Концерт для панка з оркестром
19.11.2016
Документальний фільм Сергія Волкова «У відриві» розповів про покликання і натхнення.
Надія Заварова, Cultprostir
Немає нічого легшого, ніж наповнити кадр музикою. Немає нічого складнішого, ніж зробити це так, щоб за чарівністю мелодії та нервозністю синкоп проступили характери, чий слід залишає відбиток стопи на піщаному березі країни, що омивається змінами.
Натхнення не приходить до тих, хто сподівається на зустріч із ним і проводить життя в очікуванні. Воно просто ніколи не покидає тих, хто точно знає, що займається своєю справою.
Герої фільму Сергія Волкова – скрипаль Ігор Чернявський і апологет року, панку і експерименту Олександр Піпа (на фото) – обидва займаються музикою тому, що без музики їхнє життя було б «таким сумним, що, граючи на фортепіано, їм довелося б використовувати тільки чорні клавіші». Хто б міг подумати, що одного разу ця фраза зі сценарію Біллі Вайлдера до голлівудської музичної комедії кінця тридцятих так ідеально висловить ставлення до життя і професії героїв документальної стрічки про сучасну українську дійсність.
Розвал СРСР, нове життя незалежної України, Майдан, творчі пошуки, зустрічі та розставання з обдарованими колегами – все це було і є в житті кожного з героїв. І що чудово: класичного музиканта і рок-виконавця з іронічною посмішкою панка всі радощі, прикрощі, негаразди, втрати і подарунки долі ані на секунду не відволікли від музики. Ця здатність незважаючи ні на що не відволіктися від своєї справи об'єднує таких різних за темпераментом героїв, чиї музичні стилі, якщо і зустрічаються, то лише на Хеллоуїн-вечірці Густава Малера, що випиває з Іггі Попом.
З доль героїв «У відриві» сплетено полотно нашого часу. Наші амбіції, стрімкість сучасного життя, жах буднів, що протікають у війні й в епоху змін – все це стає виразнішим завдяки розповіді головних персонажів про себе і музику. І в той же час глядача охоплює забуте відчуття спокою і давно втраченої впевненості в тому, що зусилля не витрачаються даремно і в невизначеності дня сьогоднішнього і завтрашнього є своя чарівність. Варто тільки не втрачати внутрішню концентрацію на обраній справі й займатися тим, до чого лежить душа. А якщо життєві обставини одного разу змусять займатися чимось іншим, потрібно мати достатньо енергії, нерозсудливості і безстрашності, щоб повернутися до справи свого життя, а значить – і до себе справжнього, задоволеного, такого, що віднайшов гармонію.
Багато сучасних українських документалістів повністю підпорядковують свій фільм колориту і неординарності характерів головних героїв, із задоволенням фіксують на екрані всю безпосередність їх реакцій. І лише небагатьом, як і Сергію Волкову, вдається зробити колоритних героїв не просто яскравими учасниками кінематографічної історії і красномовними оповідачами, але частиною реалізованого режисерського задуму. Піпа і Чернявський не створюють історію фільму, але є її (історії) невід'ємною частиною, як і їхня музика, факти біографії, хронікальні кадри революційного Майдану – все це розповідає про людей, повністю зосереджених на професії, з якими натхнення готове навіть в карти зіграти, лише б не залишити їх.
Музика розповідає про персонажів, а герої – про наш час, про те, як ми себе відчуваємо в запропонованій долею дійсності. І з цього екранного багатоголосся неможливо виключити будь-який з елементів кінематографічного оповідання, інакше і фільм, і все наше життя в ньому розпадуться на самотні сім нот, але ж всі ми прагнемо до акордів, і бажано мажорних.
Днями редакція Cultprostir подарувала Олександру Піпі енциклопедію культурного життя сучасної України Ukraine. The Best, одним із головних героїв якої є співзасновник гурту «Воплі Відоплясова» і беззмінний лідер «радикального оркестру» @TRAKTOR (Attraktor). У цьому чується відлуння фільму «У відриві», прем'єра якого з переаншлагом відбулася в кінотеатрі «Жовтень»: фільму про талант, що навідріз відмовляється розкриватися і жити щасливо і з запалом без музики.
Надія Заварова, Cultprostir, 9 листопада 2016 року