f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Маргарита Кузьміна: «Я приїхала і зрозуміла, що нічого не знаю, і мені треба вчитися спочатку»

16.01.2016

На початку листопада 2015 року Маргарита Кузьміна взяла участь у «KIN» Women’s International Film Festival, де презентувала свій короткометражний фільм «Кончєний». Молода режисерка ділиться враженнями від заходу із «Letter To Fest».

Євгенія Петрученко, «Letter To Fest»

Чим особливий «KIN» Women’s International Film Festival? Що відрізняє його від усіх інших фестивалів?

«KIN» Women’s International Film Festival» – це невеличкий локальний кінофестиваль у Вірменії, у столиці Єревані. У цьому фестивалі брали учать режисери з Японії, Росії, Швеції, Німеччини, Італії, Португалії. Особливість «KIN» в тому, що це жіночий кінофестиваль, а отже всі режисери – жінки. Тематика фільмів дещо феміністична – за права жінок. Але, як це не парадоксально, більшість глядачів у залі – чоловіки. 

В яких кінофестивалях ти до цього брала участь? Що тобі це дало?

В основному я брала участь в український кінофестивалях. Таких, як «Відкрита ніч», де фільм здобув три перемоги – «Кращий сценарій», «Краща актриса» та «Краща режисура». Потім був «Кіномаршрут» в Жовкві, де мені дали третє місце, також була ще «Кінокімерія», де мені знову дали третє місце. Взагалі, «Letter To Fest» (компанія, що займається фестивальною кінодистриб’юцією фільму. – НСКУ) краще знає, де я приймала участь, в мене немає всього списку (посміхається). А що це мені дало? Перш за все, це моральна підтримка. Матеріальної поки, я не отримала (посміхається). Хоча декілька днів тому, Film.ua дали мені стипендію, і тепер мені не треба ламати голову, де брати гроші на наступний мій фільм.

Розкажи, як публіка на «KIN» Women’s International Film Festival сприймала твій фільм?

Дуже добре, дуже по теплому. Всі зрозуміли мій фільм, що для мене було дуже важливо. Всі аплодували, а після показу «Кончєного» підходили, питали щось стосовно фільму. І що цікаво, потім до мене підійшов один хлопець і каже мені: «Стій!» І починає мені емоційно у всіх деталях переказувати сюжет мого фільму, а потім в кінці питає «Так?», я схвально хитаю головою, а він мені дякує і йде. І це дуже приємно, коли глядач розуміє, той посил, котрий ти хотів донести своїм фільмом.

Які враження від кінофільмів призерів фестивалю? Чи згодна ти із рішенням журі?

В основному перемогли вірменські фільми, але там своя специфіка – відчувається менталітет. У фільмах підіймаються теми про село, про безгрошів’я. А ці теми мені не дуже близькі, тому вірменська програма мене не дуже вразила. А один із німецьких фільмів, котрий переміг, мені дуже сподобався. Цей фільм дуже цікавий і дуже… дивний. Там рухлива камера, і в цьому фільмі все побудовано на формі, і після перегляду ти виходиш із зали і думаєш – вау, що це було?  Драматургічно це три історії, котрі переплітаються між собою, до того ж все завуальовано у цікаву форму, тому спостерігати за цим було дуже цікаво. З вибором журі я повністю згодна. Можливо, деяких фільмів я не зрозуміла, але вони безсумнівно заслуговували на перемогу. 

А наскільки рівень зарубіжних фільмів відрізняється від українського?

Якістю не відрізняється взагалі. Якщо хтось думає, що в нас техніка сильно відстає, то це не так. Можливо і є якісь відмінності, але наша якість фільмів наближена до європейського рівня. Операторська робота в нас дуже хороша. А от драматургія відрізняється. Європою були представлені такі сценарії, котрі неможливо зіпсувати. Здавалось би прості теми про кохання, але дуже круто написані. Що стосується режисури, то вона теж відрізняється. Перш за все, європейські режисери не бояться використовувати якісь цікаві прийоми, знахідки, що виливається у цікаву форму. У всіх фільмах завжди присутнє друге дно – підтекст. В нас, на жаль, такого не дуже багато. По друге, все дуже стильно і лаконічно, починаючи від титрів і закінчуючи кольорокорекцією. Вони звертають увагу на все і не знімають аби як. І я вважаю, що це дуже правильно!

Який досвід ти почерпнула від поїздки на «KIN» Women’s International Film Festival?

Я познайомилась з багатьма цікавими людьми. Зрозуміла, що Вірменія не така, якою я її собі уявляла. Вразили люди, котрі виявились привітними і дуже інтелігентними, які у будь який час готові прийти тобі на допомогу. Досвід, який я для себе почерпнула, це те що треба їздити, що треба бачити. Познайомилась з багатьма чудовими людьми, і набула хороших знайомих з Японії та Вірменії.

Чи будеш ти подаватись зі своїми новими роботами на фестивалі, в тому числі на «KIN» Women’s International Film Festival?

Так, на «KIN» буду подаватися, мене там вже чекають (посміхається). Підійшли в кінці фестивалю організатори, сказали аби я знімала ще, і обов’язково подавалась наступного року. Звісно, я буду знімати і подавати. Хочу ще кудись поїхати, адже це завжди такий супер експіріанс. Цікаво, що після Вірменії, я одразу поїхала на фестиваль «Кіномаршрут» і вже там у мене з’явилась ідея для нового фільму. І я думаю, що це завдяки цим подорожам на фестивалі, адже це завжди розширює кругозір. Спочатку ти дивишся якось вузько, а потім ти починаєш бачити щось більше.  Зараз планую подаватися ще, але вже з новим фільмом. Хочу покінчити з «Кончєним», він вже своє відкатав (посміхається).

На твою думку, що дають кінофестивалі молодим кінематографістам?

Ти бачиш реакцію глядача, ти розумієш потрібно воно тобі чи ні. Розумієш куди далі рухатись і до чого прагнути. Можна щось переосмислювати і черпати для себе щось нове, завдяки перегляду інших кіноробіт. Наприклад, після Вірменії я приїхала і зрозуміла, що нічого не знаю, і мені треба вчитися спочатку. Так, було важко в цьому собі зізнатися, але це дало поштовх рухатись далі і працювати наполегливіше. І мені здається, що важливо це зрозуміти вчасно.

Яка роль компаній, що займаються кінодистрибюцією, в житті фільму?

Я думаю, що якби я не дала «Letter To Fest» свого «Кончєного», то взагалі б ніхто фільм і не побачив, окрім хіба що вузького кола людей. А зараз я зустрічаю людей, з якими не спілкувалась до того, і вони дізнаються якимось чином, що я – режисер «Кончєного», і вони кажуть, що вони бачили цей фільм на фестивалі, куди фільм був надісланий. І взагалі, це дуже приємно, коли ти отримуєш нагороди, а це дає неабиякий стимул працювати далі. До того ж, «Letter To Fest» відібрали фестивалі спеціально під фільм, і це так правильно, я дуже це ціную.

Євгенія Петрученко, «Letter To Fest», 6 грудня 2015 року

10 грудня, понеділок, Червоний зал

10 грудня, понеділок, Синій зал Актриса НАТАЛІ ВУД/НАТАЛІЯ ЗАХАРЕНКО (1938-1981) Художній фільм «ТАЄМНИЦЯ НАТАЛІ ВУД» (І серія)

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»