f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Три дні кіногрудня

25.12.2016

Наталя Лагодинська, "Дзеркало тижня"

Чи здатне ще сучасне кіно на просвіту? Причому просвіту в сенсі осяяння світлом, адже саме під такою метафоричною концепцією третій рік поспіль проходить міжнародний кінофестиваль "Світло".

Порівняно з "Молодістю" і Docudays UA, "Світло" — дуже молодий і не особливо гучний проект з короткою програмою. Від інших його також відрізняє тематика, — головним завданням організаторів є пропаганда моралістичного, доброго кіно. І це не дивно, адже смутку в нинішні часи й так вистачає, а люди від цього швидко втомлюються.

Однак на практиці виявилося, що без смутку добра бути не може. Точніше, що до болю актуальних тем важко не торкнутися, а тим більше — розповісти через камеру. Не дивно, що з 30 представлених стрічок більшість стосувалася соціально значущих проблем.

Список переможців справді вийшов цікавим. Основному журі (Світлана Шаповалова, Сніжана Єгорова, Лариса Котлякова, Ніна Ільїна, Леонід Мужук) знадобилося півтори години, щоб визначитися з вибором номінантів.

Отже, гран-прі фестивалю отримав ігровий короткометражний фільм "Кордон Віри" режисера Оксани Войтенко. Однозначно справедливе рішення, адже, крім майстерної зйомки, заворожує напружений сюжет. Часи більшовицького режиму. Розвідниця повстанського загону Віра, виконуючи чергове важливе завдання, закохується в молодого дезертира, який погодився перевести її через кордон. Пережите настільки змінює плани героїні, що вже з пістолетом у руці їй доводиться вибирати між коханням і свободою.

А ось у номінації "Ігровий короткометражний фільм" перше місце посіла картина "Висока гора" (режисер — Володимир Бакум), у якій без жодного слова чудово показане відоме багатьом відчуття очікування. Життя головного героя, вірменського переселенця, проходить у догляді за садом та постійній тузі за сином, який ось-ось має повернутися з війни. Усе, про що він мріє, — це безтурботне життя разом із сином та квітучий сад, як спомин про Батьківщину. І син приходить. Але той, хто хоч раз побував на війні, колишнім ніколи не повертається. І, на жаль, плани батька з планами сина не збігаються.

Не обійшлося і без соціальних роликів. Найкращим, на думку журі, виявився "Він заплатив" режисера Юлії Мироненко. Це той випадок, коли дитячий голосок за кадром так смішно починає розповідати історію, що наприкінці стає соромно навіть пискнути. Адже кінцівка виявляється плювком реальності, якого ще довго не можеш змити зі свого обличчя. Приголомшливий ролик про Україну, про систему "кумівства".

У номінації "Анімація" переміг іранський режисер Махназ Яздані. Його іронічний мультфільм Help говорить з глядачем звичною для нього мовою. Що робить суспільство XXI ст., коли хтось потрапляє в біду? Допомагає? Навряд чи. Знімає на камеру мобільного.

Але що точно вміють знімати українці, то це документальне кіно. Тут глядацьке й основне журі одностайно відзначило роботу військового журналіста Руслана Ганущака. "Брат за брата" — це не ще один короткометражний документальний фільм про АТО або добробати, як може здатися. Це ціла історія людських життів, у якій є як світло, так і пітьма. У спецпідрозділі "Азов", починаючи з 2014 року, було близько 100 грузинів, і всі вони разом з українськими добровольцями захищали селище Широкине під Маріуполем. Кажуть, що спільний ворог об'єднує. Але чи багато знайдеться готових померти за чужу країну, коли й за свою страшно?

Про війну знімати складно. І по-справжньому, щоб не фальшиво, мало в кого виходить. Тому відчувається, що Руслан не просто знімав, а сам брав участь у бойових діях. І, на відміну від багатьох інших документальних стрічок військового характеру, у цієї немає жодного підтексту. Тут показані самі факти то справжньої дружби, а то й цинізму, і тваринної сутності людини. Мабуть, найсильнішим моментом у фільмі виступають кадри з евакуацією тіла одного з грузинів. Тактика підкладання мін під тіла загиблих давно відома і в багатьох не викликає навіть подиву. Але коли щокою раптом починає котитися сльоза, розумієш, що це "те саме". Таким, мабуть, і має бути документальне кіно: перевертати все в тобі й примушувати переосмислити перебіг власне життя.

Окрім головних номінацій, були також і спеціальні призи журі:

  • За найкращу авторську роботу — "Міна". Режисер: Вофка Соловей (Україна).
  • За найкращу дитячу роль — "Великий". Режисер: Юрій Солодов (Росія).
  • За найкращу студентську роботу — "Вечір Сен-Санса". Режисер: Наталія Кисельова (Україна).
  • За оригінальне вирішення теми — "Квітка". Режисер: Владислав Сергієнко (Україна).

Добре, що роздуми про кіно ніколи не зможуть бути об'єктивними. Будь-яке мистецтво створене насамперед для споглядання і тільки потім — для обговорення.

На фото — кадр із фільму "Кордон Віри"

Наталя Лагодинська, "Дзеркало тижня", 16 грудня 2016 року, №48

27 травня, понеділок, Синій зал НАШ ІЛЮЗІОН Цикл «Наші співвітчизники у світовому кіно»

28 травня, вівторок, Червоний зал ФІЛЬМИ-ПРИЗЕРИ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ

29 травня, середа, Малий зал «ЦИКЛ ВЕЧОРІВ ІСПАНОМОВНОГО КІНО»