f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

ОМКФ–2016: Пролітаючи над «Гніздом горлиці»

13.08.2016

Надія Заварова, Cultprostir про підсумки 7-го Одеського кінофестивалю.

«Луї, мені здається, це початок дивовижною дружби» – знаменита цитата, яка розчиняється в ностальгічній любові до «Касабланки» – перше, що спадає на думку, коли згадуєш сьомий Одеський міжнародний кінофестиваль.

Мова, звичайно, про дружбу фільмів з глядачами. І ніяка це не сентиментальна думка зворушеного кіномана, а чиста правда. Головне, що може зробити кінофестиваль для широкої аудиторії – захопити публіку історіями про те, що Велика ілюзія – все ще важлива, а часом єдина точка душевної опори для людини, що пролітає власне життя на швидкості космічного апарату з «Зоряних війн».

О – Одеса

Місто продовжує жити своїм життям, не звертаючи на фестиваль особливої ​​уваги, не тому, що не привітне до гостей і зовсім не тому, що всі місцеві сінефіли раптом поїхали їсти смажених бичків і варених раків на віддалені пляжі. Просто Одеса ніколи не змінює ритм свого життя, і всі гості можуть розчути мелодію іронічного приморського міста і почати її потихеньку насвистувати.

«А чому фестивальні плакати в місті тільки англійською? Напевно, щоб іноземці не загубилися, так?»

«Кажете – всі фільми на фестивалі з субтитрами? Гаразд – сходжу я в ваше кіно. Це я газет не читаю, а з субтитрами якось впораюся».

У цих репліках безпомилково вгадується шарм логіки одеських таксистів.

І як же приємно з головою зануритися в саркастичні монологи закоханого в себе, в життя і в прекрасну незнайомку Вуді Аллена, який читає закадровий текст в своєму новому фільмі «Світське життя» без всякого дубляжу.

Про ситуацію в країні найкраще сказала офіціантка одного місцевого кафе: «Наша людина вміє адаптуватися до всього, але далеко не все може адаптуватися до нашої людини». Погодьтеся, є в цій розчиненій в ароматі гарячої кави філософії щось оптимістичне.

М – Море

Море в спекотні дні фестивалю як почало цвісти, так ні на хвилину і не перестало бути гостинним крем-супом, в якому пливти так само незвично, як бачити черги в кінотеатри. На жаль, я не потрапила на документальний фільм Віталія Манського «Рідні» – мені просто не вистачило квитків. Але як же радісно, ​​що глядачі зустрічають аншлагами фільми ОМКФ.

Найкумедніша морська фраза церемонії закриття ОМКФ була сказана зі сцени режисером і членом журі Євою Нейман: «Я поки не плавала в морі – тільки в басейні готелю “Брістоль”».

К – Кіноринок

Місце зустрічі дистриб'юторів і керівників українських кінотеатрів змінити не можна: літо, одеський «Сінема-сіті». Саме тут вершаться долі простих кіноманів, тут дистриб'ютори розповідають про свої плани і роблять кінотеатрам пропозиції, від яких не можна відмовитися.

Тут є все: від коктейлів і обговорень об'єднання вітчизняних кінотеатрів в мережі до освітніх програм для кіномеханіків XXI століття, від дискусій про особливості українського прокату до спроб поділитися з колегами досвідом нерівної боротьби з піратством.

Багато хто з кінодистриб'юторів закрив для преси свої презентації, але ті компанії, які не побоялися розголосу планів, як, наприклад, Multi Media Distribution, порадували присутніх тим, що незабаром випустять в широкий прокат одразу кілька різножанрових українських картин.

Всі навколокінематографічні події ОМКФ, наприклад, Digital Media Day і засідання фестивального «Бізнес-клубу», де продюсери, інвестори, творці нових знімальних і проекційних технологій діляться досвідом, знайомляться один з одним, обговорюють можливості ведення бізнесу в сфері кіно – все це дуже важливо для української кіноіндустрії, яка мріє перестати виживати і почати активно розвиватися.

Навіть якщо поки партнерство і всі плани – скоріше в стані «добре, що ми про це говоримо», одного разу це може закінчитися цікавою кінематографічною співпрацею.

Ф – Фільми

Запам'ятайте, запишіть, зробіть запис в мобільному телефоні: 10 листопада. Цього дня в широкий прокат вийде переможець національного конкурсу ОМКФ «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка. І зробить це, не скромно ховаючись на денних сеансах у трьох кінотеатрах, як це часто буває з вітчизняними фільмами, а по всій країні, на більш ніж 100 кінокопіях. Такий реліз став можливий тому, що за прокат «Горлиці» взялася чи не найбільша дистриб’юторська компанія України B&H Film Distribution.

«Гніздо горлиці» вперше за довгий час порадує глядачів акторськими роботами: дует Римми Зюбіної та Віталія Линецького (для якого роль Михайла – остання поява на екрані) став одним з кращих в українському кіно останніх років.

А згодом на екрани вийде кращий фільм Одеського кінофестивалю «Тоні Ердманн» Марен Аде. Це такий тріумф простоти і душевної безпосередності, що 2 години 40 хвилин пролітають, немов бриз над пастельними фарбами моря в сутінках, що спускаються на ласкаві хвилі. Не відмовляйте собі в задоволенні подивитися на великому екрані цю історію, що натхненно летить над сценарієм і комплексами героїв. До речі, в ній персонажі співають і оголюються з дивовижним захопленням.

Одним з радісних відкриттів фестивалю став фільм Філіпа Сотниченка «Цвях». Він отримав приз за кращу короткометражку кінофоруму, розділивши нагороду з веселою і драматургічно добре виписаною стрічкою «У Манчестері йшов дощ» Валерії Кальченко і Антоніо Лукича.

«Цвях» – тонко і точно зрежисована картина, де документальна та ігрова форми переплелися в єдиний спогад про майбутнє сім'ї, яка зібралася за святковим столом, щоб привітати героїню, молоду скрипальку, що відправляється в еміграцію. Час і місце дії: Київ, Поділ, початок 1990-х. І сучасність, подарована героям режисером, який майстерно створює документальну реальність в постановочних сценах.

Велика ілюзія раптом перетворюється на співпереживання, загальне для всього глядацького залу відчуття хвилюючого, трохи сором'язливого очікування майбутнього і непереборного страху перед ним. Страху, від якого може тимчасово вилікувати лише сімейне застілля з піснями і приготованими бабусею улюбленими стравами.

К – Конфуз

Головний конфуз кінофестивалю стався на церемонії закриття. Напередодні журі вручило нагороду за кращу акторську гру в українському фільмі Мирославу Слабошпицькому – за іронічно виконану роль Дмитра Ульянова в мелодраматичній трагікомедії «Моя бабуся Фані Каплан».

А наступного дня на урочистій церемонії в Одеському оперному театрі стався дивний епізод: Михайло Сегал, глава журі, яке судило українську програму, викликав на сцену актрису Катерину Молчанову, вручив їй квіти і навіть закликав сказати подячну промову. При цьому Сегал наголосив, що «є фестивальні призи, а є почуття» і він «вітає чудову артистку Катю Молчанову».

Молчанова представила на ОМКФ дві хороші акторські роботи: вона зіграла в витонченій короткометражній картині «Дім» Ірини Цілик та виконала роль Фані Каплан у фільмі Олени Дем'яненко, який публіка так прагнула побачити, що організаторам довелося робити додатковий показ революційно-ліричної історії.

Актриса цілком могла претендувати на один з призів фестивалю. Нагороджувати її чи ні – право журі, але Михайлу Сегалу і його колегам краще було б зупинитися на одного разу прийнятому рішенні. Бо викликати на сцену Катерину і вручати їй букет так, немов це фестивальна нагорода – вищий прояв неделікатності та неповаги по відношенню до актриси.

Ш – Швидкість

Однією з цікавих особливостей програми сьомого ОМКФ став швидкий вихід в прокат багатьох фестивальних стрічок. 28 липня відбувся реліз показаного на відкритті фільму «Маргарита»; а також в прокат вийшла картина, на яку на фестивалі стояла одна з найдовших черг – «Неоновий демон» Ніколаса Віндінга Рефна.

Вже з 21 липня чарівністю сімейних любовних трикутників радує українську публіку «Світське життя» Вуді Аллена. А 11 серпня вітчизняні кіномани зустрінуться з пристрасними і вразливими героїнями «Джульєтти» Педро Альмодовара.

Д – Дух

Повні зали на більшості фестивальних показів. Можливість сходити на майстер-клас втіленого натхнення російської документалістики Марини Разбєжкіної і задати наївне питання «Які українські фільми ви знаєте?» на зустрічі з німецьким режисером Крістіаном Петцольдом. Лоуренс Олів'є в ролі Гамлета і Джуліанна Мур в ролі ексцентричної колишньої дружини обдарованого письменника. Повний зал «Зеленого театру» на лекції кінокритика Антона Доліна про кіно ХХI століття – і це в вечір, коли в кінотеатрі «Родина» українська прем'єра «Світського життя» Вуді Аллена, а на стадіоні «Чорноморець» – Суперкубок за участі «Шахтара» і «Динамо». Все це прояви духу Одеського кінофестивалю. Фільми зустрілися зі своїм глядачем і навіть пригостили його стаканчиком охолодженого білого сухого.

Такі зустрічі не забуваються, такі дружні узи нерозривні. Розповівши про минуле, фільми ОМКФ подарували глядачам життєві сили і натхнення в сьогоденні та солодкі спогади про майбутнє – особисте, морське, одеське, кінематографічне.

Надія Заварова, Cultprostir, 28 липня 2016 року

19 вересня 2019 року. Червоний зал Будинку кіно. Художній фільм "БЛУКАЮЧА ЗЕМЛЯ" (Китай, 2019 рік) НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ та CHINA FILM CO.,LTD,ЗА ПІДТРИМКИ ПОСОЛЬСТВА КНР В УКРАЇНІ

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05

ОРЕНДА ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ ПЕРЕЛІК ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ