f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Рейтинг Forbes: 10 найвизначніших кінорежисерів України

28.07.2014

Юрій Володарський, Forbes

Forbes продовжує серію рейтингів, присвячених провідним діячам української культури. Цього разу в центрі уваги творці українського кіно − кінорежисери. В останні роки вітчизняний кінематограф почав подавати ознаки життя, українські стрічки займають не останні місця на міжнародних фестивалях, їх починають показувати в прокаті.

А організатори найбільшого українського кінофестивалю, який завершився днями в Одесі, розповідають про небувалий ажіотаж і високу якість картин. «У 2014 році до відбору в Українському національному конкурсі надіслали 128 фільмів. Відібрати 20 картин для підсумкової програми було простіше, ніж зазвичай. Якість робіт за останні роки серйозно покращилася», − розповіла Forbes напередодні фестивалю його засновниця і президент Вікторія Тігіпко.

Як ми рахували

Forbes спільно з учасниками кіноринку відібрав десять провідних експертів і попросив їх назвати десять найбільш помітних кінорежисерів України, розставивши їх у порядку значущості. У число експертів увійшли:

  • Станіслав Бітюцький, кінокритик, головний редактор журналу Cineticle
  • Сергій Васильєв, кінокритик, співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва
  • Володимир Войтенко, кінокритик, ведучий авторської програми «Аргумент кіно» («1+1»)
  • Ірина Гордійчук, кінокритик, член ФІПРЕССІ
  • Ігор Грабович, кінокритик
  • Олександр Гусєв, кінокритик, оглядач сайту «Українська правда»
  • Дмитро Десятерик, кінокритик, оглядач газети «День»
  • Денис Іванов, директор компанії «Артхаус Трафік»
  • Ярослав Підгора-Гвяздовський, кінокритик, оглядач журналу «ШО»
  • Алік Шпилюк, кінокритик, арт-директор ОМКФ
  • Одинадцятим експертом виступив Forbes.

За 1 місце нараховувалося 10 балів, за друге − 9 і т.д. Критеріями для визначення топ-10 були рівень майстерності, визнання у вітчизняному професійному середовищі й за кордоном, успіхи на міжнародних фестивалях, суспільна значимість творчих досягнень режисера, його популярність і громадянська активність.

Десятка найвизначніших кінорежисерів України, на думку експертів Forbes, має такий вигляд:

Місце в рейтингу

Персона

Бали

1

Кіра Муратова

81

2

Мирослав Слабошпицький

79

3

Сергій Лозниця

78

4

Володимир Тихий

54

5

Роман Балаян

35

6

Олег Сенцов

34

7

Валентин Васянович

19

8

Ігор Подольчак

18

9

Михайло Іллєнко

16

10

Олесь Санін

15

Три режисери почали свою роботу в кіно ще за радянської влади, інші сім − у роки незалежності. Різниця в кількості поставлених картин величезна: якщо на рахунку Кіри Муратової 16 повнометражних ігрових фільмів, то в Мирослава Слабошпицького й Олега Сенцова − лише по одному, а у Сергія Лозниці, Валентина Васяновича, Ігоря Подольчака та Олеся Саніна − всього по два. Неабиякою мірою рейтинг відображає не тільки режисерську ієрархію, а й незавидне становище українського кінематографу.

Олесь Санін

Олесь Санин
Фото: uk.wikipedia.org

Місце в рейтингу: 10

Бали: 15

Місце проживання: Київ

Вік: 41 рік

Візитна картка: «Поводир» (2014)

Донедавна Санін був автором лише одного повнометражного художнього фільму. Його «Мамай», знятий у 2003 році за мотивами українських та кримськотатарських легенд, вважається характерним зразком авторського, поетичного кіно. На Одеському кінофестивалі відбулася довгоочікувана прем'єра стрічки «Поводир», присвяченої подіям 1930-х років в Україні. Думки критиків виявилися як ніколи полярними. Одні вважають, що Санін створив вкрай необхідний українському глядачеві історико-патріотичний фільм. Інші визнали «Поводир» наскрізь фальшивої агіткою і повним провалом.

Ярослав Підгора-Гвяздовський:

«Після «Мамая» і нереалізованого« Матчу» Санін показав «Поводирем», що є ще порох у порохівницях. Це велике, епічне, драматичне кіно, досить майстерно придумане і поставлене (хоча і не без претензій), виводить його в когорту найпомітніших режисерів України».

Михайло Іллєнко

Михаил Ильенко
Українське Фото

Місце в рейтингу: 9

Бали: 16

Місце проживання: Київ

Вік: 67 років

Візитна картка: «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (2012)

Молодший брат режисерів Вадима та Юрія Іллєнків. Дебютував у середині 1970-х, в радянський період зняв п'ять фільмів, які не мали великого успіху. Після довгої перерви повернувся в кіно героїко-патріотичною фантазією «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», заснованою на реальній історії. Картина, що розповідає про українського радянського льотчика, який став вождем індіанського племені в Канаді, при бюджеті в $16 млн зібрала трохи більше $2 млн.

Олександр Гусєв:

«Блискучий, сліпучий осколок 70-х, творець масштабних, великобюджетних і чудово бездарних постановок у жанрі «українського поетичного кіно». В якості декана і викладача режисерської майстерності кінофакультету університету ім. Карпенка-Карого та директора кінофестивалю короткометражок «Відкрита ніч» справляє неабиякий вплив на молоду українську кінопоросль».

Ігор Подольчак

Игорь Подольчак
Фото: kino-teatr.ua

Місце в рейтингу: 8

Бали: 18

Місце проживання: Львів, Київ

Вік: 52 роки

Візитна картка: Las Meninas (2008)

Ігор Подольчак − людина-оркестр. Починав як художник-живописець, графік, фотограф, відеоартист, акціоніст, брав участь у більш ніж 150 художніх виставках, його роботи знаходяться в 26 музеях і приватних колекціях. Із 1989-го по 2004-й займався активною кураторською діяльністю. У середині 2000-х звернувся до кінематографа. Зняв дві повнометражні стрічки Las Meninas і Delirium, перша з яких об'їздила 27 міжнародних фестивалів. Є характерним прихильником авторського некомерційного кіно, призначеного для вузького кола цінителів.

Алік Шпилюк:

«Найяскравіший представник найчистішого артхаусу в українському кіно − зі спеціальним художньо-естетським акцентом, який, безумовно, є основою в образотворчій, кураторській і акційній творчості автора».

Валентин Васянович

Валентин Васянович
Фото: oiff.com.ua

Місце в рейтингу: 7

Бали: 19

Місце проживання: Київ

Вік: 43 роки

Візитна картка: «Креденс» (2013)

Валентин Васянович здобув популярність завдяки роботам у документальному кіно, які принесли йому призи на фестивалях у Баку, Клермон-Феррані, Нансі, Торонто. Перший його повнометражний ігровий фільм «Звичайна справа» (2012) критики зустріли прохолодно, але після «Креденс» (2013) про Васяновича заговорили як про одну з надій українського кінематографа. Разом із Мирославом Слабошпицьким працював над фільмом «Плем'я» в якості продюсера й оператора. Роботу в неігровому кіно Васянович не залишає: днями його документальний фільм «Сутінки» виграв національний конкурс Одеського кінофестивалю.

Ігор Грабович:

«Однаково успішний і як документаліст, і як режисер ігрового кіно. Його остання картина «Креденс» є прикладом сучасної класики. Вдало поєднує режисуру з продюсуванням».

Олег Сенцов

Олег Сенцов
Фото: 2000.ua

Місце в рейтингу: 6

Бали: 34

Місце проживання: Москва, слідчий ізолятор у Лефортово

Вік: 38 років

Візитна картка: «Гамер» (2011)

Доля Олега Сенцова здається казкою, віднедавна − страшною. Будучи власником сімферопольського комп'ютерного клубу, він зняв свій перший і поки що єдиний фільм на власні гроші. Бюджет стрічки «Гамер», що розповідає про геймера, який став призером чемпіонату світу, склав $20 тисяч, усі ролі безкоштовно виконали непрофесійні актори. Картину було представлено на Роттердамському кінофестивалі, вона удостоїлася призів на фестивалях в Одесі, Ханти-Мансійську і Трускавці. У травні нинішнього року режисера, який брав участь в Автомайдані й займав проукраїнську позицію, під час кримської кризи, після анексії Криму було затримано в Сімферополі співробітниками ФСБ, етаповано до Москви і звинувачено у підготовці терактів. Із вимогою звільнити Сенцова до президента Росії звернулися Педро Альмодовар, Анджей Вайда, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Майк Лі, Кен Лоуч, Агнешка Холланд та інші знамениті режисери. Володимир Путін звернення проігнорував.

Олександр Гусєв:

Надзвичайно діяльний для українського режисера, Сенцов готував два нових проекти, але і його громадянська активність, що мала настільки драматичні наслідки, змусила багатьох згадати про саме існування українського кінематографа.

Роман Балаян

Роман Балаян
Українське Фото

Місце в рейтингу: 5

Бали: 35

Місце проживання: Київ

Вік: 73 роки

Візитна картка: «Польоти уві сні і наяву» (1982)

«Каштанка», «Поцілунок», «Бережи мене, мій талісман» і, звісно ж, знамениті «Польоти», що стали воістину народним фільмом (в кінотеатрах його подивилися 6,5 млн глядачів), зробили Романа Балаяна одним із найяскравіших світських режисерів 1980-х. Йому виключно точно вдалося передати дух епохи застою, її внутрішню порожнечу і беззмістовність, тугу за іншим життям. У роки незалежності творчі успіхи Балаяна були набагато скромнішими, жоден із його фільмів цього періоду широкого резонансу не мав. Зараз режисер відійшов від роботи в кіно і зайнявся викладацькою діяльністю.

Сергій Васильєв:

Для місця в пантеоні «Польотів уві сні і наяву» було б достатньо, актуальності вони не втратили. Напевно, художні перемоги Балаяна в минулому, але авторитет в сьогоденні − незаперечний.

Володимир Тихий

Владимир Тихий
Фото: uk.wikipedia.org

Місце в рейтингу: 4

Бали: 54

Місце проживання: Київ

Вік: 44 роки

Візитна картка: проект «Мудаки. Арабески» (2011)

Режисерські досягнення Володимира Тихого в повнометражному кіно не настільки вагомі, але його роль в організації вітчизняного кінопроцесу переоцінити важко. Тихий − лідер молодого покоління українських кінематографістів, куратор гостросоціальних альманахів короткометражних фільмів «Мудаки. Арабески», «Україна, goodbye!», «Вавілон'13», які виявили не тільки організаторські та продюсерські таланти режисера, але і його активну громадянську позицію.

Володимир Войтенко:

За останнє п'ятиріччя Тихий зробив для емансипації і становлення нового українського кіно так багато, як ніхто інший. Очолювана ним громадянська ініціатива «Вавілон'13» зіграла величезну кінематографічну роль в українській Революції гідності.

Сергій Лозниця

Сергей Лозница
Фото GettyImages/fotobank.ua

Місце в рейтингу: 3

Бали: 78

Місце проживання: Берлін

Вік: 49 років

Візитна картка: «Щастя моє» (2011)

Уродженець білоруських Барановичів, колишній житель Києва, випускник московського ВДІКу і нинішній мешканець Берліна перейшов від документального кіно до ігрового всього чотири роки тому. Зміна амплуа виявилася тріумфальною − фільми «Щастя моє» і «В тумані» принесли режисерові сім головних призів міжнародних кінофестивалів. Сенсацією цьогорічного Каннського кіноогляду стала документальна картина «Майдан», присвячена революційним подіям цієї зими в Києві. Живучи у Німеччині, Лозниця так багато знімає в Україні і про Україну (наступний його проект − ігровий фільм про трагедію Бабиного Яру), що може з повним правом вважатися саме українським режисером.

Сергій Васильєв:

Найпотужніший художник, однаково сильний і в ігровому, і в документальному кіно. Міцна каннська номенклатура: два фільми − «Щастя моє» і «В тумані» − у конкурсі, з призами, а «Майдан» було включено в нинішній «Двотижневик режисерів», здається, ще до монтажу картини.

Мирослав Слабошпицький

Мирослав Слабошпицкий
Українське Фото

Місце в рейтингу: 2

Бали: 79

Місце проживання: Київ

Вік: 39 років

Візитна картка: «Плем'я» (2014)

Якби опитування проводилося на кілька місяців раніше, Мирослав Слабошпицький швидше за все не те що не опинився б на одному з перших місць, але й узагалі не потрапив би в топ-десятку. На рахунку режисера поки що лише один-єдиний повнометражний фільм, зате який! − «Плем'я» наробило чимало галасу в Каннах і удостоїлося там трьох призів у конкурсі «Тиждень критики». Ці досягнення справили на експертів, більшість із яких ще не мали можливості подивитися фільм, настільки сильне враження, що Слабошпицького тут же удостоїли звання ключової фігури вітчизняного кінематографа. Чи виправданим є такий захват, можна буде дізнатися досить скоро: унікальна для світового кіно стрічка, всі діалоги в якій ведуться мовою глухонімих, вийде в прокат 11 вересня.

Дмитро Десятерик:

Цей режисер запропонував радикально нову мову для вітчизняної кінематографії. Після такого виклику українське кіно вже не буде таким, як раніше.

Кіра Муратова

Кира Муратова
Українське Фото

Місце в рейтингу: 1

Бали: 81

Місце проживання: Одеса

Вік: 79 років

Візитна картка: «Астенічний синдром» (1989)

Єдиний режисер топ-десятки, якого експерти характеризували епітетами «великий» і «геніальний». Починала працювати ще в 1960-ті, відразу ж заявивши про себе як про неординарного майстра з яскраво вираженою власною кіномовою. Автор таких видатних фільмів, як «Короткі зустрічі», «Довгі проводи», «Захоплення» («Увлеченья»), «Три історії», «Мелодія для шарманки». Лауреат більше 20 нагород, в тому числі, володар «Срібного ведмедя» Берлінського кінофестивалю. Творчі досягнення Кіри Муратової настільки вагомі, що її лідерство здається незаперечним, однак розрив між першим і другим місцем склав усього два бали. Багато в чому це пояснюється специфікою муратовського стилю, який сприймають далеко не всі глядачі і навіть не всі фахівці.

Алік Шпилюк:

Кіра Муратова була, є і назавжди залишиться головним національним надбанням сучасного українського кіно. Вона стоїть осібно не тільки в його історії, але, як і будь-який геній, в історії кіно світового.

Оренда кінозалів Будинку кіна

До уваги членів НСКУ та відвідувачів Будинку кіно!

До уваги членів НСКУ та відвідувачів Будинку кіно! У зв’язку з розпорядженням Київської міської державної адміністрації щодо протидії поширенню коронавірусу, всі творчі заходи Будинку кіно з 12 березня 2020 р. переносяться на інші терміни. Стежте за інформацією.