f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Журналіст «Громадського ТБ» представив власний документальний проект

19.02.2014

Анна Свентах, «День»

«Інколи лише один погляд важить більше, аніж ціла промова» вважає Богдан Кутєпов. Тому його відео насичені «закадровим» контекстом — кулуарними чи позасценними майданними розмовами, несподіваними зустрічами, виразами облич політиків великим планом. Тож програмна рада «Громадського ТБ» вирішила виділити своєму журналістові окремий авторський проект — «hromadske.doc».

Він поки що представлений трьома відеороликами: «Спільна справа», «Ювілейне 10-те віче на Євромайдані. Без купюр» та про піаністів-віртуозів на барикадах Грушевського. Кінострічки можна переглянути в окремій рубриці «hromadske.doc» на YouTube-каналі «Громадського ТБ».

«Журналіст-документаліст, він же оператор і потім режисер, озброївшись «суб’єктивною» DSLR-камерою, проживає цю подію чи частину життя яскравої людини або показує інший, неафішований бік явища», — так характеризує свій задум творець. «День» поспілкувався з Богданом Кутєповим про специфіку і найважливіші моменти його роботи, дізнався, чому вміти підглядати важливо для документаліста і що знімати, коли на Майдані нічого не відбувається.

Першим роликом проекту «hromadske.doc» стало відео з десятого віче. Я показував не промови, а інші речі — хто з ким привітався, хто як поглянув — це викликає надзвичайний інтерес. Не те, як вони виходять на сцену і промовляють завчені фрази, а як вони готують ці промови. Саме в деталях усе найцінніше і «найсмачніше». Якось ми, здається, з Луценком літали міністерським літаком до Запоріжжя. Сформували всеукраїнський журналістський пул, і репортери знімали на місці сюжети про надання квартир міліціонерам. Проте весь смак залишався за кадром — як дівчата, що нас зустрічали, стоять у вишиванках, курять і кажуть: «Ох уже ці міністри». Звісно, не все можна зняти. Можливо, якби в ту мить я стояв із камерою, вони відвернулися б собі, але за деякими речами все ж можна підгледіти. Маю на увазі не просто знімати бруд, а спостерігати. Це і є завдання документаліста.

— Для свого проекту ти по-новому зніматимеш Майдан, чи у тебе є відеоархіви із численних стримів (Богдан неодноразово виступав у ефірі «Громадського ТБ» з прямими включеннями. — Авт.), які можна перемонтувати для ефектної картинки?

— Це однозначно буде нова зйомка. Тут потрібен інший підхід. Чому взагалі відокремився проект «hromadske.doc»? Бо те, що я знімав, не зовсім вписувалося в рубрику відеоновини через велику естетичну складову. Тепер же я спокійно можу використовувати будь-які художні засоби. Для мене це кіно, зняте одним кадром.

— Ролики з твого проекту і справді більше схожі на короткометражки, аніж на новини...

— Усе це монтується інтуїтивно. Із години відзнятого відео виходить п’ятихвилинний сюжет. Я не переглядаю всього матеріалу, просто відтворюю побачене. Як, скажімо, історія з роликом про десяте віче. Відео починається сувенірними рядами, які обступили Майдан. Потім приходять політики, обнімаються, цілуються. Я запитую в них: «Який план на тиждень?» Вони мовчать. А в кінці сотня Самооборони крокує попри ці ж ряди комерції — прапорців і значків «я був на Майдані». Нічого не змінилося... Хоча потім минає день, ти дивишся на свою роботу і часто думаєш, що вже перемонтував би її якось інакше...

— А що ти знімаєш, коли настає «подієве затишшя»?

— Напрошуюся в гості до політиків, журналістів або громадських діячів. Наприклад, у мене була ідея зняти ранок політика, хоч це може бути і не публічна особа. Це ж ціла пригода, коли у твоє приватне життя вторгається журналіст. Ще коли працював на «Телекритиці», я знімав подібні речі і знаю, що головне — не втручатись у процес, і через певний час на тебе перестануть звертати увагу.

— У тебе вже є ідеї наступних відео для «hromadske.doc»?

— Поки що не хочу розкривати своїх планів. Але так чи інакше — я йду за подіями. А потім вибираю зі зйомки найцінніші речі і нанизую їх, наче намисто...

Світлина: фейсбук (Oleg Artiukh)

10 грудня, понеділок, Червоний зал

10 грудня, понеділок, Синій зал Актриса НАТАЛІ ВУД/НАТАЛІЯ ЗАХАРЕНКО (1938-1981) Художній фільм «ТАЄМНИЦЯ НАТАЛІ ВУД» (І серія)

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»