f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Владислав Троїцький, Олесь Янчук і Ростислав Карандєєв про те, чому «Гогольfest» не будуть проводити на території Національної кіностудії ім. О. Довженка

10.08.2015

31 липня 2015 року стало відомо, що 8-й Міжнародний мультидисциплінарний фестиваль сучасного мистецтва «Гогольfest» змінив локацію і замість Національної кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка відбудеться на території Національного комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ). 

Видання Cultrpostir взяло коментарі з приводу цієї ситуації у керівника фестивалю Влада Троїцького, генерального директора Національної кіностудії ім. О. Довженка Олеся Янчука та заступника міністра культури України Ростислава Карандєєва.

Владислав Троїцький, керівник фестивалю «Гогольfest»: «Третього дня ми з Dakh Daughters повернулися з Авіньйонського театрального фестивалю у Франції, де отримали чарівну пресу – нас назвали одним з головних відкриттів, серед більш ніж тисячі вистав, які там було показано. І ось ми, значить, такі натхненні повертаємося додому, я зустрічаюся з міністром В'ячеславом Кириленком, а він каже мені: «Я не можу нічого гарантувати. Вам краще зараз відходити, шукати іншу локацію, поки не пізно».

Річ у тому, що Олесь Янчук на наших спільних зустрічах з міністром каже одне, а нам – інше. І оскільки це госпрозрахункове підприємство – таке, по суті, феодальне князівство – вплинути на нього ніхто не може. Ми два місяці намагалися підписати договір! Зараз, за ​​півтора місяці, ще є час зробити розворот і перейти на інший майданчик.

Заходячи на кіностудію, ми збиралися платити комуналку, прибирати територію, якось оживляти цей абсолютно опущений простір. Ми простягали руку, пропонували спільно зробити кіношколу ім. Довженка. Але, на жаль, ніякого розуміння з боку дирекції не зустріли – почули тільки «дай, брате, грошей».

Були спроби торгівлі, як на якомусь базарі: спочатку називалася загальна сума в 9 млн грн! По окремих локаціях – те ж саме: наприклад, там є засохле озеро, так от за його оренду просили суму в діапазоні від 100 000 до 30 000 грн. «Засохле озеро! Чому його оренда стільки коштує?» – «Це у нас такі розцінки, не хочете – не беріть ». Склад з 300 тоннами токсичного сміття (потрібно ще незміряно грошей, щоб його вивезти) нам пропонували за 300 000 грн, потім «спустили» до 80 000.

Розумієш, вони звикли перебувати в такому агресивно-інфантильному стані. Головна їхня теза – «Ми носії духовної спадщини і традицій Довженка, а щоб ми розвивалися, дайте нам багато грошей». А поки – сортири забиті, зі стель тече на роялі, повна розруха. І це при тому, що там близько 200 осіб штату, які щось типу роблять. Там є, наприклад, Театр кіноактора, в якому за 10 років не випущено жодного спектаклю. Чому йому безкоштовно надається нормально обладнане приміщення, за нього оплачуються комунальні послуги? Чому, за які досягнення? Чому його ніяк не можна «посунути»?

Вони це все ретельно охороняють, пропуск на територію найсуворіший – при тому, що там уже нічого немає, все винесли. В одному з приміщень – каретному складі, яке було у нормальному стані ще в 2010-му, коли ми проводили ГогольFest на Довженка – вже впав дах. За ним просто не стежили. Таке враження, що ця територія навмисно доводиться до повного занепаду, щоб потім розчистити її і побудувати там, скажімо, житловий будинок.

І – ніякого конструктивного діалогу, жодного кроку назустріч. Це при тому, що проведення ГогольFest'а і створення хабу на території кіностудії було ініціативою міністра. Ставлення таке, ніби ми хочемо провести пивний фестиваль у храмі. Який давно не храм, а Авгієві стайні.

Все це – ще одне підтвердження того, що реформи в галузі культури неможливо проводити зі старими кадрами. Зараз починає формуватися рада Реанімаційного пакету реформ. Реформа має кілька аспектів – по-перше, підготовка нової законодавчої бази; по-друге, модернізація спадщини – реорганізація «феодальних князівств» типу тієї самої кіностудії; нарешті, найважливіше – створення інноваційного центру. Культурного хабу, який повинен готувати новий тип кадрів, орієнтований на освічений креативний клас, здатний виробляти культурний продукт, вписаний в міжнародний контекст.

Ці кадри через 2-3 роки на відкритих, публічних конкурсах з нормальними українськими та зарубіжними експертами зможуть претендувати на керівництво всіма цими старими інституціями. Ми з Кириленком свого часу зійшлися на тому, що кіностудія ім. Довженка – це ідеальне місце для такого хабу, генератора нових ідей і кадрів. І зараз треба вирішувати: якщо менеджмент кіностудії до цього категорично не готовий, треба з ним щось робити.

Такі старі кадри відчайдушно чіпляються за своє вчорашнє, індульгуючи на те, що ось вони такі нещасні і вбогі, а в той же час тирять потоки. Десь ці потоки величезні – як у Національній опері, наприклад, або в національних хорах тощо. Десь – менші. Але штат неймовірно роздутий в усіх державних культурних інституціях. Ця надлишкова модель – сумна спадщина Радянського Союзу.

На ВДНГ місяця півтора тому змінилася дирекція. Нові хлопці ще тоді пропонували нам провести ГогольFest у них, і культурний хаб теж створювати на їхній базі. ВДНГ – прекрасне місце, але в той момент у нас уже була прив'язка до Довженка, і в плані перспективи для хабу кіностудія комфортніша. Та й міфологему кіностудії не можна скидати з рахунків: адже там справді робилося добре мистецтво, і це додає місцю сакрального змісту.

Втім, у ВДНГ теж є своя принадність. У нас зараз буде експірієнс входження з сучасним мистецтвом у всій його різноманітності в цей простір, входження в цей новий діалог. Це цікавий художній виклик, і ми його прийняли» (Cultprostіr, 31 липня 2015 року).

Олесь Янчук, генеральний директор Національної кіностудії ім. О. Довженка: «На кіностудії Довженка я працюю як режисер 30 років, як директор другий рік. І повірте, у мене, як і кожного довженківця, болить душа за нашу кіностудію. Головне для нас – це знімати фільми, зберігати славні традиції, започатковані Олександром Петровичем Довженком. Ми докладаємо усіх можливих і неможливих зусиль, щоб кіностудія вижила, відновилась, щоб знову знімались фільми у всіх п’яти павільйонах, щоб знову лунала команда: «Мотор!» Ми маємо план розбудови кіностудії – скерований, повторюю, на найголовніше – на виробництво національної української кіно- і телепродукції!

Але наша кіностудія, хоча і є державною і має статус Національної, на жаль, не підтримується фінансово державою. Ми є госпрозрахунковою організацією. Ми заробляємо, надаючи профільні послуги – це для нас єдине джерело утримання кіностудії.

На самому початку нашої співпраці команда «Гогольfest» попросила нас показати їм усі наші об’єкти. Ми показали. «Що у вас тут ? – Старий матеріальний склад, він у напіваварійному стані… Наголошую – у напіваварійному стані! – А покажіть будь ласка!» Їм там раптом сподобалось. Що там могло сподобатись? Там треба не один десяток тисяч гривень, щоб тільки все це вичистити, привести до ладу. А гори так званого сміття – це старий реквізит, який у стінах цього складу зберігається десятки років.

Мене здивувала і, чесно кажучи, обурила стаття з фотографіями, зробленими «Гогольfest» на тому складі. «О, нічого собі, нормальний початок співпраці!» – подумав я. І після цього вони збираються співпрацювати з нами? Як це? Зараз Троїцький каже, що хотів створити на території кіностудії «постійно діючий культурний хаб». А мені він про це жодного слова не казав! Я дуже здивувався, коли прочитав в «Українській правді», що він тут якусь кіношколу збирається створювати. Що це за ставлення?

Коли Троїцький прийшов сюди, я одразу його запитав: «На яких умовах ми з вами працюємо? Ми кіностудія, а не фестивальний майданчик. Фестиваль може відбуватися на нашій території, але не як регулярна, планова подія, як разова акція». Він: «Ви будете партнером». – «Я це розумію, але як це буде з економічної точки зору?» – «Ні, ну яка економіка? Ви ж творча людина». «Я перепрошую, я зараз з Вами розмовляю як директор державної кіностудії, яка діє і господарює згідно зі статутом, затвердженим Міністерством, де в одному з пунктів написано, що ми не можемо надавати безоплатні послуги стороннім організаціям».

Ми попросили список об’єктів, які цікавлять «Гогольfest», зробили калькуляцію згідно з нашими розцінками і термінами: вони хотіли бути на території кіностудії з 15 липня по 15 жовтня. Сума вийшла немаленька – 8 мільйонів гривень. Троїцький на це сказав: «У мене є тільки 250 тисяч гривень, більше у мене немає».

Наша позиція чітка – якщо це буде угода про спільну діяльність, яка затверджується в Міністерстві, то будь ласка: наша територія, ваше дійство, давайте узгодимо наш відсоток прибутку. Партнерських відносин вони не захотіли. Тоді ми змушені були звернутися до Міністерства з листом, в якому виклали наші умови: ми не проти проведення фестивалю, але просимо надати письмовий дозвіл на проведення цієї акції за зниженими тарифами зі знижкою 86%, що і дорівнювало б запропонованою «Гогольfest» сумою. Письмового дозволу ми не отримали. В такому разі, вибачайте, ми потрапляємо одразу під три кримінальні статті: службова недбалість, зловживання службовим становищем і розкрадання державного майна. А якби представники Фонду держмайна прийшли на студію і спитали: на якій підставі у вас все це відбувається? де угоди, обґрунтування розцінок? Крім того, представники «Гогольfest» сказали, що збираються відкрити тут до 100 торгових точок, які торгуватимуть їжею, алкоголем, сувенірами і т. д. Для такої діяльності на нашій території також має бути документальне забезпечення і обґрунтування – це вже чисто комерційна діяльність.

Ми надаємо площі телевізійним каналам. Вони наші постійні партнери. Команда фестивалю наполягала на час проведення «Гогольfest» звільнити ці павільйони. Ми що, маємо працювати собі на збиток? Максим Демський (директор фестивалю) без нашого узгодження поїхав на один з каналів і якимось чином намагався вплинути, щоб вони (канал) змінили графік зйомок. В результаті чого ми втратили замовлення на 260 тисяч гривень. Отаке у них партнерство!

З приводу претензії щодо Театру кіноактора, який буцімто займає на кіностудії приміщення, які можна було б здати в оренду комусь іншому і мати з того кошти, – ця претензія некоректна. Театр кіноактора – це частина структури кіностудії імені Довженка. Це не орендар. Раніше їхня діяльність була набагато активніша. Нещодавно вони зробили заходи до кількох свят: Святого Миколая, Різдва, Дня Перемоги… Це взагалі їх («Гогольfest») не стосується! Вони кажуть: у вас же студія державна, а значить, народна, а значить – і наша!

А з приводу начебто роздутого і неефективного штату я вам скажу таку річ. Коли я прийшов сюди працювати у 1984 році, тут працювало 2900 осіб. Знімалося 12 повнометражних фільмів і 18-20 телевізійних серій на рік. Зараз тут працює 200 осіб. У цьому році знімається два фільми, а в минулому жодного метра не було знято, в позаминулому – 23-хвилинний фільм – дебют. Це все. Вибачте, це не справа Демського, скільки тут має працювати людей і що тут треба відкрити, а що – закрити! З такою, вибачте, нахабною поведінкою, як з тим сміттям, що вони виклали на сайтах, чи з вимогами прийняти їх за ту суму, яку вони самі називають, – до побачення!

Я був налаштований на співпрацю і сказав колективу студії, що ми допоможемо провести цей фестиваль, збільшимо охорону, будемо ще обережнішими, ніж це було у 2010 році, коли на нашій території вже відбувався цей самий фестиваль. І що ж нам робити тепер, коли представники «Гогольfest» кажуть нам: «Ми все тут хочемо, ми будемо всюди! Тут буде сто тисяч людей!» Я не зовсім собі уявляю, як це можливо (100 000!) на території кіностудії – режимного об’єкту.

Радий за «Гогольfest», що у них тепер є справді гарний, просторий майданчик для втілення їхніх ідей – ВДНГ, який і був збудований для масових акцій. Вдалого вам фестивалю!» (Cultprostir, 7 серпня 2015 року).


Ростислав Карандєєв, заступник міністра культури України: «Команда «Гогольfest» прийшла на кіностудію і сказала: «Ми хочемо провести фестиваль у вас, але умови, які ви нам виставляєте, нам не підходять. Це занадто дорого, ми хочемо дешевше». – «Як це дешевше? У нас такі тарифи, методики розрахунку цих тарифів визначено міністерством. Якщо міністерство погодиться їх зменшити, ми вам виставимо інший рахунок». Але міністерство не має права давати таку знижку, це було б предметом розгляду за підозрою у корупційній діяльності. Це ж державне майно, і його використання має здійснюватися за встановленими законодавством розцінками.

З другого боку, були інші варіанти та можливості – наприклад, розцінки на якісь локації прорахувати у фінансово м’якший спосіб: скажімо, не цілодобове їх використання, а погодинне тощо. Кіностудія могла б увійти у фестиваль на партнерських засадах, взяти відсоток з проданих квитків, запропонувати відвідувачам якусь свою комерцію – проявити, як кажуть, менеджерську ініціативу. Але ж для цього мало бути бажання – а його ми не побачили з боку керівництва.

Я провів з ними кілька нарад, хотів їх звести, але тут виникли ще й особистісні фактори. Ще на етапі узгодження з боку «Гогольfest» було кілька неприємних заяв на адресу кіностудії. На жаль, цей фактор спрацював буквально в останній момент. Фестиваль можна було провести, якби був хоч якийсь взаємний рух сторін одна до одної. З одного боку, всі знають амбіційність Влада Троїцького, його схильність до різких заяв. З другого боку, коли було знято питання телеканалу «Інтер», якому мав здаватися 8-й павільйон кіностудії (Макс Демський домовився з телеканалом, і він змінив графік зйомок, звільнивши таким чином павільйон), і коли вже не було перешкод для підписання контракту кіностудії з «Гогольfest», Янчук не захотів його підписувати. Він із самого початку був, м’яко кажучи, не в захваті від цієї ідеї.

А Міністерство культури тут взагалі ні до чого: кіностудія – самостійно господарюючий суб’єкт, який не дотується бюджетом. Тут нікого не звинуватиш: це добровільна справа, договірні відносини. Я б навіть не став називати це конфліктом: ці відносини навіть не були зафіксовані, вони просто не відбулися. Так, є нюанс у тому, що це державне майно, і хочеться, щоб воно працювало на мистецтво, а не просто гнило чи використовувалось неефективно. І тут є певна проблема з менеджментом.

Минулого року на підтримку «Гогольfest» держава виділила 450 тис. грн. Цього року на це буде спрямовано не меншу суму. Насправді ми були б зацікавлені, звичайно, щоб фестиваль пройшов на кіностудії ім. Довженка, і ці кошти пішли б на підтримку державного підприємства в галузі культури. Це було б логічно і правильно. Тепер вони підуть на підтримку ВДНГ – це також державний об’єкт, але вже не Міністерства культури» (Cultprostir, 7 серпня 2015 року).

За матеріалами Cultprostir, 31 липня та 7 серпня 2015 року

14 грудня, п’ятниця, Синій зал ЦИКЛ ВЕЧОРІВ «КІНО І ФУТБОЛ» «Футбол в зарубіжному ігровому кіно»

15 грудня, субота, Синій зал Визначна актриса театру і кіно МАЛЬВІНА ШВІДЛЕР

7-9 листопада, четвер-субота, Червоний зал «Сучасна анімація - досягнення, проблеми, перспективи»