f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Віктор Андрієнко: «Простіше знайти кошти у приватних інвесторів, ніж стояти навколішки перед Держкіно»

09.03.2015

На початку 2015 року український актор і режисер Віктор Андрієнко заснував творче об’єднання Future projects («Проекти майбутнього»), мета якого - створення творчих соціальних проектів для дітей та молоді. Про це та багато іншого Віктор Андрієнко розповів під час чат-конференції на «Телекритиці». Подаємо фрагменти інтерв’ю, присвячені вітчизняному кінематографу.

У чат-конференції також брав участь співзасновник Future projects Ярослав Біляєв.

- Присылают ли украинские братья по перу Виктору Андриенко какие-то новые сценарии, наработки, на основе которых можно было бы снять детский фильм или сериал не хуже «Ивана Силы»?

- Конечно, идей присылают очень много, и не только развлекательного жанра, но и общечеловеческого. Наше творческое объединение пытается им помочь несколькими вариантами. 1. Предлагать телеканалам наш отечественный продукт. 2. Искать финансирование. 3. Или помочь автору доработать материал для лучших времен, когда у телеканалов будет возможность найти финансы на украинский продукт.

Потому что большая проблема телеканалов, что им крикнули: «Уберите российские сериалы!», а создать за 15 минут [украинские сериалы они] не смогут. Плюс еще нужно финансирование. Телеканалы не готовы к этому. Потому что закупить готовый, но недорогой продукт реально, а если создавать, то данную сумму нужно увеличить на 100%. Поэтому я пытаюсь хорошую идею или продукт перебросить братьям по разуму, моим коллегам из «95-го квартала».

- Вікторе, розкажіть про творче об’єднання Future projects. Хто до нього входить? Чим ви плануєте займатися?

- На це питання відповість Ярослав.

Ярослав Біляєв: - Творча ініціатива пішла від нас із Віктором Андрієнком. Коли конкретні ідеї з’являються, тоді з’являються конкретні виконавці. Навіть зараз ви можете перейти на наш сайт, зайти в розділ «Проекти» й подивитися, що ми встигли за місяць «наколядували». Щодо планів: головний напрям - те, що ми хочемо не словами, а справами показати суспільству на власному прикладі, що в Україні реально допомогти молоді й дітям. Маючи власний успішний досвід, ми поставили собі мету - зосередитися на створенні яскравих і цікавих творчих і соціальних проектів для дітей та молоді. Й цим підтримати їх. А конкретні проекти можете побачити на сайті, їхня кількість збільшуватиметься. Це не буде три чи п’ять проектів, а значно більше.

Ба більше, це не значить, що тільки Андрієнко чи Біляєв будуть робити ці проекти. Виконавців буде набагато більше, наприклад, Василь Вірастюк працює з дітьми, також Василь Бендас, який сам інвалід дитинства, він допомагає дітям-інвалідам, тому що розуміє їхні проблеми як ніхто інший. Також Олег Прімогенов, відомий актор, режисер, який паралельно з творчою роботою займається педагогічною діяльністю. Багато волонтерів у регіонах, такі як, наприклад, на Херсонщині: Лілія Маломуж допомагає декільком дитячим будинкам, вона шукає талановитих дітей і допомагає їм реалізуватися. Так само Сергій і Катерина Розори у Трускавці допомагають дитячому будинку, і багато-багато інших. За півтора роки, як ми проїхали всю Україну з «Іваном Силою», ми зрозуміли, що треба всім нам об’єднатися в одну недержавну організацію і координувати свою діяльність. Так і з’явилося наше об’єднання.

- Як ви оцінюєте підсумки Сьомого пітчингу Держкіно?

- Мені не подобається одне: те, що на пітчинг було подано багато творів, цікавих, розважальних, дитячих, але жоден із них не пройшов. Було викреслено три кінокомедії, зовсім не розглядалося нічого для дитячого кінематографа, тільки чорнуха, негатив, жодного яскравого героя, який може щось зробити. Якщо держава вирішує давати кошти на це в такий тривожний час, то я цього не розумію. Навпаки, людей треба підтримувати, давати більше позитиву, негативу в житті й так вистачає. І головне, дітям треба дати кіногероя, на якого б вони рівнялися.

Наприклад, фільм «Іван Сила» завдяки участі в ньому Дмитра Халаджи й Василя Вірастюка не тільки зацікавив дітей і дорослих, а навіть після перегляду фільму діти запитували: «Хто сильніший: Халаджи чи Іван Сила?» Тобто в Україні з'явився перший сучасний кіногерой. І якщо ми старих героїв викинули, нових ще не створили, то давайте на прикладі Івана Сили брати героїв з історії, наприклад, козаків-характерників, гайдуків. Їх так багато в українських казках та у творах Гоголя. Зокрема, в творах Гоголя «Страшна помста», «Пропала грамота», «Червона свитка» та інших. Давайте брати класику, якщо своєї голови бракує.

- Чи подавали ви проекти на Сьомий пітчинг Держкіно і якої тематики вони стосувалися?

- Не подавав, тому що не бачив сенсу. Я все про це сказав вище. Якщо відбір не пройшли три комедії і жодна анімація та фільми для дітей, навіщо витрачати час? Краще пройтися з шапкою по друзях. Як казав Булгаков: «Не просите у тех, кто сильнее вас. Сами найдут и сами предложат».

- Чи розглядали ви можливість екранізувати «Тореадорів із Васюківки» чи щось подібне з перевіреної часом української дитячої класики? Вийшло б непогано, та й фінансування знайти легше, певно.

- Перше, що мені запропонували - це «Тореодори із Васюківки», але якщо ви його перечитає, то побачите: це абсолютно радянський твір, сучасні діти його не зрозуміють. Тому замість цього я взяв відомий твір сучасного дитячого письменника Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» і зробив із Ігорем Письменним свій сценарій фільму.

З приводу фінансування: те, що ви кажете, - ілюзія. Мені здається, простіше знайти кошти у приватних інвесторів, ніж стояти на колінах перед Держкіно.

- А чи буде прокат «Івана Сили» в Росії?

- Після виходу «Поддубного» (не плутати з Піддубним) навряд чи це можливо та доцільно. Хоча до виходу того фільму «Івана Силу» було показано на двох російських дитячих фестивалях у позаконкурсних програмах, де він мав великий успіх серед маленьких російських глядачів попри те, що демонструвався українською мовою, адже російського дубляжу немає.

Я вдячний Ігорю Письменному, моєму співавтору та співрежисеру, який на цих фестивалях не тільки представляв фільм, а й озвучував його наживо російською. Правда, подекуди перекладав з української на українську. Він просто був такий захоплений, але глядач навіть цього не помітив.

- Ви нині працюєте над пригодницьким фільмом-фентезі «Козак Байда». Чого раптом фентезі і які ваші улюблені фентезі-фільм і фентезі-книга? Не лише українські - взагалі?

- Чого фентезі? Тому що я ріс на доброму кіно режисерів Роу, Параджанова, Шестобітова та інших. І всі їхні фільми можна назвати фентезі, хоча називалися вони кіноказка. Бо якщо я напишу на банері: «Козак Байда - фільм-казка», то до мене прийдуть діти від 4 до 9 років. А якщо це фентезі, то мені не треба писати в програмці, що фільм 13+.

Моя бабуся читала мені українські казки й казки Верховини, молдавські народні казки. Це три книжки, які були відомі кожному школяру в СРСР. А «Старик Хотабич» і твори Гоголя, Конан Дойля, Дефо з'явилися пізніше. Тобто для цих творів я був уже готовий. Мої улюблені фільми-фентезі: все, що зняв Пітер Джексон по Толкіну, це всі мої улюблені. А до цього «Пропала грамота» з Іваном Миколайчуком кіностудії Довженка, «Чортова дюжина» Одеської кіностудії, Параджанова «Андрієш».

- В своем интервью директор «Укркинохроники» Натальи Шевчук рассказала, что уговорила вас доснять фильм «Песня Галагана». Что это будет за кино и когда? Как ей удалось уговорить вас?

- Я не имею никакого отношения к сценарию фильма «Казак Галаган», ни юридического, ни физиологического. Хоть фамилия автора Андрыенко. Он даже не мой однофамилец.

В свое время я ознакомился со сценарием, который предполагает создание абсолютно взрослого кино, чем-то напоминающего «Конотопську відьму» Квитки-Основьяненко. И это не имеет ничего общего с проектом детско-юношеского (13+) фильма «Козак Байда», над которым я сейчас работаю. Его я и предложил взамен, как альтернативу, а от «Галагана» отказался. Но пока официального ответа ни от «Укркинохроники», ни от Госкино я не получил. Что там с «Галаганом», не имею ни малейшего понятия.

- Вікторе Миколайовичу, не думали замахнутися на документальне кіно?

- Так, із задоволенням спробую свої сили в документалістиці, тому що в житті все треба спробувати. Тим паче в мене є досвід: колись я працював на телебаченні і стикався зі створенням документальних та історичних програм. У мене навіть є така ідея з 1995 року, хочу зробити проект про видатних комедійних акторів України. Таких як Тимошенко, Березін, Яковченко, Сова, Крамар, Брондуков та багато інших. Мені здається, що про них хоч і сказано, але дуже мало.

- Який український фільм останніх років, на вашу думку, є найбільш талановитим?

- Зроблено багато цікавих короткометражних фільмів. І дуже радий, що їх зробили молоді талановиті кінематографісти. Не хочу когось виділяти, щоб нікого не образити. Навпаки, хочу підтримувати молодих: наше творче об’єднання Future projects уже брало участь у деяких проектах, котрі ви ще побачите на екрані. Також ми працюємо над новими фільмами, і не тільки Віктора Андрієнка.

- Колись українська анімація була надзвичайно високого рівня. Зараз є намагання відродити цей напрямок. Як ви вважаєте, чи потрібно це робити? Що цікавіше дитячій аудиторії - анімація чи ігрові фільми? Що думаєте про «Бабая»?

- Один із напрямів нашої діяльності саме пов’язаний не тільки зі створенням анімаційних фільмів, а й із підготовкою майбутніх кадрів в індустрії анімації. Ми співпрацюємо з Київською телеакадемією, яку очолює Олексій Кобелєв. Про «Бабая» можу сказати тільки словами Максима Горького після перегляду англійського мюзикла: «О сколько сил потрачено напрасно. А жаль».

- Чи хотіли би знімати телекіно? На яку саме тематику?

- У творчого об’єднання Future projects є проект зі зйомок розважально-гумористичного телесеріалу. Позавчора, коли був на прес-конференції Одеської кіностудії, я заявив про це журналістам, та після спілкувався з директором кіностудії щодо створення цього спільного проекту для телебачення.

- Чи є вже замовлення від телеканалів або попередні домовленості про трансляцію із телеканалами? З якими саме?

- Про частину нових проектів можете прочитати на нашому сайті. А з приводу комерційних деталей, не можу поки розголошувати. Співпрацюватимемо з ICTV та Одеською кіностудією. Багато проектів у стадії розробки сценарію.

- В Трускавці знімати будемо?

- Ми хочемо знімати, навіть домовилися з ТРК ICTV, вони безкоштовно виділяють ефір для цього розважального продукту, далі чекаємо відповіді від Трускавця.

- Я представляю місцеву телерадіокомпанію. Скажіть, чи можливо отримати ваші старі відеороботи - фільми, серіали, телепрограми з вашою участю, вашого виробництва для трансляції на нашому телеканалі на безкоштовній основі? Транслювати вітчизняний продукт хочеться, а коштів, щоб придбати - немає, на жаль.

- У зв’язку з тим, що, як прийнято в нашій державі, в автора нічого немає, окрім голови і штанів, бо все інше в продюсерів та інших, звертайтеся до інших. А в майбутньому звертайтеся до нас - творчого об’єднання Future projects. Чекаємо на вас через рік.

- Що ви думаєте про суспільне мовлення в Україні? Чи плануєте співпрацювати й долучитися до створення?

- Ще раз повторюю: творче об’єднання Future projects відкрите до співпраці та спілкування. Для всіх телеканалів та продюсерських центрів, суспільного мовлення.

- Як ви ставитеся до торентів та «піратів»?

Коли мене запитують, коли ж українське кіно почне заробляти, відповідаю: «Тоді, коли закриють піратські сайти». Наприклад, коли фільм «Параджанов» було подано на «Оскар» від України, то в усьому світі його скачали 300 тис. разів на день. Питання: «Якщо б одне скачування вартувало 5 доларів, то ви б набрали ще на одного "Параджанова" чи "Поводиря"»?

- У вас есть претензии к работе Министерства культуры и лично Вячеслава Кириленко? Ваши как гражданина требования к этому чиновнику?

- Все, что связывает наше творческое объединение Future projects [с Министерством культуры], – то, что мы получили предложении о создании DVD-диска с полной версией «Ивана Силы» и промоматериалов для демонстрации в зоне АТО.

Біографічна довідка:
Віктор Андрієнко народився 1959 року в Запоріжжі. Український актор і режисер театру та кіно. Визнаний метр гумористичного жанру. Ще будучи студентом, розпочав зніматися в кіно як каскадер.
Після інституту працював у Київському театрі естради, Одеській філармонії, театрі «Гротеск», театрі «Шарж», Театрі клоунади. Актор та  каскадер Національної кіностудії ім. О. Довженка. Режисер телекомпанії ТЕТ, художній керівник Студії «Автор». Режисер, актор ТОВ «ПРО-ТБ», режисер, актор Студії Technomedia, актор Продюсерського центру «Среда» (теле-шоу «Большая разница», Росія, Україна). Автор, режисер та актор численних робіт в кіно- і на телебаченні, постановник трюків. Фільмографія складається з понад 100 ролей на телебаченні і в кіно. Режисер-постановник дитячого історико-пригодницького фільму «Іван Сила» (2013).

На початку 2015 року Віктор Андрієнко разом зі своїм колегою по журі в Київській лізі КВК «Отклик» Ярославом Біляєвим заснували творче об'єднання Future projects - «Проекти майбутнього», мета якого - створення творчих соціальних проектів для дітей та молоді. Зараз Віктор Андрієнко гастролює по Україні з виставою «Поїзд "Одеса-мама"» Ігоря Славинського.

«Телекритика», 13 лютого 2015 року

14 грудня, п’ятниця, Синій зал ЦИКЛ ВЕЧОРІВ «КІНО І ФУТБОЛ» «Футбол в зарубіжному ігровому кіно»

15 грудня, субота, Синій зал Визначна актриса театру і кіно МАЛЬВІНА ШВІДЛЕР

7-9 листопада, четвер-субота, Червоний зал «Сучасна анімація - досягнення, проблеми, перспективи»