож не до кіно. Однак ми цю ситуацію зуміли використати собі на користь. Коли я звернувся до районного керівництва, то мені спочатку відмовили. Мовляв, не на часі. Але я запевнив, що це допоможе здобути прихильність електорату. Адже в село приїде кіно, всі побачать, яку чудову справу робить районне керівництво. І спрацювало! (Cміється).

– А чому вибрали рівнинне село Доброгостів, а не краєвиди з горами?

– Ми возили Віктора Вільгельма по найгарніших місцинах – і в Тустань, і в Борислав, і в Східницю. А він сказав, що ми всім то показуємо, і всі там знімають. А йому потрібно інше. Він не хотів гірських ландшафтів, бо вони є в кожному кіно, знятому тут. А от Доброгостів поряд з Трускавцем йому підійшов, бо там широкі простори.

– Наступний фільм у планах вже є?

– Так, ми допомагаємо новій знімальній групі, яка шукає гірські краєвиди. Деякі локації будуть у селі Рибник біля Східниці. Для зйомок цього кіно потрібно налагодити стосунки з райрадами, держадміністраціями, поліцією, швидкою допомогою, тощо… Також групі потрібно було знімати сцени під мостом, а там стоїть охорона. Довелося робити важливі телефонні дзвінки, підключати свої зв’язки у Львові та області. Бо потрібна була просто термінова допомога. Без нас ці питання вони б ще довго вирішували.

– Як вам удається знаходити гроші на проведення фестивалю, адже у людей тотальне безгрошів’я?

– З колишніх інвесторів фестивалю нам ніхто не відмовив, але дався взнаки курс долара. Бо тепер нам набагато важче привезти іноземних гостей та заплатити їм гонорари. І призовий фонд теж рахується в доларах. А бюджет фестивалю той самий, як і раніше. Звичайно, прийшлося трохи зекономити. Цього разу ми підтягнули фестиваль до воркшопу, бо саме в цей час до нас могли приїхати лектори й слухачі. Сам фестиваль я б не наважився робити під час високого сезону, коли всі готелі зайняті відпочиваючими. Тому тепер була велика проблема розмістити всіх учасників кінофоруму. В листопаді, коли Трускавець порожніє, це зробити набагато простіше. Але були й позитивні моменти – під час показів у кінотеатрі не було вільних місць. Постійні аншлаги! Раніше ми цим похвалитися не могли.

– Минулого разу було підписано документи про створення Галицького кіноінституту на чолі з Іваном Драчем. Він вже працює?

– Була така ідея, щоб діти навчалися й робили перші кроки у кіно. Цього дуже прагне наш арт-директор, режисер Борис Савченко. Але для серйозного проекту потрібна підтримка керівництва області. А ті чиновники, що мали з нами ділові домовленості, вже не при владі. З новими ми поки не дійшли згоди. Тож поки що все це тліє, а коли розгориться, нині важко сказати. Треба, щоб в уряді була зацікавлена людина, яка лобіювала б питання підготовки кадрів для кіно на Галичині. Тоді справа зрушиться.

Ліліана Фесенко, Людмила Українка, Трускавець, «Укрінформ», 25 вересня 2016 року

12 грудня, середа, Синій зал Прем’єрний показ художнього фільму «ТРИМАЙ БІЛЯ СЕРЦЯ»

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»

12 грудня, середа, Малий зал «ЦИКЛ ВЕЧОРІВ ІСПАНОМОВНОГО КІНО» Художній фільм «ГАВАНАСТЕЙШН»