f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Олександр Ітигілов: у «Полоні» і в казці

09.02.2015

Український кінорежисер Олександр Ітигілов сьогодні паралельно працює над двома контрастними проектами: військово-соціальною драмою "Полон" і національним дитячим фільмом "Казка старого мельника". У нинішній період спаду кіновиробництва це феноменальний результат! У першому проекті Олександр — продюсер. У другому — постановник. Обидві картини потішать глядача сузір'ям українських акторів: Володимир Горянський, Ірма Вітовська та багато інших. 

До прізвища цього режисера часто дописують уточнення "молодший". Адже його батько — знаменитий український режисер і оператор Олександр Атайович Ітигілов, який зняв дуже популярний серіал свого часу "Як гартувалася сталь". А мати — кіноактриса Ольга Матешко: її люблять і пам'ятають за фільмом Леоніда Бикова "У бій ідуть самі «старі»". Ітигілов-молодший багато знімає для телебачення, він працював у рекламі, в його скарбничці – нагороди фестивалю "Золотий профіль". Вибрана фільмографія: "Куплю друга" (з Богданом Ступкою), "Давай пограємо", "Два Івани", "Горобини грона червоні", багато інших стрічок.

Катерина Константинова, "Дзеркало тижня"

— Олександре, наша держава раніше ніби обіцяла повністю фінансувати дитячі прокатні кінопроекти. У "Казці старого мельника" — тільки держкошти чи є приватні інвестори? 

— Приватних інвесторів у нашому кінопроекті немає, кошти тільки державні. Так, як режисерові мені хочеться більшого, але для того й існують продюсери, щоб "рубати" творчий політ і заземляти постановників.

Торік ми відзняли два епізоди загальним хронометражем 11 хв. Весь загальний хронометраж – близько 92 хв. Основні зйомки заплановано на березень 2015-го. Третину матеріалу плануємо відзняти під Києвом, у Пироговому. Потім наша група сподівається вирушити в Карпати, Прикарпаття — Шипіт, Синевір, Невицький та Олеський замки. 

— А підводного царства у вашій картині не буде? 

— Ні, цього в нашій історії не закладено від початку. На це потрібні великі гроші. І ми також не можемо сподіватися, що з'являться додаткові джерела фінансування. У сюжеті є лише така зв'язка — герой Олексія Вертинського приходить нам на допомогу з водного царства... Але до моря це жодного стосунку не має! Нам вистачить наземних декорацій. А одну зі сцен, уявіть, ми зніматимемо в повітрі, у хмарах, над землею.

— Хоча б кілька слів про сюжет... Сама історія — це літературна основа чи українські народні казки?

— Сценарій написаний давно, але в нашій казці все схоже на поточну реальність. Хоча в чомусь це й традиційна казка – в тому сенсі, що вона має багато переспівів із казками та легендами України.

Це фентезі-казка. 

Якщо стисло... До родового маєтку повертається герой війни пан Адам. Він застає рідні пенати в біді. Доки його не було на батьківщині, там облаштувалися вовкулаки. На допомогу приходить донька. У казці вона зазнає багато труднощів, потім зустріне своє кохання. Не припиняються сутички між силами добра і зла. Одне слово, треба подивитися картину. 

На загал, це сучасний твір на основі українського фольклору. Сценарію, написаного настільки гарною українською мовою, доти я в руках не тримав. Українська мова в цій казці на рівні поезії. Тому без роздумів погодився на проект. 

— У вашій фільмографії не було фентезі, фільмів-казок. Чому погодилися на цей проект, коли від нього з якихось своїх причин відійшов Ахтем Сейтаблаєв?

— Насправді я підключився ще на сценарному етапі. Не знаю, які в них там були домовленості з Ахтемом. Також не знаю, яка кішка пробігла... Я цим не переймаюся. І ніхто ні на кого не ображається. Тепер головне — довести проект до логічного завершення...

До речі, у моєму режисерському доробку є й дитяче кіно! Це картина "Давай пограємо" (2006) – про новорічні пригоди вундеркінда Мишка. Але там не було фольклору, фентезі.

Отож дитяче кіно — для мене зовсім не новий жанр.

— Для України 3D-технології в кіно — вже норма. Але як ви плануєте дивувати вітчизняного глядача саме 3D-технологіями? 

— Це помилка! У нас буде не 3D, а стереофонічний 2D-фільм із широким використанням графіки. Тобто для майбутнього перегляду "Казки старого мельника" окуляри не потрібні. Буде багато графічних епізодів. Будуть "домальовування" частини кадрів і декорацій як на натурі, так і в павільйоні. Один із фахівців — супервайзер спецефектів Дмитро Загребельний! Будуть літаючі персонажі "Повітрулі" (саме вони потребують найбільше домальовувань). Будуть інші видовищні ефекти. 

Проте... Дивувати глядача, швидше за все, треба стосунками героїв на екрані. Жодні спецефекти не йдуть у порівняння з тим, що можуть донести до юного глядача талановиті актори. Але все це можна оцінити лише по завершенні роботи. А спецефекти заради спецефектів — це погано. Схожі невдалі приклади ми можемо бачити в західному кінематографі, коли спецефекти не рятують, а люди, як і раніше, шукають чогось душевного. 

— У вашій картині демонстративно зоряний акторський склад. Це розрахунок на касові збори?

— Безумовно, що тут приховувати, на касові збори в тому числі. У кожному разі, кастинг проходив швидко. Впродовж місяця пробували створити ансамбль. Ретельно добирали кожного актора. І ансамбль вийшов чудовий. У нашій історії чудові актори — Анатолій Хостікоєв, Володимир Горянський, Ада Роговцева, Ірма Вітовська, Остап Ступка, Наталя Сумська, Олексій Вертинський, Олеся Жураковська, Олексій Богданович, Валентин Томусяк. 

У самій "Казці..." є всі складові — любов, ненависть, зрада. Думаю, що кожна аудиторія отримає своє задоволення від перегляду. Фільм розрахований на аудиторію від 6 і до... 90 років.

— Скільки копій цього фільму ви мріяли б побачити у прокаті вже нинішнього року? 

— Принаймні треба ставити для себе завищені вимоги, щоб іти вперед. Хочу, аби в кожному кінотеатрі України глядач міг ознайомитися з картиною. Адже люди втомилися від нинішніх проблем, а фільм може дати хоч якусь віддушину... 

— Серед акторів-зірок мені не вдалося знайти імені вашої матері — чудової акторки Ольги Матешко? Це випадковість?

— Так, її немає в проекті. Вона не може брати участі у фільмі, в якому... ніби не бачить для себе повної реалізації. Якби вона знайшла для себе щось цікаве як акторка, то приєдналася б до нашої команди. Ми чудово розуміємо одне одного. Я довіряю їй. 

— Розкажіть про свій продюсерський проект "Полон", над яким працює режисер Анатолій Матешко.

— Ось у цьому проекті я виступаю вже як генеральний продюсер. У нас поки що перерва у зйомках "Казки". Не можу залишатися байдужим до того, що відбувається в країні. Я запропонував ідею, яку реалізували сценаристи Анастасія Матешко і Наталя Переверзєва. Історія про кожного з нас. Адже кожна людина рано чи пізно стане перед вибором — бути на боці добра чи зла. І те й інше є в кожному з нас. Треба розуміти, де закінчується "ліва щока" Нового заповіту і починається "око за око" Старого. Як казав Конфуцій, абсолютно не має значення, як далеко ви зайшли неправильним шляхом, важливо зупинитися й повернутися назад. У кожній людині порівну того й іншого. І треба дати можливість тому, хто зайшов не туди, повернутися назад. Навіть найбільш заблуканим душам треба дати можливість покаятися й повернутися.

— Як тема цього фільму співвідноситиметься з нинішніми подіями на сході України? 

— Ця тема стосується не тільки України, а загалом Добра і Зла. Це й тероризм, який у Франції, у Косово... Початок зйомок планується в лютому. Акторський склад теж сильний — Ірма Вітовська, Володимир Горянський.

Фільм про людей, котрі потрапили в полон до терористів. Вони чекають смерті. Оскільки стали мимовільними свідками того, чого не потрібно було знати. Але люди, котрі мали їх стратити, починають діяти цинічно — вони "роблять ставки" і запускають бранців мінним полем, граючи таким чином на гроші. Насправді це історія про те, як відбувається трансформація людини... 

— Хто інвестор проекту "Полон"? 

— У даному разі — приватні інвестиції... У держави сьогодні й так багато проблем. І якщо нам під силу зробити щось без участі держави, то не маємо права вішати ще й це на український бюджет. Кожен із нас має внести свою лепту у припинення кровопролиття, ненависті...

— Олександре, ви багато й успішно знімаєте телевізійні фільми для спільного ринку — України і РФ. Чи є зараз якісь замовлення з "того" боку? 

— Ні. Вважаю, що творчі люди, які працюють із душами людей, не мають права розпалювати релігійну та міжнаціональну ворожнечу. Сьогодні багато творців просто бояться знайти в собі сили на творення. Багатьох захоплює ще більше руйнування...

— В одному з ваших успішних фільмів "Куплю друга" знімався Богдан Ступка. Кілька слів про вашу спільну роботу з ним...

— Це великий актор і людина. Його ролі завжди будуть живі. Ступка — велетенське явище у світовій культурі. Він завжди випромінював вселенський спокій, заряджав вірою в те, що ми робимо правильні речі. Тому робота з душами людей — це зовсім не зайва робота в будь-який час. Думаю, Богдан Сильвестрович, створюючи свої колоритні образи на екрані та на сцені, саме й боровся за те, щоб зробити людей трохи добрішими і мудрішими. 

«Дзеркало тижня. Україна», 30 січня 2015 року, №3

10 грудня, понеділок, Червоний зал

10 грудня, понеділок, Синій зал Актриса НАТАЛІ ВУД/НАТАЛІЯ ЗАХАРЕНКО (1938-1981) Художній фільм «ТАЄМНИЦЯ НАТАЛІ ВУД» (І серія)

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»