У пошуках копродукції. Пітчинг документальних проектів на Kyiv Media Week
30.09.2017
Від «Роз» до Сталіна. Які теми близькі європейським документалістам – в огляді пітчингу документальних проектів B2B Doc CoProduction Meetings, що пройшов у рамках медіафоруму Kyiv Media Week 2017.
Лілія Зінченко, «Детектор медіа»
В рамках медіафоруму Kyiv Media Week відбувся пітчинг документальних проектів B2B Doc CoProduction Meetings, організований компанією Media Resources Management (MRM) спільно з міжнародною платформою Baltic to Black Sea Documentary Network (B2B Doc).
На пітчингу було представлено дев’ять робіт із різних країн: чотири – з України, дві – з Вірменії, по одній – з Білорусі, Чехії та Грузії. Деяким проектам потрібна допомога з фінансуванням для завершення виробництва, а деякі, вже завершені, потребують підтримки дистриб’юторів. На робочому пітчингу автори та продюсери фільмів мали можливість отримати кваліфіковані поради міжнародних експертів та, можливо, шанс на співпрацю з ними.
До журі пітчингу ввійшли продюсери, представники телекомпаній, фестивалів та освітніх платформ із різних країн світу: Карл Понтус Йуртен, продюсер Svenska Film Studios (Швеція), Христина Балабан, координаторка міжнародної програми з підтримки документальних проектів Ex Oriente Film (Чехія), Анна Ференс, шеф-редакторка документального кіно на телеканалі TVP1 (Польща), Йоган Сет, продюсер, представник компанії Indio (Швеція), Ауреаліан Ніка, продюсер компании Kinetoscop, арт-директор міжнародного фестивалю документальних фільмів BuzzCEE (Румунія), Кенан Алієв, виконавчий редактор телеканалу Current Times TV (Чехія), Тереза Свадощова, представниця кінофестивалю Jihlava International Documentary Film Festival (Чехія), та Олександр Говендариця, представник сейлз-компанії Syndicado (Канада).
У кожного учасника пітчингу було шість хвилин на презентацію та шість хвилин для відповідей на запитання експертів.
1. My father is my mother’s brother («Тато мамин брат»), Україна.
Режисер – Вадим Ільков, продюсерка – Дар’я Бассель.
Документальна драма «Тато мамин брат» розповідає про художника Толіка, життя якого – нескінченна вечірка. Утім, він має п’ятирічну племінницю Катю – доньку його рідної сестри Анни, котра хворіє на психічні розлади і не здатна піклуватися про дитину. Толік бере на себе відповідальність і виховує маленьку Катю, яка називає його «тато мамин брат».
«Для нас ця стрічка – про персональну свободу, – розповіла продюсерка фільму Дар’я Бассель. – Особливість цієї історії в тому, що вона могла статися з будь-ким, бо кожна людина зустрічається з випробуваннями у своєму житті, і ці випробування штовхають її до інколи неочікуваних вчинків».
Життя Толіка й Каті фільмували два роки, стрічка завершується хеппі-ендом – святкуванням дня народження дівчинки, де вся сім’я збирається разом. Мама Каті Анна після лікування має набагато кращий вигляд, вона соціально активна, спілкується з людьми, проводить час із донькою.
Минулого року проект переміг на Дев’ятому пітчингу Державного агентства України з питань кіно (і має бути представлений Держкіно вже в жовтні). Наразі творці шукають міжнародних дистриб’юторів і сейлз-агентів.
2. Mein Deutchland («Моя Німеччина»), Білорусь.
Режисер – Олександр Свіщенков.
Короткометражна (25 хв.) документальна стрічка розкриває проблеми імміграції та поширення стереотипів у Білорусі. Головного героя, що проживає в Білорусі, сусіди і знайомі називають фашистом, адже його батько – німець, який воював у Великій вітчизняній війні. Чоловік вважає себе чужим удома, а далеку Німеччину, в якій жодного разу не був, уявляє казковою благополучною країною.
Режисер Олександр Свіщенков розповів, що планує відвезти головного героя до Німеччини й зняти другу частину фільму там. Саме для цих зйомок він шукає копродюсера. Кадри з Німеччини складатимуть одну третину фільму, решта стрічки (дві третини, відзняті в Білорусі) – вже готова.
Також Олександр розповів, що велику частину стрічки займає історія кохання, адже в кадрі є жінка, яка близька головному герою і яка ставить йому важливі питання.
«Мій герой мріє про якусь казкову Німеччину. Я хочу допомогти йому позбутися ілюзій про життя в цій країні та бути щасливим тим, що він має в Білорусі», – додав режисер.
3. Demon («Демон»), Україна.
Режисер – Єгор Трояновський, продюсерка – Ольга Бесхмельніцина.
У центрі повнометражного (56 хв.) фільму – кримчанин, який проводить власне розслідування щодо долі свого сина, котрий був добровольцем АТО. Він прагне розшукати сумнозвісного диверсанта Ігора Безлера на прізвисько Бєс, якого вважає вбивцею свого сина.
Команда шукає копродюсера і 50 тис. євро, щоб закінчити виробництво стрічки.
До стрічки увійдуть кадри з відеоархіву сина головного героя.
Фільм матиме два варіанти: повнометражний – для участі в кінофестивалях, короткометражний – для показу на телебаченні.
«Фінал стрічки залежить від реальних подій, які стануться з батьком», – зазначив режисер фільму Єгор Трояновський.
4. Stalin Today («Сталін сьогодні»), Грузія.
Продюсерка та режисерка – Кетеван Нозадзе.
«Сталін сьогодні» – історія про молоду грузинську журналістку Тату, яка називає себе сталіністкою, абсолютно підтримує ідеї Сталіна й за будь-якої можливості прославляє його. Дівчина має чимало прихильників – наприклад, на її тематичну сторінку в Фейсбуці підписані 50 тис. людей, переважна більшість із них – молодь.
Команда фільму попросила Тату зробити інтерв’ю з сім’єю з Казахстану, яка постраждала від сталінських репресій. Режисерка Кетеван Нозадзе зізналася: сподівається, що головна героїня фільму в результаті змінить свою думку про діяльність та ідеї її кумира.
«Я хочу зробити фільм про жертв сталінського режиму. Він торкнеться деяких особистих історій, і це дуже хороший матеріал для роботи», – додала режисерка.
5. Underwater («Під водою»), Україна.
Режисерка – Оксана Казміна, продюсерка – Юлія Сердюкова.
Відверта феміністична документальна стрічка розповідає про епатажну художницю Антігону, котру в юності зґвалтували семеро осіб через борги її батька.
Дівчина покинула писати картини та зайнялася створенням різноманітних відвертих перформенсів. У фільмі вона намагається пояснити, через що їй довелося пройти і як вона стала сильною.
Наразі команда проекту шукає для своєї повнометражної (60 хв.) стрічки скріпт-консультанта та дистриб’ютора.
«У нашому суспільстві жінки, що зазнавали насильства, зазвичай мовчать. Антігона може говорити публічно про дуже особисті речі, вона має надихнути глядача. Ця стрічка має революційний потенціал, ми повинні більше говорити про такі речі не тільки всередині країні, а й на міжнародній арені», – зазначили творці фільму.
Експертне журі пітчингу одноголосно визнало проект надто складним і відвертим, зазначивши, що такий жанр, вочевидь, зробить неможливим його показ на телебаченні.
6. Deminers («Саперші»), Вірменія.
Режисерка – Сильва Кханосян.
Дебютантка в документальному кіно Сильва Кханосян запропонувала до розгляду міжнародних експертів історію про п’ятьох саперш, які працюють у Нагорному Карабасі. Жінки живуть разом, їздять додому лише у вихідні та щодня мають тільки одну мету – знайти міни, що залишилися на цій землі після воєнного конфлікту.
Режисерка хоче показати один із звичайних робочих днів саперш.
7. Satanic Girls: Women on the move («Сатанінські дівчата»), Чехія.
Продюсерка – Анна Герза Тидлітатова.
Satanic Girls – назва жіночого гурту, що був популярним на Заході 45 років тому. Дівчата у міні-спідницях і на високих підборах збирали стадіони, записували музичні альбоми, знімали кліпи. Зараз учасницям гурту за 70. Режисерка фільму запропонувала їм зібратися разом, аби згадати часи минулої слави.
«Це історія про вік, а також про пам'ять. Можливо, це останній шанс повернутися до гурту й бути знаменитими», – пояснила Анна Тидлітатова.
У фільмі буде використано багато архівного відео. Продюсерка шукає партнерів, аби мати можливість закінчити виробництво стрічки. До речі, на пітчингу зацікавленість у проекті висловили шведські та польські продюсери.
8. Roses («Рози»), Україна.
Режисерка – Ірина Стеценко, продюсерка – Олександра Кравченко.
Дебютна документальна стрічка Ірини Стеценко розповідає про відоме українське фрік-кабаре Dakh Daugthers.
Режисерка стежила за сімома учасницями гурту, починаючи з виступу на Майдані під час Революції гідності. Вона запевнила, що ця історія – не про Dakh Daugthers, а про зміни, трансформацію.
Проектом зацікавилася представниця польського каналу TVP1 Анна Ференс.
9. Mel («Мел»), Вірменія.
Продюсерка – Аревік Аванесян.
Наостанок міжнародним експертам було презентовано документальну стрічку про вірменську спортсменку Меліне Далузян. Продюсерка Аревік Аванесян наголосила, що вся озвучена інформація про фільм є конфіденційною, її розголошення може зашкодити головній героїні, тож залишаємо читачів без подробиць, але додамо, що проект зацікавив усіх без винятку міжнародних експертів, які одноголосно заявили, що стрічка буде користуватися успіхом через актуальність теми.
Після презентації на продюсерів та міжнародних експертів чекали індивідуальні обговорення.
Довідка: B2B Doc (Baltic to Black Sea Documentary Network) – міжнародна платформа, ініційована шведськими кінематографістами, з розвитку співробітництва між документалістами Швеції, Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, України, Молдови, Грузії та Вірменії.
B2B Doc створює мережу контактів між кінематографістами з метою розвитку й реалізації спільних проектів. B2B Doc проводить семінари, майстер-класи та тренінги, надає фінансову підтримку проектів на ранній стадії розвитку, а також гранти на поїздки для участі в пітчингах, фестивалях і форумах з копродукції.
Лілія Зінченко, «Детектор медіа», 27 вересня 2017 року