f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Чому український телеканал відбілює бойовиків?

19.04.2016

Серіал «Не зарікайся» виробництва Front Cinema, знятий на замовлення телеканалу «Україна», викликав бурхливу дискусію в соцмережах та вже став предметом розгляду експертної комісії Держкіно. А Нацрада розгляне питання щодо призначення перевірки телеканалу «Україна» на найближчому засіданні і звернулася по експертну оцінку до Незалежної медійної ради. 

«Детектор медіа» пропонує враження від серіалу журналістки, експертки з питань PR-комунікацій, виборчих та політичних технологій Ольги Лень.

Для повноти враження передивилася весь серіал і можу сказати, що справа не лише в тому, що «відчувається дух канала Ахметова», як написала у Фейсбуці Наталія Лигачова. Якби було так, то все обмежилося б тільки тим, що основні позитивні персонажі підкреслюють власну аполітичність і невтручання. І, звичайно, в «дусі канала Ахметова», ви так і не зрозумієте по ходу серіала, з ким там воюють в зоні АТО. Складається враження, що це просто якась така аномальна зона, де стріляють одне в одного і ведуть кримінальний бізнес. І, до речі, цей кримінальний бізнес там ведуть виключно не місцеві донбаські персонажі, які одночасно «волонтерять» на українську армію і на «сепарів». Тобто, «київські» бізнесмени і кримінальники, типа, воюють самі проти себе.

Також стає зрозуміло, чому на серіал звернули увагу тільки зараз. Тому що в останніх 5-6-ти серіях елементи антиукраїнської пропаганди стали занадто помітними. Концентрація політичного в цих кількох серіях раптом стала більшою, ніж у всіх 60-ти серіях раніше. До цього вкраплення пропаганди робилися тонко, фрагментарно, як емоційний фон. Така собі побутова «ватність» – слідчий побідкається, що долюструвалися до краю, чи персонаж скаже, що раніше багато сиділо по тюрмах невинних, а тепер «республіка» все виправить. Або як українська символіка на негативних персонажах і присутність прапора фоном в негативних сценах, зокрема, показово по центру прапорець на столі у злобної начальниці тюрми в 1997 році в Криму (малореальна ситуація і нічим не виправдана). Вперті повтори в серіалі сусідства української символіки з негативними персонажами. Якщо слідчий військової прокуратури вибиває покази з безневинної ВПО, то він, чомусь, обов'язково повинен бути або з тризубом, або з українським прапорцем на лацкані піджака. І ще показово «патріотичні» промови з уст саме негативних персонажів, в той час як позитивні персонажі традиційно лають владу. Концентрація подібних випадків змушує думати, що це відбувається не випадково.

Отже, що відбулося такого в останніх кількох серіях, чого не було раніше? По-перше, з'явився мотив «і серед сепарів є хороші люди». Це нічого, що він у Мозгового воював, але ж який хороший батько. А вона може і переправляла людей «на органи», але в неї важко життя склалося, а вона така самовіддана мати. Зовсім не ясно, чому раптом український телеканал бере на себе місію відбілення бойовиків.

По-друге, автори серіалу раптом вирішили вдатися до схизматизації ВПО на прикладі родини бойовика – на них всі біди впали разом: ошукали, пограбували, на квартиру не пустили через донецьку прописку, та ще й стали жертвами кіднепінгу. В попередніх серіях, чомусь, переселенців через прописку не утискали. По-третє, всі раптом заголосили: «Як поїдете в АТО, то вас там точно повбивають!» Чомусь раніше по ходу серіалу великих драм з того, що хтось поїхав в АТО, не робилося, а тут прямо фаталізм всіх охопив.

І, нарешті, чому так негативно сприймається банальний в цілому монолог дружини бойовика щодо хотіли жити і рожати, і щоб «київські олігархи» відстали. Адже говорить вона звичайний для проросійського колаборанта набір слів, який і очікуєш почути від цієї публіки. Скажу навіть більше, будь-який художній твір на тему цієї війни навряд чи зможе бути достовірним без подібних пасажів. Але у випадку з цим серіалом примітне не сказане, а реакція на ці слова. Вона практично відсутня. Бо відповідь у стилі «я не втручаюся в політику», де-факто, звучить так, ніби на ці слова немає що відповісти. І саме це перетворює весь епізод в трансляцію антиукраїнської ідеології.

Якщо додати до всіх цих моментів ще й дрібні нюанси, коли то бойовик скаже, що українська сторона щось з обміном мутить, то пародійна сцена з палінням шин під Генеральним штабом, то загальне тло серіалу робиться досить таки гниленьке. Я вже не кажу, які рольові моделі демонструються, коли персонаж каже, що кілька місяців в'язниці стали для нього школою життя. Здається, когось з такою «школою» ми вже мали і до чого призводить романтизація зеків і зон вже бачили.

Ольга Лень, «Детектор медіа», 18 квітня 2016 року

20 березня, середа, Червоний зал Прем’єрний показ художнього фільму «ЧОРНИЙ КОЗАК»

21 березня, четвер, Синій зал ІЗ СЕКРЕТІВ КІНООПЕРАТОРСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ Фільм «ЗАГУБЛЕНІ В ПІСКАХ»,

22 березня, п’ятниця, Синій зал Цикл вечорів НЕІГРОВЕ/ХУДОЖНЄ Документальний фільм «Марія до Каллас»