f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Дмитро Томашпольський: «Знімаючи фільм, ми думали лише про глядача»

20.11.2014

До кінотеатрального прокату вийшов фільм учасників Сценарної Майстерні Дмитра Томашпольського й Олени Дем’яненко “F 63.9 Хвороба кохання»Редактор Сultprostir Надія Заварова поспілкувалася з режисером Дмитром Томашпольським...

Про гумор  

Знімаючи «Хворобу кохання», ми з співрежисером Оленою Дем'яненко слідували канону іронічної комедії. Хоча термін «шуто-трагедія», який вигадав і вперше використав Іван Андрійович Крилов, набагато повніше описує жанр фільму. Але ми живемо в епоху зрозумілих і доступних форматів, тому в рекламній компанії картини використано термін «комедія». Наш фільм, як і будь-яка комедія − це багатошаровий пиріг. У глядачів різне почуття гумору і різна ступінь розуміння жартів − кожна людина знайде в нашому фільмі те, що розсмішить саме її. Ми з Оленою Дем'яненко прагнули наповнити нашу картину різними жартами, в тому числі, і ґегами, які традиційно з вдячністю приймає публіка. Але за простим і зрозумілим гумором завжди ховається гумор більш глибокий. Глядачі реагують на фільм і жарти в картині так, як ми розраховували, сміються саме в тих сценах, які ми намагалися зробити смішними. І це відбувається скрізь: на показах в Києві, Одесі, у Львові, в Парижі. Коли ми робили цей фільм, думали лише про глядача. Не про нагороди, хоча прекрасно знаємо, як потрібно зняти фільм, щоб він мав успіх на фестивалях і отримував призи. Ми робили картину виключно для глядача, хотіли, щоб фільм показав: українське кіно в змозі повернути публіку в кінотеатри. «Хвороба кохання» для того, хто скучив за комедією, для того, хто хоче в кіно посміятися, відпочити, отримати позитивні емоції. 

Про дух французьких комедій

«Хвороба кохання» − це україно-французька ко-продукція. Ми з Оленою неодноразово працювали у Франції і завжди раді черговій співпраці з кінематографістами цієї прекрасної країни. Головну жіночу роль у «Хворобі кохання» грає чудова французька актриса Ніна Сол. А, крім того, ми сподіваємося, що в нашому фільмі живе дух справжніх французьких комедій, де, як, наприклад, у Бертрана Бліє, легкість, шарм і розумний, інтелектуальний гумор сплітаються воєдино, народжуючи витончену екранну історію.


Олена Дем'яненко й Дмитро Томашпольський

Про прокатну долю фільму

Робота над «Хворобою кохання» завершилась рік тому. Перший показ відбувся на 43-му кінофестивалі «Молодість» у програмі «Українські прем'єри». Вихід у широкий прокат був призначений на 14 лютого 2014 року, але через трагічні події, які займали наші уми і серця взимку 2014 року, ми відклали дату релізу. Нарешті тепер, восени, українські глядачі зустрілися з нашою картиною. Але й тут не обійшлося без трагедії: через підпал кінотеатру «Жовтень» ми втратили не лише копії фільму, а й, власне, майданчик для показу. У пожежі згорів цілий тиждень нашого прокату. 

Про те, коли в Україні з'явиться хороше кіно

Думаю, що нормальне, хороше кіно може з'явитися тільки в буржуазному, ситому суспільстві. Щойно Україна подолає всі кризи, що охопили її в різноманітних сферах життя, у нас почнуть знімати багато хороших фільмів, і вони обов'язково будуть користуватися касовим успіхом. 

Про улюблені комедії

Чесно кажучи, я не так вже й часто дивлюся комедії, але дуже ціную точність авторської інтонації, яка є, наприклад, у фільмах Бастера Кітона і Чарлі Чапліна, відчувається вона і в картинах інших великих комедіографів. З класиків радянської комедії мені, як глядачу, найближчий Георгій Данелія. Я не дуже люблю ексцентричні комедії. Мені ніколи не подобалися, наприклад, «Пес Барбос і незвичайний крос» і «Самогонники» Гайдая. Але ось недавно я переглянув «Діамантову руку» і зрозумів, що сьогодні Леонід Гайдай − це Тарковський. Я збагнув, що недооцінював цього режисера. А взагалі в комедії я ціную моменти, коли хочеться і сміятися, і плакати одночасно. Наприклад, я завжди плачу над сценою з «Бережись автомобіля», коли Дєточкина після спектаклю везуть в міліцію, і він згадує свій сценічний успіх. Саме в цій здатності комедії викликати у глядача і сміх, і сльози я бачу особливу цінність. Так буває в фільмах чудового Вуді Аллена і мого улюбленого Бертрана Бліє, який нерідко повторює в інтерв'ю що «весь великий кінематограф спирається на великих акторів, але коли мрієш про хороше глядацьке кіно, необхідні тільки видатні артисти». В «Хворобі кохання» нам з Оленою вдалося зібрати дивовижний акторський склад: працювати над фільмом з такими артистами було величезним задоволенням. Думаю, глядач, прийшовши в кіно, відчує особливу атмосферу взаємного натхнення і радості від роботи один з одним, яка виникла у нас на знімальному майданчику.

21 лютого, четвер, Синій зал ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ КІНОРЕЖИСЕРА СЕРГІЯ ЛОСЄВА

22 лютого, п’ятниця, Синій зал Документальний фільм "Кенгір. Сорок днів свободи"

23 лютого, субота, Синій зал ТВОРЧА ЗУСТРІЧ З НАГОДИ 65-ЛІТТЯ ОЛЕКСАНДРА СПАРИНСЬКОГО