f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Андрій Кокотюха: «Треба просто відмовитися від забороненого російського серіального продукту»

29.06.2015

Письменник і сценарист Андрій Кокотюха розповів виданню «ВідеоТеКа» про своє ставлення до дій телеканалу «Україна» з адаптації російського серіалу «Слід».

Протягом усіх років незалежності нашої держави російський телепродукт робили безальтернативним для українського глядача, зауважив він. Зараз, коли триває військовий конфлікт із Росією, час так само безальтернативно відмовитись від цього стереотипу та активно виробляти свій продукт.

Андрій Кокотюха: Ситуація, коли канал «Україна» видає покупний російський продукт за продукт українського виробництва чи спільного виробництва, маскує його під серіал невідомо якої країни, абстрактний, – має два рівні проблеми. Перший – локальний. Телеканал вже відповів на закиди пана Ткаченка (генерального директора «1+1 медіа» – НСКУ), що це не російський серіал «Слід» про силові структури, а абсолютно автентичний продукт, створений з робочих матеріалів серіалу «Слід» та інших матеріалів.

Суть локальної проблеми у тому, що навіть якщо існує якийсь робочий матеріал, відзнятий у країні-агресорі, то незрозуміло, чому його потрібно використовувати. Такий самий матеріал існує у американських серіалів «Поліція Майамі», «Закон і порядок», французьких, польських. Існує багато кримінальних процедурних серіалів, робочий матеріал котрих можна так само і за такі самі гроші купити на Заході та робити свій продукт. Пояснення щодо того, що, мовляв, ми просто використовуємо чужий матеріал, нікуди не годиться. Українські канали мусять виробляти власний продукт, наповнений українським контекстом і орієнтований на потреби українського глядача. Поки цього немає, закон забороняє використовувати сировину, перероблений матеріал із серіалів російського виробництва. Йдеться саме про детективну, чоловічу тематику, мелодрами не заборонені. Такою є локальна проблема.

Глобальна проблема полягає у тому, що канал «Україна» багато разів – усно та письмово – озвучував тезу про те, що український глядач не буде дивитися американських серіалів. Таке собі логічне пояснення: дивіться, ми беремо сировину, так би мовити «перевірену часом», котру буде дивитися український глядач. Це знайомий нам контекст, матеріал. До того ж російський серіал «Слід» у денний прайм давав цілком пристойний рейтинг, тому його у такому прихованому вигляді і повертають. Тут йдеться про безальтернативність російського серіального продукту для українського глядача.

Так вже склалося, що російські серіали за останні 10-15 років потрапляють під визначення «наше кіно». Ми дивимося російське тому, що воно для нас нібито «своє», а західне – нібито «чуже». Нам краще дивитися «Слід», де дія відбувається невідомо де, йдеться про невідомо які силові структури, ходять у невідомо якій формі, аніж дивитися значно якісніші «Поліцію Майямі», «Закон і порядок» та інші американські серіали або ті ж польські серіали.

Згадаємо СРСР, коли радянські люди нормально дивилися серіал «Спрут» – італійський кримінальний серіал, до речі, дуже актуальний зараз. У 90-ті роки українські канали, зокрема, здається, «Новий», показували в прайм польський серіал «Екстрадиція» – ніякий рейтинг не згорав. Канал «1+1» на початку свого існування показував, окрім латиноамериканських мелодрам, латиноамериканські детективи. Був такий серіал «Чорний восьминіг», котрий нормально пройшов, і українці його дивилися.

Російський продукт, у силу різних причин, про які нема часу зараз говорити (це економіка, політика, корупція), російський серіал став для України безальтернативним. Треба просто спробувати відмовитися від забороненого російського інтелектуального продукту у будь-якому вигляді – чи це серіал, чи це сировина, як стверджує «Україна». Треба відмовитися, поки немає свого, а своє треба створювати – я знаю, процеси вже йдуть, вже дещо знімається, в тому числі за форматами CSI… Українцям можна запропонувати американські, британські, польські, корейські, грузинські та інші серіали, котрі принаймні на один порядок вищі, аніж російська сировина.

Я не хочу і не буду звинувачувати Держкіно, тому що воно не є поліцейським органом. Над кожною людиною не поставиш поліцая та й над самим поліцаєм треба ставити поліцая, щоб контролювати, як той виконує свої обов’язки. Йдеться про прогалини у законодавстві. Формально з боку каналу «Україна» порушень немає. Бо дійсно серіал не про російські силові структури. Але давайте говорити не лише про те, що ми забороняємо до показу серіали про російські силові структури, ми не рекомендуємо інтелектуальний продукт, вироблений у країні-агресорі. У якому б вигляді нам його не втюхували – закон та Держкіно мусять його заборонити, принаймні поки йде війна.

Тут необхідне уточнення. Мелодрама не заборонена, бо вона не впливає на суспільну думку. Мені сподобалось, як сказав режисер Тарас Ткаченко, що на Донбасі із нами воюють серіали «Мєнти», «Агент національної безпеки», «Братани», «СМЕРШ». Росія знімає так, щоб вона й сама не могла ідентифікувати свої силові структури. Дія відбувається невідомо де, люди працюють у незрозумілих структурах, хіба що розраховуються рублями та їздять на машинах із російськими номерами. Врешті, їздити на машині із такими номерами може будь-хто і будь-де, це не заборонено жодним законом у світі.

Ми повинні у собі перетравити і забороняти те, що називають «чоловічий контент» держави-агресора. «Жіночий контент», якщо не йдеться про любов двох ФСБшників можна і треба дозволяти. Більше того, я підтримую думку людей, котрі хочуть заборонити забороняти. Треба просто надати альтернативу, бажано якісну. Але з однією обмовкою. У нас де-факто воєнні дії. Україна воює з Росією. Щойно війна закінчиться нашою перемогою – тоді ці всі заборони треба буде знімати. Але в часи війни і російські серіали, і псевдоросійські серіали, і сировина, і газета «Вєсті» – це все проблеми одного порядку… Поширення і трансляція цього всього мусять бути призупинені на час військових дій.

Скажу вам компетентно і готовий свідчити про це у будь-якому суді: купівля однієї серії російського серіалу коштує стільки ж, скільки власне виробництво серії такого продукту. Коли був прийнятий закон про заборону, російські виробники знизили ціни, щоб їхні серіали купували в Україні. Ми є для них ринком збуту. Адже Європа сама продає свій інтелектуальний продукт по всьому світу. Україна це теж почала робити, а російська серіальна продукція неконкурентноздатна.

Чому простіше купити? Коли ти купуєш, бачиш готовий продукт і платиш за нього гроші. Українські канали пропонують вітчизняним виробникам наступний підхід: зніміть, а ми заплатимо вам гроші. Це виглядає цілком по-ринковому. Але я добре знаю, як продовжується ця розмова – пропозицією купівлі за половину вартості виробництва. Це все бізнес, і він мусить виходити хоча б в нуль, не кажучи вже про прибутки. Мені здається, що вони з’являться десь на першій сотні…

Записав Олексій Темченко, ВідеоТеКа, 27 червня 2015 року

10 грудня, понеділок, Червоний зал

10 грудня, понеділок, Синій зал Актриса НАТАЛІ ВУД/НАТАЛІЯ ЗАХАРЕНКО (1938-1981) Художній фільм «ТАЄМНИЦЯ НАТАЛІ ВУД» (І серія)

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»