f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Світ кіно: Чому забули про Олега Сенцова?

03.07.2016

Нотатки з міжнародного Московського кінофестивалю.

Рита Болотська, Євгенія Богоявленська, «Укрінформ»

Арешт Олега Сенцова і початок абсурдного «слідства» у його справі на початку травня 2014 року сколихнули світову громадськість. Пригадаємо, що тоді було.

ПІДТРИМКА СЕНЦОВА – ЩО БУЛО, ЩО Є

Вже наприкінці травня на 67-му Каннському міжнародному кінофестивалі стенди кіноринку були обвішані портретами Олега. А коли 28 червня 2014 року під час церемонії закриття Московського кінофестивалю голова Національної Спілки кінематографістів України Сергій Тримбач звернувся з проханням сприяти звільненню Сенцова, то навіть президент фестивалю Нікіта Міхалков приєднався до цього звернення.

15 вересня 2014 року кінорежисер, який перебуває в ув'язненні, був запрошений стати почесним членом журі 62-го Міжнародного кінофестивалю у Сан-Себастьяні. Закріплене за ним порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі в 2014-му році.

Далі – більше. На Каннському кінофестивалі 2015 року проводилася програма «Двотижневик режисерів», в рамках якої тривала десятиденна акція солідарності з українським режисером. Вона була організована Гільдією французьких кінематографістів і Європейською кіноакадемією. Перед кожним з більш як 50 сеансів демонструвалася фотографія Олега з написом «Свободу Олегу Сенцову».

10 вересня 2015 року прес-служба Венеціанського кінофестивалю розповсюдила заяву від особи світової кіноспільноти на захист українського кінорежисера: «Ми хочемо висловити підтримку Олегу Сенцову, засудженому на великий термін, і зазначити, що ця заява зроблена від імені всієї світової кіноіндустрії».

І ось це, мабуть, був останній сплеск офіційної міжнародної підтримки і визнання невинно засудженого творця. Потім ще бували якісь флешмоби та акції – але вже за затухаючою. І головне – це стало справою активістів, а на офіційному рівні підтримка Олега Сенцова у кіноспільноті явно пішла на спад.

Чому? По-перше, тому що Олега відвезли відбувати термін якнайдалі – в Якутськ. І там він знаходиться, мабуть, у найбільшій інформаційній тіні – з усіх українських політв'язнів.

А по-друге, приблизно з березня в інформаційному середовищі почалися наполегливі розмови, що зараз ведуться переговори про звільнення Олега Сенцова і Олександра Кольченка і їм, мовляв, не треба заважати. Що цікаво, ці ж слова мені доводилося чути і від російських правозахисників, які надають допомогу Олегу (про все це доводиться дізнаватися по своїм каналам, оскільки Громадська спостережна комісія Якутії спілкується з українськими медіа в режимі «недружнього привиду»).

Однак від початку запуску цих чуток пройшло вже більш як три місяці. І ось складається таке враження, що у світовій кіноспільноті про Олега Сенцова і про гасло «Свободу Олегу Сенцову» починають забувати. Так може, це й було основною метою запуску подібних чуток?

Згадаймо, наприклад, про Канни-2016. Всі так захопилися критикою складу журі цього форуму і нагороджених ним кіноробіт, що якось випустили з уваги: адже про Олега-то там цього року, на відміну від двох минулих років, вже практично не говорили... Отакої!

Вражаюче, але і в Україні той факт, що Тарас Ткаченко, режисер фільму «Гніздо горлиці», відібраного в основний конкурс Московського кінофестивалю-2016, від участі в кіноогляді відмовився, пройшов, кажучи по-кіношному, «третім екраном». І його формулу відмови простіше знайти у Facebook, а не у ЗМІ: «Ще раз дякуємо (Московському. – ред.) фестивалю за запрошення, але ми відмовляємося від участі у конкурсі нав знак солідарності з Сенцовим, Кольченком і з людьми, які стоять на фронті».

Чи правильна така ситуація? Чи гарна вона?

Щоб отримати додаткову інформацію для роздумів, давайте подивимося на результати спілкування 38-го Московського міжнародного кінофестивалю – з людьми відомими й авторитетними. З російським кінознавцем і британським кінорежисером.

КИРИЛО РАЗЛОГОВ: ЗА СЕНЦОВА ВЕСЬ ТИСК, ЯКИЙ МИ МОГЛИ ЗРОБИТИ, МИ ЗРОБИЛИ

Кирило Емільович Разлогов (на фото в центрі) – з давніх пір беззмінний програмний директор МКФ. В умовах культурного обміну, що дедалі погіршуються, санкцій, він проявляє чудеса дипломатії, щоб донести до російського глядача усе найкраще, у тому числі й найбільш гостре, полемічне, що є у світовому кінематографі. Разлогов розповів «Укрінформу» про своє бачення сучасного українського кіно і ставлення до українського кінорежисера Олега Сенцова.

– Кирило Емільовичу, ви не пропускаєте жодного міжнародного кінофестивалю. Як бачиться зі сторони – чи є зрушення в українському кінематографі?

– Звичайно. У Каннах щойно ваша дівчина взяла приз за кращий сценарій (Марися Нікітюк, сценарій фільму «Коли падають дерева» – Ред.). У Слабошпицького вийшла чудова картина про глухонімих «Плем'я» – ця стрічка добре прозвучала, запам'яталася. Оновлення українського кіно є, воно відчувається. І ми теж, як ви напевно знаєте, хотіли взяти в програму нинішнього ММКФ український фільм. Це було «Гніздо горлиці» режисера Тараса Ткаченка. Ми хотіли і були готові, але, на жаль, українська сторона відмовилася від участі. Нам було дуже шкода. Продюсери картини спочатку погодилися, але потім сказали, що їм заборонили (судячи з запису на Facebook заборона йде від режисера. – Р. Б.).

– У 2014 році президент ММКФ Нікіта Міхалков висловився на захист заарештованого Олега Сенцова. Але Сенцов, як і раніше, в ув'язненні, засуджений на 20 років! Відбуває термін у далекому Якутську... На його підтримку були акції на кінофестивалях у Венеції, Берліні. Чи передбачається якась акція підтримки режисера цього року в Москві?

– Ми чекаємо, коли його обміняють. Іншого варіанту немає. Весь тиск, який ми – маю на увазі Московський міжнародний кінофестиваль – могли зробити, ми зробили. Нікіта Сергійович не остання людина у нашій державі, тому якщо він сказав – можете бути впевнені: він не просто сказав, він ще й телефонував, і обговорював, і щось в цьому напрямку робив. Але – як бачимо – і у нього нічого не вийшло. Що зараз може бути, крім обміну? Я не знаю. Залишається сподіватися на обмін, як це сталося з Надією Савченко... Особисто я від самого початку вважав, що це швидше сфабрикована справа, ніж реальна. Але я не слідчий, не політик. Я суджу як колега Сенцова, як людина, що знає його і його творчість.

– І якої ви думки про творчість Олега Сенцова?

– Він – талановитий кінематографіст. Мені сподобався його фільм «Гамер». Ми знайомі з Олегом, зустрічалися з ним на Одеському кінофестивалі. Не скажу, що подружилися, але, принаймні, знайомі. І я від самого початку не міг повірити в те, що йому інкримінувалося. Хоча розумію, що така історія, як Крим, могла роздратувати людину і змусити її піти на якісь екстремальні дії. Психологічно це було б зрозуміло.

– «Дії»? Але ж він виступав. Говорив. В тому, в чому його обвинуватили, Сенцов не винен.

– Не знаю. Я кінематографіст, а не шпигун і не контррозвідник... Повторю тільки – дуже сподіваюся на його швидкий обмін і звільнення.

– На 38-му ММКФ, щоправда, поза конкурсом, у програмі «Голландія плюс» буде показаний голландський фільм «MH-17: нація сумує» про малайзійський Боїнг, збитий під Донецьком. Чим вас зачепив цей фільм, чому вирішили його показати і навіть обговорити з журналістами на спеціальному прес-показі? Гостра тема...

– Я би сказав, це фільм поза політикою. Він про людське горе, про кілька сімей, які втратили близьких у тій катастрофі. Про те, як люди намагаються жити далі після жахливої біди. Таке горе зрозуміле для будь-якого серця. Приходьте на показ, самі побачите.

СТІВЕН ФРІРЗ: СЕНЦОВ? ЗАСУДЖЕНИЙ НА 20 РОКІВ? ЦЕ ЖАХЛИВО!

А 25 червня на ММКФ був показ картини «Королева» британського режисера Стівена Фрірза. Народу зібралося чимало – не стільки через фільм (знятий десять років тому), давно відомий, увінчаний заслуженими лаврами, скільки через самого Фрірза, людину яскраву і талановиту. Після фільму він дав невеликий майстер-клас, іншими словами, поспілкувався на різні теми з тими, хто прийшов.

Зауважимо, Фрірз – не з рафінованих естетів. Він режисер соціально заточений, піднімає в своїх картинах проблеми релігійної, расової нетерпимості, упередженого ставлення до представників сексуальних меншин. Про це – його кращі стрічки: «Моя прекрасна пральня», «Нагостріть ваші вуха», «Філомена»... загалом, режисер вагомий. До речі, у 2014 році він отримав «Золотого Дюка» за внесок у кіномистецтво на Одеському міжнародному кінофестивалі. Приїжджав до Одеси, пізніше із задоволенням ділився враженнями.

Але – чи то з пам'яттю у метра погано, чи не все йому показували, не про все розповідали в Одесі... Хоч би як там було, акції на захист щойно заарештованого Олега Сенцова, які проводилися на Одеському фестивалі в 2014 році, пройшли повз Фрірза. Причому до такого ступеня осторонь, що навіть самого імені Олега Сенцова він не запам'ятав.

Чи не вважаєте ви, що в порядку професійної, колегіальної допомоги Московський кінофорум повинен висловити підтримку засудженому українському режисеру Сенцову? – задала питання Фрірзу на «пост-королевській» зустрічі кореспондент «Укрінформу».

– Вибачте – кому? – перепитав він.

Довелося пояснювати. Перекладачка справно перекладала.

– Сенцов? Засуджений на 20 років? Це жахливо! – заявив Фрірз. – Але, на жаль, я не знаю цієї людини, не знаю суті проблеми, тому нічого сказати не можу.

Зал, як і належить, розділився. Спочатку саме питання викликало невдоволене бурчання у деяких присутніх. Проте в інших претензії виникли до Фрірза.

– А чому він не хоче висловити підтримку? – прошелестело по рядах.

– А тому, що людини не знає! Він же сказав! – долинуло у відповідь.

І майстер-клас продовжився...

СЕНЦОВ І КІНОСПІЛЬНОТА: ЩО В ПІДСУМКУ?

Не знаю, кому як, але мені здається, що діалог з Фрірзом особливо точно показує: у світовій кіноспільноті в даний момент або недостатньо обізнані про справу Сенцова-Кольченка, або вже почали про неї забувати.

Не можна так вже покладатися на смутні чутки про переговори. Закритість і засекреченість – це, зі зрозумілих причин, улюблена «фішка» Москви.

Мені здається, з приводу Олега Сенцова, що знаходиться зараз в Якутську, знову потрібно бити у всі дзвони. Звертатися до кіноакадемій, кінофорумів, до знаменитих режисерів. Якщо потрібно – нести їм глобус, показувати – де це «Якутськ» і наскільки близький до нього «Полюс холоду».

Як показує приклад Савченко, Афанасьєва й Солошенка, популярність, публічність персонажів – це не гальмо під час переговорів, а зовсім навпаки.

Сенцов – це локомотив, який може витягнути на свободу всіх засуджених у справі «кримських терористів». Кому потрібно, це прекрасно розуміє. І тому спеціально загнав його так далеко, до чорта на кулички.

Рита Болотська, Євгенія Богоявленська, «Укрінформ», Москва, 27 червня 2016 року

22 травня, середа, Малий зал Рада ветеранів НСКУ «Шлях до творчих вершин» Вітання ювілярів

21 травня, вівторок, Синій зал ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ «ОЛЕКСАНДР АСКОЛЬДОВ. НЕВІДОМЕ…»

20 травня, понеділок, Синій зал НАШ ІЛЮЗІОН