f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Анджею Вайді – 90 літ!

06.03.2016

Сьогодні, 6 березня 2016 року, Анджею Вайді виповнилося 90 літ...

Сергій Тримбач, голова НСКУ

От уже кого можна вважати режисером місіонерської закваски. Він не просто кіно робив – він нас з вами орієнтував і переорієнтовував на доволі складній, треба визнати, місцевості «соціалістичного табору». На переглядах «Каналу» і «Попелу й діаманту» ми зрозуміли, що історія робиться не у високих кабінетах, а нами-таки, звичайними людьми.

При цьому Вайда не приховував, що творення нових форматів історичного розвитку потребує жертв, іноді самого життя. «Людина із мармуру» і «Людина із заліза» наближали, як могли, перемогу здорового глузду над безумцями, що правили тоді половиною Європи. Нині вони знову на коні, от тільки пана Анджея трохи ноги підводять, а то би він і цим врізав. Та ще вріже, трохи почекайте.

Пригадую, як вразив колись фільм «Усе на продаж». Про ціну успіху в мистецтві, у житті в цілому. Збігнєв Цибульський мав з’явитися – одначе так і не сплив на екранну поверхню. Ціна кожного вчинку надміру висока – оскільки вчинок такий перекроює «костюмчик», у який вдягнене нині те саме життя – і воно «дає здачі», воно погрожує стерти тебе із «карти буднів».

Наші глядацькі сни тісно вплетено у кіносни і кінореальність Анджея Вайди. Й відтак не дивно, що сьогодні на ФБ читаєш чимало текстів на тему «Я і Вайда». Бо він батько і вчитель кількох поколінь. Ми училися в школі Вайди, училися жити і творити самих себе. Відтак я наважусь на нахабство і поставлю тут фото, на якому сиджу побіля класика. Бо я належу до його дітей, а мого власного батька так давно немає на цьому світі. Мені так затишно було коло Вайди!

Восени 2014-го невелика група критиків і журналістів, зустрілися з паном Анджеєм у Варшаві. Так, ноги тоді не надто слухалися режисера (сподіваюсь, нині з цим краще), одначе ж перед нами сиділа справді молода, на диво енергійна людина. Запам’яталося, з якою повагою він говорив про молоде покоління польських режисерів. Можливо й тому – повторюсь – що сприймає їх не як чужинців (у нас таке сприйняття буває з боку старших), а своїх дітей – не завжди розумних, іноді дражливих і невихованих, але своїх.

Боже, як добре, що у нас є Анджей Вайда!

Сергій Тримбач

22 травня, середа, Малий зал Рада ветеранів НСКУ «Шлях до творчих вершин» Вітання ювілярів

21 травня, вівторок, Синій зал ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ «ОЛЕКСАНДР АСКОЛЬДОВ. НЕВІДОМЕ…»

20 травня, понеділок, Синій зал НАШ ІЛЮЗІОН