f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Новий сільський кінотеатр «Парадізо»

20.08.2017

Як захоплено колись дивилися кіно в маленькому українському селі на Полтавщині.

Нaдія Зaварова, Cultprostir

Село Рибальське живе в 11 кілометрах від Миргорода. Влітку тут завжди тепле солодкувате повітря, і коли вдихаєш його, вмиваючись на вулиці, у тебе спокійно і радісно на душі, ніби повернувся додому після довгої подорожі.

У Рибальському смачні абрикоси, прохолодна і спокійна річка Хорол, злі гуси і непереборні забобони. Наприклад, не можна продавати вечірнє парне молоко, не посоливши його, інакше щось трапиться з коровою. Що саме, ніхто не знає, але всі впевнені: це буде щось непоправне. Жителі Рибальського за словом в кишеню ніколи не лізуть: забившись головою об одвірок, сусід, потираючи лоба, випалює: «Якби були мізки, боліло б!»

У Рибальському завжди любили кіно. Сусідка Євдокія Михайлівна розповідала, що колись давно до них щонеділі приїжджала пересувна кіноустановка. Дивитися фільми збиралося все село: дівчата приходили на кінопокази ошатними, а поголені молоді люди перед сеансами дарували їм квіти.

Євдокія Михайлівна пам'ятала вже епоху звукового кіно, тому розповіді про тапера в її спогадах замінили історії про те, хто з подружок краще розучував пісні з фільмів. Показ кіно був не просто розвагою – це було головне натхнення тижня, коли буденне колгоспне життя раптом перетворювалося на неймовірну пригоду.

Одного разу кіноустановка перестала з'являтися на вулицях села. Рибальчане, які звикли до регулярних кіновражень, сіли на велосипеди і поїхали на пошуки фільмів до Миргорода. Багато хто згадує, як десятки разів в місцевому кінотеатрі переглядали «Біле сонце пустелі». П'ятьох корів в колгоспному стаді тоді назвали Гюльчатай.

Але, звичайно, далеко не всі їздили в місто. Навіщо витрачати час на кіно, якщо потрібно пасти гусей і доїти корів? Поступово рибальчане перестали подорожувати до міста за фільмами. А потім і кінотеатр в Миргороді закрили. Важко уявити, але довгі роки в курортному Миргороді не було жодного кінотеатру. І це незважаючи на те, що в пошуках гоголівського духу і мінеральних вод до міста щорічно з'їжджалися сотні туристів.

Як же жили рибальські кіномани? Цілими сім'ями наприкінці 80-х – початку 90-х вони переключилися на серіали. Колгоспних биків називали Хуан-Карлос і Леонсіо, у всіх хатах спішно обзавелися телевізорами і налагодили свій побут так, щоб встигнути попорати курей, індиків і корів до початку ранкової серії чергової мильної опери.

Одного разу після грози на електричні дроти впала засохла груша, і половина села вмить залишилась без електроенергії і нових серій нескінченної «Просто Марії». Електрики з Миргорода не поспішали увійти в становище рибальчан і зрозуміти, що ті пропускають безцінні серіальні епізоди. Але справжні фанати мильних опер не здаються: односельці умовили автора цих рядків – тоді ще зовсім юного кіномана – їздити щоранку на велосипеді на інший кінець села, де була електрика, і дивитися нову серію «Просто Марії».

Вечорами наша допитлива половина села збиралася біля двору Євдокії Михайлівни і уважно слухала мій докладний переказ чергового епізоду. Збиралися всі – від малого до великого, хтось приходив з грушами і вишнями та з задоволенням поглинав  їх, вслухаючись в розповідь про долі швачки Марії і Віктора Морено. Ніхто не розходився, не дізнавшись, чим серце головної героїні заспокоїлося в новій серії. Зовсім дорослі сусідки соромливо посміхалися, примовляючи, що ці зустрічі нагадували їм, як все село збиралося біля пересувної кіноустановки.

Сьогодні в Миргороді знову є кінотеатр. Звичайно, на центральній вулиці Гоголя. Так хочеться, щоб в кожному українському місті – великому і маленькому – було кілька кінотеатрів, а в села знову приїжджала кіноустановка.

У Рибальському більше немає колгоспного стада, та й корів там набагато менше, ніж 25 років тому, але тим, що залишилися, досі потрібні колоритні клички. Як тільки у корів в Рибальському знову з'являться кінематографічні імена, можна буде сміливо сказати, що число кінозалів в Україні нарешті досягло потрібної цифри, і вітчизняна кіноіндустрія виходить з кризи. Чекаємо, сподіваємося і п'ємо ранкове парне молоко.

Нaдія Зaварова, Cultprostir, 18 серпня 2017 року

Перший Кіноогляд оголосив переможців

19 вересня 2019 року. Червоний зал Будинку кіно. Художній фільм "БЛУКАЮЧА ЗЕМЛЯ" (Китай, 2019 рік) НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ та CHINA FILM CO.,LTD,ЗА ПІДТРИМКИ ПОСОЛЬСТВА КНР В УКРАЇНІ

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05