f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Девід Новак: «Ісаак Бабель кращий за Мартіна Скорсезе»

24.11.2015

Американський режисер фільму «У пошуках Бабеля» Девід Новак розповів «Cultprostir», чому відомий одеський письменник буде актуальний завжди.

Надія Заварова, «Cultprostir» 

В рамках 45-го кінофестивалю «Молодість» відбулася світова прем'єра документального фільму Девіда Новака «У пошуках Бабеля», присвяченого трагічній долі одного з найкращих вітчизняних письменників ХХ століття, страченого в катівнях КДБ у 1940-му році.

Сьогодні, коли Україна живе в стані війни, все, про що з таким талантом і проникливістю писав Ісаак Бабель в «Конармії» і «Одеських оповіданнях», здається ще більш живим і сповненим справжнього трагізму, адже зараз ми відчуваємо те, що великий письменник знав завжди: історичні обставини можуть змінюватися, але людська натура залишиться незмінною.

Коли ви вперше познайомилися з текстами Бабеля, і що вразило вас в них найбільше?

Вперше я дізнався про Ісаака Бабеля, коли розшукував інформацію про свого предка, прапрадядечка, який був композитором в Одесі. Звали його Давид Новаковський. Він жив і працював у дореволюційній Одесі, де писав музику для органного виконання в синагозі. І ось, вивчаючи епоху, я вперше прочитав «Одеські оповідання» Бабеля. Мені тоді було близько 30 років. І я був абсолютно вражений текстом: сюжетами Бабеля, гумором, який мені вдалося зрозуміти навіть у поганому англійському перекладі.

У кожній фразі я чув інтонації і жарти своїх дідуся і бабусі. Бабель підкорив мене, я щиро закохався в його стиль, у вміння розповісти про найсумніші, жорстокі грані життя, не втрачаючи при цьому легкості і здатності сміятися. Пізніше я познайомився з удовою Бабеля – Антоніною Пірожковою, та записав інтерв'ю з нею. Перед зустріччю з Антоніною я прочитав «Конармію», трагічний, дуже живий твір Бабеля. Однак у перекладі губилися розгін рядка, повітря стилю і поезія, що пронизує кожне слово. Онук Антоніни та Ісаака, Андрій, спробував донести до мене поезію фрази, і я прочитав текст знову, пам'ятаючи про його пояснення – проза відкрилася з абсолютно нового боку і вразила мене ще більше.

Як Антоніна Миколаївна поставилася до ідеї знятися у фільмі?

До того часу, коли я записував інтерв'ю з Антоніною, вона вже опублікувала свої мемуари, тому в певному розумінні була готова до публічної розповіді про своє життя і долю Бабеля. Але, звичайно, окремі питання, наприклад, про день арешту Ісаака, давалися їй винятково важко. Часом дуже нелегко висловити словами найглибшу трагедію, в якій живеш практично все життя. Саме тому, коли ми говорили з нею про спільні подорожі з Бабелем по Україні, Криму, Антоніна говорила охоче і з радістю, часто жартувала. У свої 92 роки вона пам'ятала все до найдрібніших деталей і з задоволенням ділилася спогадами про найнеймовірніші випадки з життя. Але було видно, як боляче і нестерпно важко їй говорити про арешт і страту чоловіка, про те, що співробітники КДБ змусили її пережити: вони ж багато років брехали їй, змушували вірити в те, що Бабель живий, підсилали людей, які нібито зустрічалися з ним у в'язниці. Ця брехня була підлим, витонченим знущанням.

Як прийшла ідея вибрати Андрія, онука Бабеля, головним наратором фільму і зробити його подорож бабелівськими місцями однією з сюжетотворчих ліній?

У 2010-му я прочитав повідомлення про смерть Пірожкової в «Нью-Йорк Таймс» і подзвонив Андрію, щоб висловити співчуття його втраті. Він сказав, що збирається вирушити в Росію і Україну, щоб більше дізнатися про місця, де жив його дід. Андрій – артист, він створив виставу для одного актора, присвячену життю і творам Бабеля, і йому хотілося дізнатися, як така подорож може змінити його драматургічні й акторські рішення у виставі. Я запропонував Андрію поїхати разом і, можливо, зробити кіно.

У ході зйомок вдалося вам дізнатися щось про долю рукописів Бабеля, конфіскованих у нього при арешті?

У КДБ зазвичай ретельно фіксували все, що відбувалося з конфіскованими документами. Примітно, що у випадку з рукописами Бабеля позначки про їх знищення ніде немає, але є відомості, що вони були передані комусь вищому за рангом. Слід їх все ще губиться, але відсутність записів про знищення дає надію на те, що одного разу рукописи буде виявлено.

Як, на вашу думку, Бабель міг відчувати б сучасну українську ситуацію? Яке вираження вона знайшла б у його творах, на ваш погляд?

Чудове запитання. Думаю, Бабель, якби виявився свідком сучасної конфліктної, військової ситуації в Україні, подивився б на все, що відбувається, зітхнув би і сказав: «Ось, знову... Все повторюється». Його завжди цікавила людська природа, темні й світлі сторони людської натури, те, що прокидається в душі звичайної людини, коли вона опиняється в центрі трагедії, конфлікту, коли її охоплює горе або непереборне бажання жити.

Корупція, втрачені ідеали, втрачена точка опори – Бабель багато писав про це в 1920-і роки. Він би писав про це і зараз. Як і про страждання звичайних людей, яким довелося жити під час війни. Все повторюється. Напевно, це один з головних уроків, який я виніс із знайомства з творчістю Бабеля і з роботи над фільмом про нього: в історії і в нашому житті немає нічого випадкового і вирваного з контексту: все пов'язано, і те, що трапилося одного разу, має всі шанси повторитися знову. Це однаковою мірою справедливо і для хороших, сповнених щастя речей, і для трагедій і людської здатності проявляти жорстокість одне до одного.

Чи читають сьогодні Бабеля нащадки одеських іммігрантів, чи популярний він серед простих американців?

Усі, хто в США і Канаді займається вивченням історії єврейської літератури, читали твори Бабеля. Що ж стосується нащадків іммігрантів, то все залежить від сімей. Я знаю людей, які дбайливо ставляться до своєї культури: їхні діти вчать мови, читають Бабеля, взагалі багато читають. А у когось через напружений навчальний або робочий графік, на жаль, немає часу читати. Але, звичайно, більше тих, хто добре знає і «Одеські оповідання», і «Конармію».

Як іммігрантські родини ставляться до військової ситуації, в якій опинилася Україна сьогодні?

Переживають абсолютно всі. Що ж стосується політичних уподобань, то тут думки розділилися: хтось всім серцем підтримує Україну – і таких дуже багато, особливо в середовищі україномовних сімей Америки; інші згодні з політикою Путіна. Я знаю, що деякі члени сімей не говорять одне з одним про політику, бо дотримуються діаметрально протилежних думок щодо того, що відбувається.

Припустимо, що ви зустріли людину, яка ніколи не читала Бабеля. Якими словами ви б захопили її читанням і особистістю Бабеля?

Я б сказав так: пам'ятаєте, як Мартін Скорсезе розповідає свої історії про мафію? Так от Ісаак Бабель так само вибудовує свої одеські оповідання. Вітальність, жорстокість, гумор – все, що ви любите в картинах Скорсезе, ви знайдете у творах Бабеля. Тільки Бабель робить це ще крутіше. Ісаак Бабель – кращий за Скорсезе.

А як би ви вмовляли Скорсезе почитати Бабеля?

Слухай, Марті, – сказав би я. Бабель – це практично ти – тільки в літературі. Читай обов'язково! Хоча знаєте, думаю, Скорсезе читав «Одеські оповідання».

Надія Заварова, «Cultprostir», 18 листопада 2015 року

10 грудня, понеділок, Червоний зал

10 грудня, понеділок, Синій зал Актриса НАТАЛІ ВУД/НАТАЛІЯ ЗАХАРЕНКО (1938-1981) Художній фільм «ТАЄМНИЦЯ НАТАЛІ ВУД» (І серія)

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»