f y

Національна спілка кінематографістів України

Статті

Текст проекту закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», розробленого #КіноКраїною та Держкіно

06.10.2015

30 вересня 2015 року у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», розробниками якого є галузева ініціатива #КіноКраїна та Державне агентство України з питань кіно.

Зареєстрований документ став альтернативним до проекту закону щодо підтримки державою кінематографії, ініційованого народним депутатом, головою Комітету з питань культури і духовності Миколою Княжицьким. Його подали народні депутати Олена Кондратюк, Остап Семерак, Ігор Гринів, Ольга Червакова, Ірина Подоляк та Олександр Абдуллін.

6 жовтня 2015 року законопроект було направлено на розгляд до Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності.

Подаємо текст законопроекту.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про державну підтримку кінематографії в Україні

Цей Закон визначає засади державної підтримки кінематографії в Україні. Метою Закону є подолання кризи у вітчизняному кінематографі, створення сприятливих умов для його розвитку й становлення як самодостатньої галузі культури.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на суб'єктів кінематографії, інших юридичних осіб не залежно від їх форм власності, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб які здійснюють діяльність, пов’язану з кінематографією та (або) здійснюють виробництво, використання, зберігання, розповсюдження, демонстрування тощо фільмів, інших аудіовізуальних творів, на території України.

Стаття 2. Законодавство у сфері державної підтримки кінематографії

1. Відносини, пов’язані з державною підтримкою кінематографії в Україні базуються на Конституції України і регулюються цим Законом, законами України «Про кінематографію», «Про культуру», «Про телебачення і радіомовлення», «Про державно-приватне партнерство», «Про авторське право і суміжні права» та іншими законодавчими актами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділ ІI
ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ КІНЕМАТОГРАФІЇ В УКРАЇНІ

Стаття 3. Мета і принципи державної підтримки кінематографії в Україні

1. Метою державної підтримки кінематографії в Україні є:

1) створення належних правових і економічних умов, необхідних для динамічного розвитку кінематографії;

2) формування економічно самодостатньої, конкурентоздатної на міжнародних ринках галузі кінематографії, виробництва національного аудіовізуального продукту (фільми, інші аудіовізуальні твори);

3) створення сприятливих умов та розвиток сучасної інфраструктури для виробництва, демонстрування і розповсюдження фільмів;

4) створення сприятливого режиму оподаткування та надання державою фінансової підтримки для виробництва, демонстрування і розповсюдження національних фільмів в Україні та за кордоном;

5) встановлення квот демонстрування національних фільмів;

6) збільшення податкових надходжень до бюджету за рахунок галузі кінематографії;

7) запровадження механізмів залучення позабюджетних коштів, у тому числі іноземних інвестицій та коштів від іноземних суб’єктів кінематографії;

8) популяризація українських цінностей, зростання інтересу масового глядача до національних фільмів;

9) створення належних правових механізмів для захисту прав інтелектуальної власності;

10) створення якісної освітньої бази для підготовки висококваліфікованих спеціалістів у галузі кінематографії;

11) створення умов для збільшення кількості робочих місць, посилення соціальних гарантій працівників галузі кінематографії;

12) розвиток матеріально-технічної бази галузі кінематографії, виробництва, демонстрування, розповсюдження та популяризації фільмів;

13) активізацію міжнародного, міждержавного, зовнішньоекономічного співробітництва та покращення іміджу України на міжнародному ринку як країни, що має розвинену і висококонкурентну галузь кінематографії.

2. Принципами державної підтримки кінематографії є:

1) протекціонізм держави галузі кінематографії, у тому числі виробництва, розповсюдження, популяризації та демонстрування фільмів, в отриманні міжнародних інвестицій та розширенні зовнішньоекономічної діяльності на території України;

2) відповідальність держави за розвиток галузі кінематографії, у тому числі, виробництва, розповсюдження, популяризації та демонстрування фільмів;

3) ефективність підтримки галузі кінематографії, у тому числі, виробництва, розповсюдження, популяризації та демонстрування фільмів;

4) доступність отримання державної підтримки суб’єктами кінематографії;

5) забезпечення участі суб’єктів кінематографії, громадських об’єднань, що представляють їх інтереси, творчих спілок, у формуванні та реалізації державної політики у галузі кінематографії;

6) відкритість і прозорість проведення процедур надання державної підтримки.

Стаття 4. Державна політика щодо підтримки кінематографії

1. Державна політика в кінематографії полягає у визнанні кінематографії галуззю культури, а національного фільму – надбанням культури Українського народу, і здійснюється шляхом державної підтримки суб'єктів кінематографії України та захисту прав інтелектуальної власності.

2. Держава забезпечує виробництво (створення), розповсюдження, популяризацію та демонстрування національних фільмів у кіно-, відеомережі та на телебаченні, збереженню, відновленню, реставрації національної та кращих зразків світової кінематографічної спадщини, вживає заходів для повернення в Україну національної кінематографічної спадщини, що знаходиться за її межами, та захисту прав інтелектуальної власності.

3. Державна підтримка надається суб'єктам кінематографії незалежно від форм власності, які займаються створенням (виробництвом), розповсюдженням, демонструванням, рекламуванням та популяризацією національних фільмів, фундаментальними та прикладними дослідженнями, професійною освітою в галузі кінематографії, в порядку передбаченому цим Законом.

4. Держава підтримує спільне з іноземними суб'єктами кінематографії виробництво фільмів, застосування світових досягнень науки і техніки у виробництві, розповсюдженні, популяризації, демонструванні, рекламуванні, зберіганні, відновленні, реставрації фільмів.

5. Держава бере участь у реалізації міжнародних та вітчизняних кінематографічних програм, в організації міжнародних та вітчизняних кінофестивалів, кіноринків, інших заходів галузей кіно і телебачення, та сприяє участі в них суб'єктів кінематографії України.

6. Держава гарантує всім суб'єктам кінематографії захист прав інтелектуальної власності на територіях України та інших держав відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

7. Держава підтримує кінематографію, створюючи сприятливі умови у сферах податкового, митного, валютного та інших видів регулювання.

8. Держава сприяє діяльності в галузі кінематографії шляхом встановлення законодавством у сфері державних закупівель особливих умов, порядку та процедур здійснення закупівель за державні кошти товарів, робіт і послуг необхідних для виробництва, розповсюдження та демонстрування національних фільмів, а також шляхом застосування інших механізмів, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 5. Основні засади фінансової підтримки кінематографії

1. Витрати на фінансову підтримку кінематографії здійснюються за рахунок коштів Державного фонду підтримки кінематографії України, що є спеціальним рахунком Державного бюджету України (далі – Фонд), управління яким здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії, є головним розпорядником коштів Фонду, та розпоряджається ними виключно на підставі рішення Ради з державної підтримки кінематографії.

3. Джерелами формування Фонду є:

1) кошти загального фонду Державного бюджету України у розмірі не менше 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік;

2) інші кошти загального та кошти спеціального фонду Державного бюджету України, отримані відповідно до Бюджетного кодексу України, у тому числі:

від реалізації майнових прав на використання фільмів, вихідних матеріалів фільмів та фільмокопій, створених за кошти державного бюджету України, за кошти Фонду, реалізації суб’єктами кінематографії, які отримали від держави субсидії на створення (виробництво) фільмів майнових прав на використання таких фільмів, вихідних матеріалів фільмів та фільмокопій, а також від реалізації майнових прав на використання фільмів та фільмових матеріалів, які у відповідності з планами виробництва Держкіно УРСР, Міністерства культури УРСР та їх правонаступників в період з 1953 по 1991 роки створені (вироблені) за рахунок державних (бюджетних) коштів на державних кіностудіях та належать державі;

кошти, отримані відповідно до законодавства про лотереї.

3) інші надходження, не заборонені законодавством.

4. Видатки на забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, передбачаються у Державному бюджеті України за окремою бюджетною програмою.

5. Фінансова підтримка кінематографії здійснюється також за рахунок:

1) благодійних внесків і пожертвувань;

2) коштів місцевих бюджетів;

3) інших джерел, не заборонених законодавством.

Стаття 6. Умови надання державної підтримки суб’єктам кінематографії

1. Державна підтримка надається суб’єктам кінематографії, які внесені до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів та відповідають одному із наступних критеріїв:

суб’єкти кінематографії, які здійснюють виробництво документальних, просвітницьких, авторських і анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії та фільмів-дебютів;

суб’єкти кінематографії, які здійснюють виробництво фільмів, мають власну матеріально-технічну базу для здійснення виробництва (павільйони та/або обладнання) і здійснили виробництво, протягом трьох останніх років до дати звернення за отриманням державної підтримки двох телевізійних або кіно фільмів хронометражем не менше 60 хвилин кожний. У якості фільму може бути врахований телевізійний серіал, загальний хронометраж усіх серій якого, становить не менше 400 хвилин;

телерадіоорганізації, які мають діючу ліцензію на мовлення;

суб’єкти кінематографії, які здійснюють розповсюдження та (або) демонстрування національних фільмів.

Встановлення додаткових критеріїв, яким мають відповідати суб’єкти кінематографії, ніж ті що передбачені цим Законом, забороняється.

2. З метою отримання державної підтримки, суб’єкт кінематографії звертається із заявою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії. Перелік документів (які підтверджують відповідність суб’єктів кінематографії, які звертаються за отриманням державної підтримки, критеріям, визначеним в частині першій цієї статті) визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузі кінематографії.

Стаття 7. Обмеження щодо надання державної підтримки суб’єктам кінематографії

1. Державна підтримка не надається суб’єктам кінематографії:

1) які не відповідають критеріям, визначеним у статті 6 цього Закону;

2) якщо такі суб’єкти, їх засновники, кінцеві вигодонабувачі або їх посадові особи є резидентами держави агресора (в розумінні чинного законодавства України) або мають судимість, яка не знята або не погашена в установленому законом порядку;

3) які перебувають у стадії ліквідації, банкрутства або реорганізації юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;

4) які подали завідомо недостовірні відомості та документи під час звернення за наданням державної підтримки або звернення із заявою про включення до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів;

5) які на момент звернення мають заборгованість перед бюджетом в частині податків та зборів;

6) які отримали державну підтримку з порушенням умов її надання або допустили не цільове використання коштів державної підтримки і самостійно не усунули такі порушення, або допустили без об’єктивних причини невиконання (або порушення) умов договору про надання державної підтримки щодо створення фільму і не усунули такі порушення, що доведено в установленому порядку (про що наявні достовірні відомості);

7) які мають заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам, яка триває більше ніж один календарний місяць.

Стаття 8. Рада з державної підтримки кінематографії

1. З метою ефективного розпорядження коштами Фонду Кабінетом Міністрів України, створюється Рада з державної підтримки кінематографії у кількості 10 осіб (далі – Рада), яка призначається терміном на 2 роки.

2. До складу Ради включаються представники:

а) центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у галузі кінематографії – 3 особи;

б) творчих спілок, громадських об’єднань та асоціацій, основним видом діяльності яких є діяльність у галузі кінематографії або телебачення – 7 осіб, – які мають досвід: у створенні фільмів – у якості авторів або виконавців, або виробників, або продюсерів та (або) розповсюдження або демонстрування фільмів;

Члени Ради виключаються із складу Ради за наявності в їх діях при розгляді питань про надання державної підтримки суб’єктам кінематографії корупційної складової, або конфлікту інтересів в розумінні законодавства України про запобігання корупції, а рішення щодо конфліктного проекту підлягає невідкладному скасуванню.

Порядок створення Ради, обрання, відкликання і виключення членів Ради затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Голова Ради та його заступник обираються на її зборах більшістю від загальної кількості членів Ради.

4. Рада:

1) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії, приймає рішення щодо:

а) утворення експертних комісій (рішення яких мають рекомендаційний характер) із включенням до їх складу представників: професійних творчих працівників, продюсерів, дистриб’юторів та прокатників фільмів, які можуть не бути членами Ради. Порядок створення та роботи експертних комісій затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії;

б) фінансування виробництва, розповсюдження, популяризації, демонстрування, дистрибуції та рекламування фільмів українськими суб’єктами кінематографії.

Розмір сум, виділених в межах державної фінансової підтримки на виробництво одного фільму, не може перевищувати 80 і більше відсотків вартості його кошторису (кошторисної вартості). Фінансування документальних, просвітницьких і анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії (з урахуванням художньої та культурної значущості проекту) та фільмів-дебютів може становити до 100 відсотків (включно) кошторисної вартості їх виробництва. Розмір сум, виділених в межах державної фінансової підтримки на виробництво одного телевізійного серіалу не може перевищувати 50 відсотків вартості його кошторису;

Об'єктом фінансування виступає національний фільм (включаючи телевізійний серіал), який кваліфікується відповідно до чинного законодавства України;

в) фінансування збереження, відновлення, реставрації та популяризації національної кінематографічної спадщини, повернення її в Україну, якщо вона знаходиться за її межами;

г) компенсації за рахунок коштів Фонду передбачених на підтримку галузі кінематографії відсоткових ставок по кредитам банків, залучених для будівництва та/або реконструкції будівель, споруд та інших об’єктів інфраструктури, що будуть задіяні в процесі виробництва фільмів в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України.

д) компенсації за рахунок коштів Фонду відсоткових ставок, передбачених на підтримку національної кінематографії, кредитів банків, залучених для будівництва реконструкції та технічного переоснащення кінотеатрів, розташованих в населених пунктах з населенням до 250 тисяч мешканців в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;

е) фінансування розповсюдження та (або) популяризації національних фільмів шляхом підтримки за рахунок коштів Фонду проведення творчих зустрічей, презентацій, прем’єрних показів, рекламування та інших необхідних заходів, в тому числі за участі творчих груп фільмів, а також проведення спеціальних безкоштовних або пільгових сеансів демонстрування національних фільмів для малозабезпечених верств населення, школярів, дітей дошкільного віку;

є) здійснення державної підтримки у формі субсидії з метою повернення українським суб’єктам кінематографії та (або) іноземним суб’єктам кінематографії (продюсерам) частини кваліфікованих витрат, які були понесені такими суб’єктами кінематографії при виробництві фільму, в порядку, передбаченому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Об’єктом державної підтримки у формі субсидії виступає фільм, що пройшов культурний тест визначений у ст. 9 цього Закону, та був створений: суб’єктами кінематографії України або суб’єктами кінематографії України у спільному виробництві з іноземними державами, або в процесі міжнародного співробітництва, або в процесі зовнішньоекономічної діяльності на території України за участі іноземних суб’єктів кінематографії;

ж) надання субсидії суб’єктам кінематографії у закупівлі мобільних пересувних цифрових комплексів, транспортних засобів для забезпечення демонстрування національних фільмів в невеликих містах, селах, селищах з населенням не більше 250 тисяч мешканців або комплексами електронного кіно.

Розмір субсидії не може перевищувати 50% вартості комплексів, транспортних засобів;

з) затверджує зміну істотних параметрів фільму, який уже отримав державну підтримку, у процесі його створення. До істотних параметрів фільму відносяться: творча концепція фільму, загальний кошторис, режисер-постановник, автор сценарію, хронометраж фільму, строки виробництва.

5. Функції апарату Ради виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії.

6. Члени Ради не є державними службовцями. За свою діяльність у якості членів Ради вони отримують стипендії у розмірі та у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. Рада заслуховує щорічний звіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії, про використання коштів Фонду.

8. Засідання Ради є відкритими. Засідання ради можуть бути плановими і позаплановими. Планові засідання відбуваються відповідно за затвердженого плану і мають проводитися не рідше ніж один раз на місяць. Позапланові засідання проводяться на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії.

9. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії, на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює:

інформацію щодо надходження коштів до Фонду – не пізніше ніж на третій робочий день після їх надходження;

заявки (без доданих до них матеріалів) на фінансування за рахунок коштів Фонду – не пізніше ніж на третій робочий день після їх надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії;

перелік проектів рішень Ради щодо фінансування за рахунок коштів Фонду – не пізніше ніж за п’ять робочих днів до прийняття Радою рішення про виділення коштів;

рішення про фінансування за рахунок коштів Фонду – не пізніше п’яти робочих днів прийняття Радою рішення про виділення коштів.

10. Здійснення контролю за цільовим використанням коштів, наданих для виробництва національного фільму відбувається згідно з чинним законодавством України.

Стаття 9. Порядок надання державної фінансової підтримки суб’єктам кінематографії

1. Державна фінансова підтримка надається суб’єктам кінематографії України за їх заявою, рішенням Ради, що приймається простою більшістю голосів від загального складу членів Ради на підставі:

1) Для фільмів, визначених у пунктах 1-3 частини другої цієї статті, – за результатами конкурсного відбору (пітчингу) після вивчення доданих до заяви: сценарію, кошторису фільму, режисерської експлікації, продюсерського бачення, маркетингової стратегії, угоди про передачу авторських прав, угоди про спільне кіновиробництво (для фільмів спільного виробництва з іншими країнами), копій установчих документів суб’єктів кінематографії, аудиторського висновку про фінансовий стан заявника, відомостей про склад знімальної групи, листа-гарантії про відсутність обмежень передбачених статтею 7 цього Закону, документів, визначених у абзаці першому частини третьої цієї статті. Можуть бути надані інші документи на розсуд заявника.

Рада додатково оцінює:

оригінальність і якість сценарію;

успішну роботу заявника як продюсера або виробника фільму в попередніх проектах – економічні результати, участь у вітчизняних або міжнародних кінофестивалях, нагороди на кінофестивалях, успішність розповсюдження в Україні та за кордоном, успішність трансляції фільму (фільмів) телерадіоорганізаціями, продажі в мережі Інтернет та в роздрібній торговій мережі на матеріальних носіях;

успішну роботу режисера-постановника у зв’язку із його участю у створенні фільмів – участь у вітчизняних або міжнародних кінофестивалях, нагороди на фестивалях, успішність розповсюдження фільмів в Україні та за кордоном, успішність трансляції фільму (фільмів) телерадіоорганізаціями, продажі в мережі Інтернет та в роздрібній торговій мережі на матеріальних носіях;

співвідношення вартості і якості виробництва фільму, строки його створення.

Для національних фільмів визначених у пунктах 1-3 частини другої цієї статті, проводиться творчий конкурс (пітчинг), порядок та критерії проведення якого, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії.

2) Для фільмів визначених у підпункті 4 частини другої цієї статті – культурного тесту, який складається з Культурних критеріїв (максимальна кількість балів – 16) та Виробничих критеріїв (максимальна кількість балів – 32). Фільм вважається таким, що пройшов культурний тест, якщо фільм набрав щонайменше 4 бали за Культурними критеріями та щонайменше 21 бал за Виробничими критеріями:

КУЛЬТУРНИЙ ТЕСТ
	Культурні критерії
1.	Сюжетна лінія / сценарій/ центральна тема фільму базуються на подіях, що є частиною української або європейської культури/ історії/ міфології/ релігії. Цей критерій відноситься до творів, які базуються на подіях чи випадках, що є частиною традиційної української чи європейської культури /історії/ міфології/ релігії.	0-2 бали
2.	Фільм заснований на персонажі/особистості української/європейської культури/ історії/ релігії чи українського/європейського суспільства. Цей критерій відноситься до творів, які засновані на добре відомих персонажах/особистостях, які відіграють значну роль в сюжеті.	0-2 бали
3.	Сюжетна лінія фільму пов’язана з українським / європейським оточенням/ місцем/ місцевістю/ архітектурним чи культурним оточенням.	0-2 бали
4.	Сюжетна лінія / сценарій / центральна тема фільму базується на українському чи європейському літературному творі чи на адаптованому творі інших мистецьких дисциплін культурного значення (образотворче мистецтво, музика і т.д.).	0-2 бали
5.	Сюжетна лінія/ сценарій/ центральна тема фільму зосереджується на сучасних культурних/ соціальних/ темах українського чи європейського суспільства	0-2 бали
6.	Фільм відображає важливу українську та (чи) європейську цінність (цінності): солідарність/ рівність/ захист прав людини/ толерантність/ захист навколишнього середовища/ повага до культурних чи сімейних традицій, /критичне мислення/верховенство права	0-2 бали
7.	Фільм зосереджується на українській/європейській культурі/ідентичності чи українських/європейських звичаях та традиціях	0-2 бали
8.	Сюжетна лінія/ сценарій/ центральна тема фільму зосереджується на сучасних чи історичних подіях, які впливають на європейське/ українське суспільство (Цей критерій відноситься до творів, які базуються на сучасних чи історичних ситуаціях/ випадках, що мають вплив на сучасне європейське/ українське суспільство)	0-2 бали

	Виробничі критерії
10.	Творці фільму є громадянами України чи країн-членів Європейського Союзу: Режисер-постановник, продюсер/спів-продюсер, оператор-постановник, автор сценарію, актриса виконавець головної ролі, складу виконавець ролі другого плану, автор музики, художник-постановник, художник по костюму, режисер монтажу, гример художник по гриму, директор з виробництва, монтажно-тонувального періоду (постпродакшн) та керівник відділу візуальних ефектів, режисер (перший асистент режисера).	½ бала за кожен випадок відповідності, максимально 7 балів
11.	В остаточній версії фільму представлена мова: 6 балів присуджуються за 100% української мови, 3 бали присуджуються за мову національних меншин України, 3 бали присуджуються за будь-яку мову країн ЄС	0-6 балів
12.	Щонайменше 51% учасників знімальної групи (за виключенням вказаних в пункті 10) є громадянами України чи країн Європейського Союзу	0-4 бали
13.	Зйомки відбуваються на натурі, інтер’єрах чи у студіях в Україні: - Якщо зйомки відбуваються протягом щонайменше 1 дня, то фільм отримує 1 бал; - Якщо кількість знімальних днів в Україні складає 10 % загальної кількості знімальних днів, то фільм отримує 2 бали; - Якщо кількість знімальних днів в Україні складає 25 % загальної кількості знімальних днів, то фільм отримує 3 бали; - Якщо кількість знімальних днів в Україні складає 50 % загальної кількості знімальних днів, то фільм отримує 4 бали.	0-4 бали
14.	При виробництві залучені українські постачальники послуг. Для цілей застосування цього критерію, «українські постачальники послуг» означають суб’єктів господарювання, які є резидентами України. При залученні заявником будь-якого постачальника послуг, чиї послуги прямо пов’язані з виробничим процесами, бали за які присуджуються відповідно до Критеріїв 13 чи 15, бали за залучення таких постачальників послуг за цим Критерієм не присуджуються. Таким чином, якщо фільм знімається у локаціях (місцевості) чи приміщеннях (студіях, павільйонах тощо) в Україні, бали за Критерієм 14 будуть надані за таких постачальників послуг, які прямо залучені до робіт (або послуг) підготовчого періоду. Бали повинні надаватися на основі відсоткового підрахунку відповідно до наступної методики: - Якщо українські постачальники послуг залучалися до робіт підготовчого періоду в Україні принаймні на один день, то фільм отримує 1 бал - Якщо українські постачальники послуг залучалися до робіт (або послуг) підготовчого періоду не менше ніж на 10% днів від загальної кількості днів підготовчого періоду, то фільм отримує 2 бали - Якщо українські постачальники послуг залучалися до робіт (або послуг) підготовчого періоду не менше ніж на 25% днів від загальної кількості днів підготовчого періоду, то фільм отримує 3 бали - Якщо українські постачальники послуг залучалися до робіт (або послуг) підготовчого періоду не менше ніж на 50% днів від загальної кількості днів підготовчого періоду, то фільм отримує 4 бали	0-4 бали
15.	Монтаж (включаючи монтаж зображення та звуку, зведення звукової доріжки, розташування лабораторій) здійснюється в Україні: - Якщо роботи монтажно-тонувального періоду здійснювалися в Україні принаймні один день, то фільм отримує 0,5 бала; - Якщо роботи монтажно-тонувального періоду здійснювалися в Україні не менше ніж протягом 10% днів від загальної кількості днів монтажу, то фільм отримує 1 бал; - Якщо роботи монтажно-тонувального періоду здійснювалися в Україні не менше ніж протягом 25% днів від загальної кількості днів монтажу, то фільм отримує1,5 бали; - Якщо роботи монтажно-тонувального періоду здійснювалися в Україні не менше ніж протягом 50% днів від загальної кількості днів монтажу, то фільм отримує 2 бали.	0-2 бали
16.	Комп’ютерна графіка (CG), включаючи роботи по створенню ефектів симуляції фізичних процесів (VFX) створена повністю або частково (не менше 50% від загального хронометражу комп’ютерної графіки та ефектів) в Україні.	1 бал
17.	Обсяг витрачання коштів з кошторисної вартості фільму на території України: - Якщо обсяг витрачання коштів з кошторисної вартості фільму на території України складає від 10% кошторису, то фільм отримує 0,5 бали - Якщо обсяг витрачання коштів з кошторисної вартості фільму на території України складає від 20% кошторису, то фільм отримує 1 бал - Якщо обсяг витрачання коштів з кошторисної вартості фільму на території України складає від 30% кошторису, то фільм отримує 2 бали - Якщо обсяг витрачання коштів з кошторисної вартості фільму на території України складає від 50% кошторису, то фільм отримує 4 бали	0, 5 - 4 бали

2. Державна фінансова підтримка надається у формі:

1) здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для виробництва (виготовлення, створення) документальних, просвітницьких, анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії (з урахуванням художньої та культурної значущості) та фільмів-дебютів, за яких можливе фінансування виробництва фільму до 100 відсотків (включно) кошторисної вартості.

При цьому, загальний обсяг фінансової державної підтримки, наданої у бюджетному році суб’єктам кінематографії за зазначеним у цьому пункті напрямком, визначається Радою.

2) державної субсидії на виробництво фільму, в тому числі анімаційного фільму, при якій можливе фінансування виробництва фільму у обсязі до 80 відсотків (включно). При цьому, така субсидія надається лише за умови підтвердження заявником наявності у нього коштів у розмірі, що відповідає мінімум 20 відсоткам кошторисної вартості виробництва фільму.

При цьому, загальний обсяг фінансової державної підтримки, наданий у бюджетному році суб’єктам кінематографії за зазначеним у цьому пункті напрямком, визначається Радою.

3) державної субсидії на виробництво телевізійних серіалів (з урахуванням їх художньої якості), при якій можливе фінансування виробництва телевізійного серіалу у обсязі до 50 відсотків (включно) кошторисної вартості. При цьому, така субсидія надається лише за умови підтвердження заявником наявності у нього коштів у розмірі, що відповідає мінімум 50 відсоткам коштів, необхідних для здійснення виробництва телевізійного серіалу.

4) створення для українських суб’єктів кінематографії та іноземних суб’єктів кінематографії (продюсерів) сприятливих умов для здійснення зйомок і виробництва фільмів на території України шляхом часткового надання субсидій на повернення витрачених в Україні коштів.

5) надання субсидії суб’єктам кінематографії у закупівлі мобільних пересувних цифрових комплексів, транспортних засобів для забезпечення демонстрування національних фільмів в невеликих містах, селах, селищах з населенням не більше 250 тисяч мешканців або комплексами електронного кіно.

При цьому, загальний обсяг фінансової державної підтримки, наданий у бюджетному році суб’єктам кінематографії за зазначеним у цьому підпункті напрямком, визначається Радою.

3. Наявність у заявника коштів, необхідних створення (виробництва) фільмів передбачених у пунктах 1-3 частини другої цієї статті, підтверджується одним з наступних документів: 1) виписка з банківського рахунку; 2) кредитний договір, договір позики, гарантія банку або фінансової установи; 3) договір із інвестором або спів-продюсером; 4) договір із дистриб’ютором, демонстратором, в тому числі телерадіоорганізацією.

Здійснення державної підтримки оформлюється договором між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії і суб’єктом кінематографії про надання державної фінансової підтримки, яка може надаватись як на поворотній, так і на безповоротній основі.

4. З метою створення для українських суб’єктів кінематографії та іноземних суб’єктів кінематографії (продюсерів) сприятливих умов для здійснення зйомок в Україні і виробництва фільмів на території України з використанням наявної інфраструктури, локацій (місцевостей), готельних послуг, а також, послуг українських суб’єктів кінематографії в частині технічного забезпечення тощо, українським суб’єктам кінематографії та іноземним суб’єктам кінематографії (продюсерам) державна фінансова підтримка може бути надана у формі:

а) субсидії на часткове повернення таким суб’єктам кінематографії коштів у розмірі, що відповідає 25 відсотків від загального розміру кваліфікованих витрат, які були понесені суб’єктами кінематографії при виробництві фільму, якщо:

1) в Україні було здійснено не менше 80 відсотків від виробничого циклу фільму;

2) фільм відповідає хоча б одній з наступних вимог:

2.1) є ігровим фільмом або анімаційним фільмом, призначеним для перегляду у кінотеатрах, тривалість якого складає не менше 70 хвилин;

2.2) є документальним фільмом, призначеним для перегляду в кінотеатрах та для показу на телебаченні, тривалість якого складає не менше 70 хвилин;

2.3) є частиною багатосерійного ігрового телевізійного серіалу або анімаційного телевізійного фільму, тривалість якого складає не менше 40 хвилин; або є серією таких частин;

3) фільм пройшов культурний тест, визначений цим Законом;

4) продюсер є суб’єктом кінематографії України, або іноземним суб’єктом кінематографії;

5) загальні суми кваліфікованих витрат кошторисної вартості фільму, пов’язаних із його виробництвом на території України, мають становити щонайменше:

- 20000000 (двадцять мільйонів) гривень – для фільмів, вказаних у підпункті 2.1) пункту а) частини четвертої цієї статті;

- 3000000 (три мільйони) гривень – для фільму, вказаного у підпункті 2.2) пункту а) частини четвертої цієї статті;

- 15000000 (п’ятнадцять мільйонів) гривень – для фільму, вказаного у підпункті 2.3) пункту а) частини четвертої цієї статті.

Під кваліфікованими витратами для цілей пункту а) частини четвертої цієї статті розуміються 80% платежів, пов’язаних із поставкою товарів, робіт та послуг, включаючи, але не обмежуючись гонорарами, винагородами, що стосуються безпосередньо фільму, який виробляється на території України, та/або що виплачуються особі, яка веде господарську діяльність та зареєстрована в якості суб’єкта господарської діяльності на території України, є зареєстрованим платником податків у відповідних місцевих фіскальних органах України;

б) субсидії на часткове повернення таким суб’єктам кінематографії коштів у розмірі, що відповідає 10 відсоткам кваліфікованих витрат, які були понесені суб’єктами кінематографії при виробництві фільму. Під кваліфікованими витратами для цілей підпункту б) частини четвертої цієї статті розуміються виплати винагороди акторам та членам знімальної групи, що є нерезидентами України, здійснюють свою діяльність та/або проживають за межами території України, у випадку, якщо такі виплати підлягають оподаткуванню на території України і фактично сплачені.

5. Суб’єкт кінематографії, який бажає отримати субсидію(ї) на часткове повернення коштів(передбачені підпунктами а) та б) частини четвертої цієї статті), до початку виробництва фільму має звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії із заявою про надання попереднього висновку щодо проходження (чи не проходження) фільмом, виробництво якого планується культурного тесту.

До заяви про надання висновку щодо проходження (чи не проходження) фільмом, виробництво якого планується, культурного тесту, суб’єкт кінематографії має додати наступні документи: сценарій фільму, кошторис фільму, договір (договори) між українським та іноземним суб’єктом кінематографії про виробництво фільму з відповідними положеннями про можливе повернення коштів (якщо фільм планується виробляти за участі іноземного суб’єкта кінематографії), копій установчих документів суб’єктів кінематографії, відомостей про склад знімальної групи, листа-гарантії про відсутність обмежень передбачених статтею 7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії протягом 30 днів із дати надходження до нього заяви разом з доданими до неї документами визначеними у цьому законі, на підставі рішення Ради, надає попередній висновок щодо проходження (чи не проходження) фільмом, виробництво якого планується, культурного тесту.

Після завершення виробництва фільму, суб’єкт кінематографії який отримав попередній висновок щодо проходження фільмом культурного тесту та бажає отримати субсидію(ї) на часткове повернення коштів (передбачених пунктами а) та б) частини четвертої цієї статті) має звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії із відповідною заявою та отримати рішення Ради про проходження виробленим фільмом культурного тесту.

До заяви мають бути додані наступні документи:

кошторис фільму;

договір (договори) між українським та іноземним суб’єктом кінематографії про виробництво фільму з відповідними положеннями про можливе повернення коштів, акт виконаних робіт (наданих послуг) з виділенням суми, що підлягає поверненню, та первинних бухгалтерських документів (їх завірених копій) на підтвердження цієї суми (якщо фільм вироблявся за участі іноземного суб’єкта кінематографії);

детальний звіт про виробництво фільму та кваліфіковані витрати;

аудиторський висновок, що підтверджує розмір кваліфікованих витрат.

Повернення коштів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії, на підставі рішення Ради, шляхом перерахування коштів на відкритий в установі банку рахунок заявника, протягом 10 банківських днів з моменту прийняття такого рішення.

6. У випадку, якщо фактично профінансованих із Державного бюджету коштів не вистачає для здійснення державної фінансової підтримки фільмів, яка розпочата у поточному бюджетному році, відповідно до Бюджетного кодексу України, фінансування відновлюється в наступному бюджетному році.

У випадку, якщо суб’єкт кінематографії, який відповідно до цього Закону вправі отримати державну фінансову підтримку, проте не отримав її (повністю, або частково) через відсутність грошових коштів в Державному фонді підтримки кінематографії України, за зверненням такого суб’єкта, центральний орган виконавчої, що реалізує державну політику у галузі кінематографії видає суб’єкту кінематографії довідку про відсутність грошових коштів на спеціальному рахунку Державного фонду підтримки кінематографії України.

7. Фільм може отримати державну фінансову підтримку або у формі державних закупівель, або у формі субсидії на виробництво фільму, або у формі субсидії на повернення частини кваліфікованих витрат.

8. Об'єктом державної підтримки у галузі кінематографії не може бути фільм, демонстрація і розповсюдження якого заборонена в Україні відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 10. Права інтелектуальної власності на фільми вироблені за державної підтримки

1. У разі створення фільму на умовах державного фінансування передбаченого у пункті 1 частини другої статті 9 цього Закону, майнові права інтелектуальної власності на такі фільми належать державі.

2. У разі створення фільму на умовах державного фінансування передбаченого у пунктах 2 та 3 частини другої статті 9 цього Закону, майнові права інтелектуальної власності належать суб’єкту кінематографії, який створив фільм, за державної фінансової підтримки, при цьому такий суб’єкт кінематографії протягом усього строку використання фільму зобов’язаний виплачувати на користь держави 50 відсотків від доходів отриманих від прокату та (чи) продажу прав на використання такого фільму. У разі передачі (відчуження) суб’єктом кінематографії який створив фільм за державної фінансової підтримки майнових прав інтелектуальної власності на фільм у повному обсязі (чи в частині), особа яка отримала права на фільм, буде зобов’язана виплачувати на користь держави доходи зазначені у цій частині в аналогічному обсязі.

3. У разі створення фільму на умовах державного фінансування передбаченого у пункту 4 частини другої статті 9 цього Закону, майнові права інтелектуальної власності належать продюсеру фільму, який отримує усі доходи від використання таких прав, від реалізації прав на використання такого фільму.

Розділ ІІІ
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492):

статтю 114 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«5. Справи у спорах щодо порушення прав інтелектуальної власності розглядаються судом за місцем вчинення порушення. У випадках, коли порушення прав інтелектуальної власності відбувається в українському сегменті мережі Інтернет, місцем вчинення порушення вважається м. Київ, а першою інстанцією для спорів між юридичними та фізичними особами чи між фізичними особами вважається Апеляційний суд м. Києва»;

доповнити частину першу статті 152 пунктом такого змісту:

«8) встановленням обов’язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет або локальної мережі, приєднаній до мережі Інтернет, до електронної (цифрової) інформації, що порушує авторські і (або) суміжні права у такій мережі».

2) у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56):

частину першу статті 12 доповнити пунктом дев’ятим такого змісту:

«9) справи у спорах між юридичними особами, чи юридичними особами та фізичними особами - підприємцями щодо порушення майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти права інтелектуальної власності в українському сегменті мережі Інтернет»;

частину четверту статті 16 доповнити реченням такого змісту:

«У випадках, коли порушення майнових прав на об’єкти права інтелектуальної власності відбувається в українському сегменті мережі Інтернет, місцем вчинення порушення вважається м. Київ»;

частину першу статті 43² доповнити пунктом четвертим такого змісту:

«4) встановлення обов’язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет або локальної мережі, приєднаній до мережі Інтернет, до електронної (цифрової) інформації, що порушує авторські і (або) суміжні права у такій мережі».

3) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88):

статтю 159 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Отримання фактичних даних стосовно інформації, яка міститься на електронних носіях (комп’ютерах, серверах, картах пам’яті, телефонних апаратах з блоками пам’яті тощо), здійснюється у порядку тимчасового доступу до носіїв інформації шляхом зняття копії такої інформації з цих носіїв»;

частину другу статті 168 доповнити новими абзацами такого змісту:

«Тимчасове вилучення електронних носіїв інформації (комп’ютерів, серверів, карт пам’яті, телефонних апаратів з блоками пам’яті тощо) застосовується у випадках, коли встановленню підлягають обставини, що стосуються фізичних властивостей носіїв інформації (наявність специфічних слідів, хімічний склад матеріалів тощо).

Тимчасове вилучення обладнання багатокористувацьких платформ (у визначенні Закону України «Про авторське право і суміжні права») у разі, якщо досудове розслідування, досудове слідство і (або) дізнання здійснюється по відношенню до підозрюваної чи обвинуваченої особи, яка є одним з користувачів такої багатокористувацької платформи і не можливо запобігти порушенню прав інших осіб – користувачів такої платформи унаслідок припинення функціонуванню багатокористувацької платформи, не допускається».

4) у статті 176 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):

абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

«1. Піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав, в тому числі у мережі Інтернет, незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, в тому числі їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, здійснення фінансування такої діяльності або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі або якщо така діяльність здійснювалася з метою отримання доходів, – »;

у абзаці другому частини першої слова «караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк» замінити словами «караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років»;

у абзаці другому частини другої слова «караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років» замінити словами «караються штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до одного року»;

у абзаці другому частини третьої слова «караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років» замінити словами «караються штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до трьох років».

5) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

доповнити статтями 164¹⁷,164¹⁸такого змісту:

«Стаття 164¹⁷. Порушення порядку припинення і запобігання порушенням авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет та локальних мережах

1. Невжиття заходів і (або) ненадання інформації суб’єкту авторського права і (або) суміжних прав або уповноваженій ним особі, власником веб-сайту, багатокористувацької платформи, серверу або локальної мережі, постачальником послуг технічного зберігання (хостингу), оператором, провайдером телекомунікацій, а також нерозміщення останніми на власних веб-сайтах і (або) в інформаційних службах "хто-є-хто" (WHOIS) у відповідних реєстрах адрес мережі Інтернет інформації про себе, в порушення вимог статті 52¹, 52² Закону України "Про авторське право і суміжні права", -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 1000 до 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стаття 164¹⁸. Наведення недостовірної інформації у вимогах про видалення або унеможливлення доступу до електронної (цифрової) інформації на веб-сайті або в локальній мережі

Наведення суб’єктом авторського права і (або) суміжних прав недостовірної інформації щодо наявності в нього майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав, у вимозі про видалення або унеможливлення доступу до електронної (цифрової) інформації на веб-сайті або в локальній мережі, направленій відповідно до статті 52¹Закону України «Про авторське право і суміжні права»,-

тягне за собою накладення штрафу у розмірі від 1000 до 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян»;

у статті 221 цифри «164⁵ – 164¹⁶» замінити цифрами «164⁵ – 164¹⁸»;

у статті 255:

у абзаці другому пункту 1 частини першої замінити цифру "164¹⁶," цифрами «164¹⁶ – 164¹⁸»;

у пункті 10 частини першої після цифр «164¹³» доповнити цифрами «164¹⁷,164¹⁸».

6) у Законі України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 15, ст. 99; 1998 р., № 49, ст. 301; 2004 р., № 50, ст. 539; 2006 р., № 8, ст. 89; 2009 р., № 8, ст. 105; 2011 р., № 4, ст. 22, № 44, ст. 458; 2013 р., № 7, ст. 65, № 41, ст. 550; 2014 р., № 20-21, ст. 717, № 39, ст.2014):

частину четверту статі 9 доповнити абзацом сьомим такого змісту:

«У разі надходження заяви про довгострокову оренду майна (кінотеатрів, інших кіновидовищних закладів) оголошення про намір передати майно в оренду не розміщується і договір оренди укладається з таким заявником без проведення конкурсу.».

У зв’язку з цим абзаци сьомий – сімнадцятий вважати абзацами восьмим – вісімнадцятим.

доповнити статтю 19 частиною сьомою такого змісту:

«7. За умови вкладення орендарем в об’єкт оренди (кінотеатр, інший кіновидовищний заклад) коштів на його ремонт, реконструкцію, реставрацію, оновлення технічного обладнання тощо та збереження основного профілю діяльності майно передається в оренду з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій».

7) у Законі України «Про кінематографію» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 22, ст. 114 із наступними змінами):

статтю 3 викласти у такій редакції:

«Стаття 3. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

автор фільму – фізична особа, власна праця якої визначає творчий задум та/або способи його реалізації у фільмі;

виключне право на фільм – майнове право юридичної або фізичної особи, що дає право тільки цій особі на використання фільму в будь-якій формі і будь-яким дозволеним способом;

виконавець фільму – фізична особа, яка власною працею брала участь у реалізації творчих задумів авторів фільму в процесі його створення;

виробник фільму – суб'єкт кінематографії, який взяв на себе відповідальність за виробництво фільму;

виробництво фільму – процес створення кінофільму, що поєднує співпрацю авторів і виконавців фільму та інших суб’єктів кінематографії, який складається з періодів виробництва (розвиток кінопроекту, розробка режисерського сценарію, підготовчий, знімальний, монтажно-тонувальний);

вихідні матеріали фільму – матеріальні носії оригіналу твору кінематографії, використання яких дає можливість виготовляти (тиражувати) фільмокопії;

демонстратор фільму – суб'єкт кінематографії, який здійснює демонстрування (публічний показ) фільму;

демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення і публічна демонстрація) фільму – професійна кінематографічна діяльність, що полягає в показі фільму глядачам у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах), на відеоустановках, а також каналами мовлення телебачення;

держава-агресор – держава, яка у будь-який спосіб окупувала частину території України або яка вчиняє агресію проти України, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом;

державний фонд фільмів – державний заклад культури, що здійснює архівну та науково-дослідницьку діяльність з метою розвитку фільмофонду, відновлення, реставрування і збереження творів національної та світової кінематографічної спадщини, розповсюдження відповідної інформації;

дублювання фільму – творча і виробнича діяльність, яка полягає у синхронному відтворенні мовної частини звукового ряду фільму іншою мовою шляхом перекладу, що відповідає складовій артикуляції дійових осіб;

зберігання фільму – діяльність, яка спрямована на забезпечення довгострокового зберігання вихідних матеріалів фільмів і фільмокопій та їх реставраційно-профілактичної обробки;

знімальний період виробництва фільму – здійснення зйомок кінопроекту;

іноземний суб’єкт кінематографії – фізична або юридична особа - нерезидент України, яка організовує або організовує і фінансує виробництво, демонстрацію та розповсюдження фільму та (або) яка здійснює виробництво фільму;

кінематографія – галузь культури, що об'єднує комплекс видів професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, навчально-науковою роботою у цій галузі;

кінопроект – комплект документів, на підставі яких здійснюється виробництво фільму;

монтажно-тонувальний період виробництва фільму – здійснення кінцевої обробки створеного в знімальному періоді виробництва фільму кіноматеріалу, створення візуальних ефектів, озвучування, редактура тощо;

національний екранний час – сумарний час, протягом якого здійснюється демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення і публічна демонстрація) фільмів у кіновідеомережі та на телебаченні України;

національний фільм – створений суб'єктами кінематографії фільм, виробництво якого здійснено в Україні, основна (базова) версія (більше половини загальної кількості реплік) мовної частини звукового ряду якого створена українською мовою, та який набрав необхідну кількість балів відповідно до оцінних елементів бальної системи, передбаченої цим Законом;

озвучення фільму – творча і виробнича діяльність, яка полягає в заміні звукового ряду фільму на інший, несинхронний, який передає зміст мовного ряду фільму;

органи держави-агресора – правоохоронні органи (міліція, поліція тощо), збройні сили, судові органи, внутрішні війська, будь-які підрозділи спеціального призначення, органи, відповідальні за охорону та захист державного кордону, органи, відповідальні за здійснення податкової та митної політики, органи, відповідальні за проведення дізнання або досудового (попереднього) слідства, прокуратура, органи, відповідальні за державну безпеку або безпеку вищого керівництва держави-агресора, підрозділи, відповідальні за виконання будь-яких миротворчих місій, будь-які інші збройні, військові, воєнізовані, парамілітарні або інші силові формування держави-агресора, їх складові або структурні підрозділи, у тому числі формування, найменування яких не відповідають офіційним назвам, прийнятим у державі-агресорі, але які за здійснюваними функціями належать до будь-якого із зазначених органів чи формувань;

підготовчий період виробництва фільму – створення постановочного проекту, який може складатися з режисерського сценарію та експлікації, розробки окремих епізодів і сцен, фото- і кінопроб, ескізів, знімальних карт та операторської експлікації, детальних розкадровок, монтажно-технічних розробок, фотоматеріалів, експлікації звукового оформлення, календарно-постановочного плану, генерального кошторису витрат виробництва тощо;

підприємницька діяльність у кінематографії – діяльність, пов'язана з виробництвом, розповсюдженням та демонструванням (публічним показом) фільмів, з метою одержання прибутку;

продюсер фільму – фізична або юридична особа, яка організовує або організовує і фінансує виробництво та розповсюдження фільму;

продюсерська система – система в галузі кінематографії, яка в умовах кіноринку забезпечує взаємодію і функціонування всіх суб'єктів кінематографії з метою виробництва, розповсюдження та демонстрування (публічного показу) фільмів;

просування фільму – розповсюдження інформації про фільм в будь-якій формі та в будь-який спосіб, яке призначене сформувати або підтримати обізнаність глядацької аудиторії та її інтерес щодо фільму;

професійна кінематографічна діяльність – діяльність, що провадиться суб'єктами кінематографії на професійній основі та є джерелом їх доходів;

радянські органи державної безпеки – Всеросійська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем (ВЧК, ЧК), Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами (ВУЧК), Державне політичне управління (ГПУ), Об’єднане державне політичне управління (ОГПУ), Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВД), Народний комісаріат державної безпеки (НКГБ), Міністерство державної безпеки (МГБ), Комітет державної безпеки (КГБ), а також їхні територіальні та структурні підрозділи;

розвиток кінопроекту – період виробництва фільму, в рамках якого здійснюється інформаційно-методична робота з підготовки кінопроекту до знімального періоду (написання літературного сценарію для ігрового кіно, сторіборду для анімації, розширеного трітменту для неігрового кіно, створення презентаційного візуального матеріалу, формування кошторису виробництва, графіку робіт, інших документів, необхідних для виробництва фільму);

розповсюдження фільму – процес, в рамках якого суб’єктами кінематографії фільм в будь-який спосіб безпосередньо чи опосередковано пропонується глядацькій аудиторії (дистрибуція, прокат, демонстрація просування, рекламування тощо);

розповсюджувач (дистриб'ютор, прокатник) фільму – суб'єкт кінематографії, який має право на розповсюдження фільму;

розробка режисерського сценарію – розробка екранної інтерпретації літературного сценарію режисером-постановником та іншими авторами фільму, вибудова виробничо-творчих рішень та визначення техніко-економічних показників;

суб'єкт кінематографії – фізична або юридична особа, яка займається будь-яким видом професійної діяльності у галузі кінематографії;

субтитрування фільму – творча і виробнича діяльність, яка полягає в здійсненні перекладу з мови оригіналу фільму на іншу мову та фіксуванні цього перекладу написами безпосередньо на фільмокопії;

сценічно-постановочні засоби кіновиробництва – предмети, пристрої та споруди, які протягом знімального періоду створення фільму (операційного циклу) використовуються шляхом перенесення їх зображення або зображення процесу їх перетворення (знищення) до аудіовізуального твору способами, доступними кіновиробнику;

учасник фільму (для цілей статті 15-1) – фізична особа, яка взяла участь у створенні фільму як виконавець будь-якої ролі, учасник документальних (неігрових) фільмів, виконавець музичного твору, що використовується у фільмі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер;

фільм – аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників;

фільмокопія – примірник фільму, виготовлений із застосуванням вихідних матеріалів фільму»;

статтю 9 після частини першої доповнити новою частиною у такій редакції:

«Реалізує державну політику в галузі кінематографії Центральний орган виконавчої влади, визначений законодавством України. Центральний орган виконавчої влади (визначений законодавством України) є окремим органом у системі органів виконавчої влади, функції якого не можуть бути передані іншому органу виконавчої влади».

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

статтю 9-1 викласти у такій редакції:

«Стаття 9-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузі кінематографії

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузі кінематографії, належить:

1) забезпечення формування державної політики в галузі кінематографії;

2) визначення пріоритетних напрямів роботи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії;

3) забезпечення загального доступу суспільства до творів української, європейської та світової кінематографії;

4) створення умов для розвитку всіх видів кінематографічної діяльності;

5) сприяння творчому розвиткові молодих авторів і виконавців фільмів;

6) сприяння розвитку освіти, творчому вдосконаленню у галузі кінематографії;

7) сприяння розповсюдженню кінематографічної культури, розвиткові кінематографічної діяльності, популяризації кінематографії;

8) здійснення інших повноважень, передбачених законами України»;

доповнити статтею 9-2 такого змісту:

«Стаття 9-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії, належить:

1) узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств;

2) проведення аналізу діяльності суб’єктів кінематографії, підготовка висновків щодо тенденцій розвитку національної кінематографії;

3) розроблення пропозицій щодо структурного вдосконалення та реформування національної кіноіндустрії, розвитку продюсерської системи;

4) виконання програми виробництва фільмів, розроблення економічного обґрунтування та проведення розрахунків граничних обсягів видатків державного бюджету;

5) розроблення пропозицій до програми створення та розповсюдження національних фільмів;

6) укладення договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів;

7) взаємодія з вітчизняними та іноземними науково-дослідними установами і навчальними закладами з метою обміну досвідом з питань реалізації державної політики у галузі кінематографії;

8) сприяння збереженню та раціональному використанню національної та світової кінематографічної спадщини;

9) ведення Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів;

10) ведення Державного реєстру фільмів;

11) видача державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів;

12) участь в організації конкурсу з відбору інвестиційних та інноваційних проектів у галузі кінематографії;

13) розроблення пропозицій щодо умов прокату, тиражування, розповсюдження і публічного показу або демонстрування фільмів з індексами, що мають обмеження глядацької аудиторії;

14) здійснення контролю за дотримання квоти демонстрування національних фільмів під час використання національного екранного часу, умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів, та за наявністю зазначеного державного посвідчення;

15) складення протоколів про адміністративні правопорушення у галузі кінематографії;

16) здійснення контролю за тиражуванням фільмокопій на відеоносіях, їх продажем, передачею у прокат і оренду для публічного показу через відеоустановку, а також за тиражуванням фільмокопій на кіноплівці, передачею їх у прокат, демонструванням фільмокопій на кіноплівці у призначених для цього приміщеннях;

17) надання консультаційної та організаційно-методичної допомоги у галузі кінематографії;

18) участь в організації та проведенні кінофестивалів, кіновиставок, кінопрем’єр, прес-конференцій, інших заходів з популяризації національної кіноіндустрії;

19) участь у підготовці проектів міжнародних договорів, пропозицій щодо укладення і денонсації таких договорів, укладає міжнародні договори, забезпечує виконання зобов’язань України за міжнародними договорами з питань кінематографії;

20) здійснення співробітництва з вітчизняними і зарубіжними кіноархівами;

21) здійснення підготовки, розповсюдження та тиражування аудіовізуальних творів;

23) надання відповідно до міжнародних договорів аудіовізуальним творам в Україні статусу продукту спільного виробництва;

24) надання аудіовізуальним творам статусу національного;

25) організація роботи Ради з державної підтримки кінематографії та Експертної комісії з питань кінематографії;

26) підготовка, подання до Ради з державної підтримки кінематографії проектів рішень, а також реалізація рішень Ради з державної підтримки кінематографії щодо:

а) утворення експертних комісій (рішення яких мають рекомендаційний характер) із включенням до їх складу професійних творчих працівників, продюсерів, дистриб’юторів та прокатників фільмів, які можуть не бути членами Ради.

б) фінансування виробництва, розповсюдження, популяризації, прокату та демонстрування, дистрибуції та рекламування фільмів, українськими суб’єктами кінематографії.

д) компенсації за рахунок коштів Фонду відсоткових ставок, передбачених на підтримку національної кінематографії, кредитів банків, залучених для будівництва реконструкції та технічного переоснащення кінотеатрів, розташованих в населених пунктах з населенням до 250 тис. мешканців в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України;

є) здійснення державної підтримки у формі субсидії з метою повернення іноземним суб’єктам кінематографі або українським продюсерам фільму частини кваліфікованих витрат, які були понесені такими продюсерами при виробництві фільму в порядку передбаченому законодавтсвом;

з) затвердження зміни суттєвих параметрів фільму, який уже отримав державну підтримку у процесі його створення;

27) здійснення інших повноважень, визначених законами України»;

доповнити статтею 10¹наступного змісту:

«Стаття 10¹. Оцінні елементи, бальна система для національних фільмів

1. Оцінні елементи для ігрових фільмів:	Бали
а) авторська знімальна група:
режисер-постановник	3
автор сценарію	3
композитор	3
оператор-постановник	3
художник-постановник	3
б) група виконавців:
перша роль	3
друга роль	2
третя роль	1
в) технічна знімальна група (група технічного забезпечення зйомки):
звукорежисер	1
режисер монтажу	1
студія або місце зйомки	5
місце монтажу	3
г) продюсер	3
всього	34
2. оцінні елементи для мультиплікаційних (анімаційних) фільмів:
автор ідеї	1
автор сценарію	2
художник-розробник персонажів	2
композитор	1
режисер-постановник	2
художник-розкадровник	2
художник-постановник	2
художник по фонах	2
щонайменше 50% витрат на послуги попередньої зборки сцен для анімації (лейаут) в країні	2
щонайменше 50% витрат на послуги з анімації в країні	2
щонайменше 50% витрат на послуги візуалізації в країні	2
щонайменше 50% витрат на послуги з компонування зображення (композітінг) в країні	1
місце монтажу	1
звукорежисер	1
оригінальна мова	4
всього	27
3. Оцінні елементи для документальних фільмів:
режисер-постановник	3
автор-сценарію	2
оператор-постановник	3
режисер монтажу	2
місце зйомки	2
місце монтажу	2
композитор	2
звукорежисер	2
оригінальна мова	4
всього	22

4. При підрахунку загальної кількості балів відповідний оцінний елемент враховується якщо:

- вказані в частинах першій, другій або третій цієї статті фізичні особи, які брали участь у створенні фільму, є громадянами України;

- вказане в частинах першій або третій цієї статті місце монтажу розміщене на території України або принаймні 50% від загальної суми витрат на монтаж здійснені в Україні;

- вказані в частинах першій або третій цієї статті студія або місце зйомки впродовж більшості знімальних днів розміщене на території України;

- вказані в частині другій цієї статті витрати здійснені на користь суб’єктів кінематографії України, які фактично надають відповідні послуги, та не є агентами або іншими посередниками щодо закупівлі відповідних послуг з їх фактичними надавачами;

- вказаною в частинах першій, другій або третій цієї статті оригінальною мовою, тобто основною (базовою) версією мовної частини звукового ряду, є українська мова.

В пункті «б» частини другої цієї статті перша, друга і третя ролі визначаються за кількість знімальних днів.

Кількість балів за оцінним елементом «продюсер» визначається з урахуванням коефіцієнту, що обчисляється як співвідношення кількості продюсерів фільму, які мають громадянство України або мають місцезнаходження на території України, до загальної кількості продюсерів фільму, які приймали участь у виробництві фільму.

5. Оцінні елементи інших країн (європейських фільмів, фільмів держави агресора тощо) враховуються за тими ж правилами, які встановлені для українських оцінних елементів, з урахуванням тих особливостей, що врахуванню підлягає громадянство відповідної країни (країни-члена Європейського союзу, держави-агресора тощо), місце розташування студії, місця зйомки, місця монтажу на території відповідної країни або здійснення вказаних в цій статті Закону витрат на такій території.

6. У випадку, якщо відповідно до цього Закону фільм кваліфікується національним, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у галузі кінематографії за заявою продюсера або виробника фільму видає свідоцтво національного фільму.

Наявність у певного фільму свідоцтва національного фільму презюмує, що фільм є національним, і дане питання не потребує повторного доказування у відносинах з органами державної влади. Дана презумпція може бути спростована в загальному порядку, якщо з’ясується, що надані заявником інформація та документи для отримання свідоцтва національного фільму містять відомості, які не відповідають дійсності.

Порядок видачі свідоцтва національного фільму визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у галузі кінематографії.

7. Бальна система для національних фільмів передбачає набрання фільмом за оцінними елементами принаймні 25 балів для ігрових, 12 для неігрових (документальних), 19 для анімаційних (мультиплікаційних).

8. Враховуючи вимоги сценарію, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у галузі кінематографії, може надати статус національного фільму і тим фільмам, що відповідно до українських оцінних елементів набрали менше балів за встановлені частиною сьомою цієї статті значення»;

доповнити статтею 15²наступного змісту:

«Стаття 15². Використання національного екранного часу

1. Для сприяння виробництву національних фільмів та серіалів, а також доступу глядачів до перегляду творів національної кінематографічної спадщини для всіх телерадіоорганізацій, які використовують радіочастотний ресурс України, встановлюється квота демонстрування національних фільмів, яка становить не менше 20 відсотків національного екранного часу в період до 1 січня 2021 року та 30 відсотків національного екранного часу після 1 січня 2021 року. Ця квота є обов'язковою для всіх демонстраторів національних фільмів та серіалів.

2. Положення про національний екранний час та його використання суб'єктами кінематографії та телебачення затверджується Кабінетом Міністрів України»;

розділ ІV виключити.

8) частину другу статті 12 Закону України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62; 2008 р., № 18, ст. 197) викласти у такій редакції:

«2. Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (за винятком випадків, коли рекламодавцем є громадська організація), на об'єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами, за винятком реклами національних фільмів.

Реклама національних фільмів є одним із видів соціальної реклами, яка розміщується та розповсюджується за умови дотримання норм встановлених абзацом дванадцятим частини першої статті 8 цього Закону».

9) у Законі України «Про авторське право і суміжні права» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214; 2003 р., № 35, ст. 271; 2004 р., № 13, ст.181; 2011, № 32, ст. 314; 2013, № 21, ст. 208; 2014, № 2-3, ст. 41):

статтю 1 доповнити термінами такого змісту з урахуванням алфавітного порядку:

«адреса веб-сайту – адреса в мережі Інтернет, яка складається з доменного імені, записів про каталоги або виклики та (або) числової адреси за Інтернет-протоколом, що призначені для зчитування комп’ютером та подальшого доступу користувачів мережі Інтернет до веб-сайтів або їх частин (даних);

багатокористувацька платформа (у мережі Інтернет) – програмне забезпечення і комп’ютерне обладнання (сервери, мережеве обладнання), підключені до мережі Інтернет, що містять веб-сайти різних володільців (власників) і (або) їх облікові записи, що функціонують одночасно і централізовано обслуговуються адміністратором такої платформи. Різновидами багатокористувацьких платформ є файлообмінні сервіси, соціальні мережі, пошукові системи, хмарні сховища даних (файлів), до яких мають доступ користувачі мережі Інтернет;

веб-сайт – місце у мережі Інтернет, що складається з програмного забезпечення і формалізованих даних у вигляді тексту, баз даних, зображень, каталогів, іншої електронної (цифрової) інформації, що пов’язані між собою і структуровані в межах адреси веб-сайту або облікового запису власника цього веб-сайту на комп’ютерному обладнанні, що використовується ним незалежно від підстав такого використання, підключено до мережі Інтернет і є доступним користувачам мережі Інтернет. Веб-сайт може містити посилання (гіперпосилання) на інші веб-сайти або їх частини (дані), сторінки, що адмініструються іншими особами. Веб-сайт або його частини (дані), сторінки можуть мати одну або декілька адрес;

власник багатокористувацької платформи, локальної мережі, серверу – особа, яка встановлює порядок та умови функціонування багатокористувацької платформи, локальної мережі, серверу, та якій належить право власності на таку багатокористувацьку платформу, локальну мережу, сервер;

власник веб-сайту – це особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту в мережі Інтернет, яка надає доступ до електронної (цифрової) інформації, розміщеної на цьому веб-сайті в мережі Інтернет безпосередньо або шляхом укладення договору з постачальником послуг технічного зберігання (хостингу) веб-сайтів і (або) серверів. Власником веб-сайту може визнаватися реєстрант доменного імені, якщо інше не визначене умовами договору між реєстрантом доменного імені та володільцем облікового запису, що адресується цим доменним іменем, або якщо такий договір відсутній;

гіперпосилання – формалізований відповідно до стандартів Інтернет запис адреси веб-сайту або його частини (даних). У разі, якщо гіперпосилання адресує до частини веб-сайту (даних), то крім доменного імені та (або) числової адреси за Інтернет-протоколом (коротка адреса), може містити додаткові записи про каталоги або виклики і умови доступу до частини веб-сайту (даних) (повна адреса), що можуть бути відтворені або збережені на комп’ютері користувача у мережі Інтернет;

електронна (цифрова) інформація – інформація у електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення її комп’ютерами, яка може зберігатись у вигляді одного або декількох файлів (частин цих файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп’ютерів, серверів у мережі Інтернет, в тому числі електронні (цифрові) копії об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, а також програми організацій мовлення, що ретранслюються в режимі реального часу;

електронна (цифрова) копія об’єкту авторського права і (або) суміжних прав – копія об’єкту авторського права і (або) суміжних прав, що існує у електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення її комп’ютерами і яка може зберігатись у вигляді одного або декількох файлів (частин цих файлів), записів в базі даних на зберігаючих пристроях комп’ютерів, серверів у мережі Інтернет;

локальна мережа – два або більше комп’ютерів і (або) серверів (крім локальної мережі, що використовується в колі сім’ї), інших придатних для взаємодії у мережі пристроїв та мережеве обладнання, що з’єднані між собою у мережеву структуру. Обмін електронною (цифровою) інформацією між користувачами локальної мережі здійснюється без використання мережі Інтернет, або без можливості доступу користувачів мережі Інтернет до електронної (цифрової) інформації в локальній мережі. Локальна мережа може бути приєднана (мати доступ) до іншої локальної мережі і (або) до мережі Інтернет;

обліковий запис – формалізований згідно з стандартами Інтернет запис на комп’ютерному обладнанні (комп’ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (власника веб-сайту) на такому обладнанні, включає в себе дані про доступ до частини каталогів і програмного забезпечення комп’ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати електронну (цифрову) інформацію і дані веб-сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частин, окремих даних іншим особам, припиняти функціонування такого веб-сайту або його частини, в межах облікового запису;

постачальник послуг технічного зберігання (хостингу) – це оператор (провайдер) телекомунікацій, що надає послуги і (або) ресурси власникам веб-сайтів, багатокористувацьких платформ, серверів, для тимчасового розміщення веб-сайтів, багатокористувацьких платформ, серверів, іншого мережевого обладнання у мережі Інтернет. Постачальник послуг технічного зберігання (хостингу) створює, змінює або видаляє облікові записи власників веб-сайтів, багатокористувацьких платформ, серверів або надає послуги підключення до мережевого обладнання з доступом до мережі Інтернет серверів інших постачальників послуг технічного зберігання (хостингу) та багатокористувацьких платформ або їх частин. Постачальник послуг технічного зберігання (хостингу) може бути одночасно власником багатокористувацької платформи, серверу, на яких розміщуються веб-сайти;

сервер – комп’ютерне обладнання та програмне забезпечення, підключене до мережі Інтернет, яке має одну або декілька адрес у цій мережі, функціонує в автоматизованому режимі та може використовуватись для розміщення одного або декількох веб-сайтів власника серверу або інших власників веб-сайтів, використовуватись як багатокористувацька платформа, її частина, або виконувати іншу технологічну роль в мережі Інтернет і обслуговується адміністратором цього серверу, що визначається його власником»;

у статті 4 після абзацу чотирнадцятого частини першої доповнити абзацами такого змісту:

«сприяє досудовому вирішенню спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти авторського права і суміжних прав, в тому числі у мережі Інтернет, розвитку систем і методів вирішення таких спорів, а також діяльності інституцій з досудового вирішення таких спорів;

сприяє діяльності Центру компетенції, зокрема, затверджує документи, що регламентують його діяльність;

забезпечує можливість депонування об’єктів авторського права і суміжних прав (їх еталонних зразків) у сховище (депозитарій) та ведення відповідних реєстрів на його основі;

забезпечує можливість фіксації фактів розміщення веб-сайтів, їх адрес, змісту та доступності в мережі Інтернет».

У зв’язку з чим абзац п’ятнадцятий частини першої статті 4 вважати абзацом дев’ятнадцятим;

у статті 11:

у абзаці п’ятому частини п’ятої після слова "реєстрації" доповнити словами "і (або) його депонуванні";

доповнити новою частиною шостою у такій редакції:

«6. Суб’єкт авторського права може депонувати об’єкт авторського права (його еталонний зразок) у сховище (депозитарій) і (або) розмістити у відповідному реєстрі інформацію про об’єкт авторського права в порядку, визначеному Установою. Установа забезпечує можливість доступу до такого сховища (депозитарію) та (або) відповідного реєстру в електронній формі в установленому порядку»;

частину другу статті 25 після слів «відеограмах, їх примірниках» доповнити словами «на матеріальних носіях» та після слів «аудіовізуальні твори та їх примірники» доповнити словами «на матеріальних носіях»;

статтю 37 доповнити новою частиною п’ятою такого змісту:

«5. Суб’єкт суміжного права може депонувати об’єкт суміжного права (його еталонний зразок) у сховище (депозитарій) і (або) розмістити у відповідному реєстрі інформацію про об’єкт суміжного права в порядку, визначеному Установою. Установа забезпечує можливість доступу до такого сховища (депозитарію) та (або) відповідного реєстру в електронній формі в установленому порядку»;

частину другу статті 42 після слів «їх примірниках» доповнити словами «на матеріальних носіях»;

у статті 50:

у абзаці першому слова «судового захисту» замінити словами «захисту таких прав»;

пункт «б» викласти в такій редакції:

«б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав – будь-яке використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, в тому числі в мережі Інтернет, без дозволу осіб, які мають таке авторське право і (або) суміжні права на такі об’єкти з урахуванням передбачених статтями 21 – 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав»;

доповнити пунктом «з» такого змісту:

«з) записування аудіовізуального твору під час його публічної демонстрації («камкординг») для будь-яких цілей без дозволу суб’єкта авторського права на такий твір»;

у статті 52:

у абзаці першому частини першої після слів «до суду» доповнити словами «інституцій з досудового вирішення спорів»;

у пункті «б» абзацу другого частини першої після слів «порушення» доповнити словами «або до інституцій з досудового вирішення спорів»;

пункт «в» абзацу другого частини першої після слова «позови» доповнити словами «до суду»;

пункт «г» абзацу другого частини першої після слова «позови» доповнити словами «до суду»;

абзац другий частини першої доповнити новим пунктом «и» такого змісту:

«и) здійснювати захист авторського права і (або) суміжних прав в порядку, визначеному статтями 52¹– 52² цього Закону»;

доповнити новою частиною п’ятою такого змісту:

«5. Звернення до інституцій з досудового вирішення спорів за захистом прав на об’єкти авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет здійснюється через Центр компетенції.

Центр компетенції здійснює перевірку відповідності встановленим вимогам матеріалів для розгляду спору та підготовку експертного висновку, які передаються для розгляду і винесення рішення до відповідної інституції з досудового вирішення спорів в порядку, визначеному Установою»;

доповнити статтею 52¹ такого змісту:

«Стаття 52¹. Порядок припинення і запобігання порушенням авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет та локальних мережах

1. Суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав у випадку виявлення електронної (цифрової) інформації, що порушує авторське право і (або) суміжні права або гіперпосилання на таку інформацію у мережі Інтернет або локальній мережі має право звернутися до власника веб-сайту, багатокористувацької платформи, локальної мережі, серверу, постачальника послуг технічного зберігання (хостингу), з вимогою щодо припинення порушення авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет або локальній мережі.

2. Вимога щодо припинення порушення авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет або локальній мережі має містити:

1) відомості про суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав: його повне ім’я (найменування), адресу для листування (місцезнаходження), номер телефону та адресу електронної пошти, іншу контактну інформацію для зв’язку;

2) вид і назву об’єкта авторського права і (або) суміжних прав (вид і назви об’єктів авторського права і (або) суміжних прав), про порушення прав на який (які) заявляється у вимозі;

3) твердження про наявність майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав;

4) посилання на електронну (цифрову) інформацію, що порушує авторське право і (або) суміжні права, або гіперпосилання на неї у мережі Інтернет або локальній мережі.

У разі подання такої вимоги уповноваженою особою суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав додається документ, що підтверджує повноваження на здійснення таких дій.

Суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав несе відповідальність за достовірність інформації, викладеної у вимозі, щодо наявності в нього майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав.

Вимоги, визначені цією частиною, а також відповіді на них вважаються отриманими у момент їх відправки засобами електронного зв’язку.

3. Власник веб-сайту, локальної мережі, який отримав вимогу, визначену частиною другою цієї статті, зобов’язаний:

впродовж 24 годин з моменту отримання такої вимоги видалити або унеможливити доступ до електронної (цифрової) інформації, що порушує авторське право і (або) суміжні права, або гіперпосилання на таку інформацію у мережі Інтернет або локальній мережі; та

впродовж 48 годин з моменту отримання такої вимоги повідомити суб’єкту авторського права і (або) суміжних прав про вжиті заходи.

4. Власник веб-сайту, локальної мережі може відмовити суб’єкту авторського права і (або) суміжних прав у видаленні електронної (цифрової) інформації, що порушує авторське право і (або) суміжні права, або гіперпосилання на таку інформацію у мережі Інтернет або локальній мережі, у разі якщо:

він незгоден з тим, що така інформація і (або) гіперпосилання на неї порушує визначені у вимозі права;

вимога оформлена з порушенням норм, визначених частиною другою цієї статті.

Про відмову у задоволенні вимоги, визначеної частиною другою цієї статті, власник веб-сайту, локальної мережі зобов’язаний повідомити суб’єкту авторського права і (або) суміжних прав впродовж 24 годин з моменту її отримання із зазначенням наступного:

інформації, що ідентифікує власника веб-сайту, локальної мережі, в обсязі, достатньому для направлення позовної заяви до суду, в тому числі його місцезнаходження (адресу для листування), номер телефону, адресу електронної пошти, іншу контактну інформацію для зв’язку з ним;

посилання на електронну (цифрову) інформацію, яку суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав вимагає видалити або доступ до якої унеможливити (в тому числі вид і назву об’єкта авторського права і (або) суміжних прав, або декількох таких об'єктів), або гіперпосилання на неї в мережі Інтернет (локальній мережі);

обґрунтування правомірності використання об’єкту авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет (локальній мережі).

5. Суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав має право звернутися до постачальника послуг технічного зберігання (хостингу), власника багатокористувацької платформи, серверу, що надають послуги з розміщення веб-сайтів іншим особам, на яких розміщено інформацію або гіперпосилання на неї, визначені частиною першою цієї статті, з вимогою про:

1) надання впродовж 24 годин достовірних і коректних даних про власника такого веб-сайту (володільця облікового запису цього веб-сайту) в обсязі, достатньому для звернення з позовом до суду;

2) видалення або унеможливлення доступу до інформації або гіперпосилання на неї, визначених частиною першою цієї статті, впродовж 24 годин з моменту отримання вимоги у випадках якщо:

власник веб-сайту не задовольнив або відмовив у задоволенні вимоги, визначеної частиною другою цієї статті, або несвоєчасно повідомив про вжиті заходи на виконання такої вимоги; або

контактні дані власника веб-сайту, розміщені з порушенням вимог частини восьмою цієї статті, або є недостовірними і некоректними, що унеможливлює направлення їм вимоги; або

контактні дані власника веб-сайту не можуть бути встановлені як дані реєстранта доменного імені, що адресує цей веб-сайт.

Суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав у разі виявлення в локальній мережі, приєднаній до мережі Інтернет, інформації, визначеної частиною першою цієї статті, має право звернутися до оператора, провайдера телекомунікацій, що надає послуги доступу до мережі Інтернет в такій локальній мережі, з вимогою про надання впродовж 24 годин достовірних і коректних даних про власника такої локальної мережі в обсязі, достатньому для звернення з позовом до суду.

6. У випадку неможливості задоволення вимоги, визначеної пунктом першим частини п’ятої цієї статті, постачальник послуг технічного зберігання (хостингу) і (або) власник багатокористувацької платформи або сервера зобов’язаний впродовж 24 годин з моменту отримання такої вимоги унеможливити доступ до такого веб-сайту (частини такого веб-сайту), інших користувачів мережі Інтернет, а також повідомити суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, який направив таку вимогу, про вжиті заходи впродовж 48 годин з моменту отримання такої вимоги.

Постачальник послуг технічного зберігання (хостингу) і (або) до власник багатокористувацької платформи або серверу зобов’язаний впродовж 48 годин з моменту отримання вимоги, визначеної частиною другою цієї статті, повідомити суб’єкту авторського права і (або) суміжних прав про вжиті заходи.

7. Постачальник послуг технічного зберігання (хостингу), власник багатокористувацької платформи, серверу може відмовити суб’єкту авторського права і (або) суміжних прав у видаленні електронної (цифрової) інформації, що порушує авторське право і (або) суміжні права, або гіперпосилання на таку інформацію у мережі Інтернет, у разі якщо така вимога оформлена з порушенням норм, визначених частиною другою цієї статті.

Про відмову у задоволенні вимоги, визначеної частиною другою цієї статті, постачальник послуг технічного зберігання (хостингу) зобов’язаний повідомити суб’єкту авторського права і (або) суміжних прав впродовж 24 годин з моменту її отримання.

8. Власники веб-сайтів, багатокористувацьких платформ, локальних мереж, серверів та постачальники послуг технічного зберігання (хостингу), зобов’язані розміщувати на власних веб-сайтах і (або) в інформаційних службах "хто-є-хто" (WHOIS) у відповідних реєстрах адрес мережі Інтернет наступну інформацію про себе:

найменування (повне ім’я);

місцезнаходження (адресу для листування);

номер телефону та адресу електронної пошти;

іншу інформацію, достатню для звернення з позовом до суду.

9. Вимоги, визначені частиною другою цієї статті, та відповіді на них можуть бути направлені електронною поштою з урахуванням вимог законодавства про електронний документ та електронний документообіг, з використанням технічних засобів засвідчення електронного цифрового підпису суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, або звичайною поштою за власним підписом такого суб’єкта.

10. Вимоги, визначені частиною другою цієї статті, можуть направлятись до Центру компетенції у формі і порядку, визначеному Установою. Вимоги, що надходять їх отримувачам в порядку, визначеному цією статтею, від Центру компетенції на основі вимог суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, вважаються такими, що надходять від таких суб’єктів.

11. У разі невиконання вимог, визначених цією статтею, власниками веб-сайтів, багатокористувацьких платформ, локальних мереж, серверів, постачальниками послуг технічного зберігання (хостингу), операторами, провайдерами телекомунікацій, останні несуть відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав»;

доповнити статтею 52² такого змісту:

«Стаття 52². Дії постачальників послуг технічного зберігання (хостингу), власників багатокористувацьких платформ або серверів щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет та локальних мережах

1. Постачальники послуг технічного зберігання (хостингу), власники багатокористувацьких платформ або серверів під час надання послуг розміщення електронної (цифрової) інформації і (або) гіперпосилань на неї на веб-сайтах, і (або) веб-сайтів у своїх системах, абонування (оренди) серверів, зобов’язані передбачати у договорах про надання таких послуг умови і правила, що забороняють замовникам таких послуг вчиняти дії з розміщення електронної (цифрової) інформації, а також гіперпосилань на інформацію, яка розміщена на інших веб-сайтах, багатокористувацьких платформах з порушенням авторського права і (або) суміжних прав третіх осіб, а також зобов’язують таких замовників послуг вказувати достовірну і коректну інформацію про себе і свої контактні дані та у разі їх зміни терміново інформувати в порядку, визначеному законодавством.

2. Постачальники послуг технічного зберігання (хостингу), власники багатокористувацьких платформ або серверів, за умови виконання ними вимог частини першої цієї статті, не несуть відповідальність за наслідки вжиття ними заходів, передбачених абзацом першим частини шостої статті 52¹ цього Закону, перед замовниками їх послуг, у разі вчинення останніми порушення авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет і (або) порушення вимог частини восьмої статті 52² цього Закону»;

у статті 53:

пункт «а» абзацу першого частини другої після слів «(у тому числі комп’ютерних програм і баз даних)» доповнити словами «на матеріальних носіях»;

пункт «б» абзацу першого частини третьої після слів «(у тому числі комп’ютерних програм і баз даних)» доповнити словами «на матеріальних носіях»;

у абзаці восьмому частини третьої слова «не пізніше 15 календарних днів від дня застосування тимчасового заходу» замінити словами «відповідно до закону»;

абзац дев’ятий частини третьої виключити;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Під час вжиття заходів забезпечення позову та ході досудового слідства у справах про порушення авторського права і суміжних прав не допускається вилучення обладнання багатокористувацьких платформ, а отримання фактичних даних стосовно інформації, яка міститься на електронних носіях (комп’ютерах, серверах, картах пам’яті, телефонних апаратах з блоками пам’яті тощо), здійснюється у порядку тимчасового доступу до носіїв інформації шляхом зняття копії такої інформації з цих носіїв без їх вилучення».

10) у Законі України «Про телекомунікації» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 12, стаття 155 із наступними змінами):

у статті 1 викласти наступні терміни у новій редакції та доповнити термінами такого змісту з урахуванням алфавітного порядку:

«адреса мережі Інтернет – визначений чинними в Інтернеті міжнародними стандартами цифровий (Інтернет-протоколом) та/або символьний ідентифікатор, що адресує доменні імена, елементи (вузли) мереж, мережеве обладнання або кінцеве обладнання в мережі Інтернет;

український сегмент мережі Інтернет – сукупність телекомунікаційних мереж, пункти обміну трафіком, засоби для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних, кінцеве обладнання, що розташовані на території України і (або) належать резидентам України і (або) які логічно зв'язані адресним простором, що є похідним від національних доменів верхнього рівня та адрес на основі Інтернет-протоколу, які згідно із стандартами та правилами в Інтернет присвоєні і (або) використовуються резидентами України;

Центр компетенції – державне підприємство (установа), що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, яке здійснює забезпечення процесу досудового вирішення доменних спорів, здійснює експертизу використання доменних імен та ресурсів мережі Інтернет, фіксування стану (часу, факту) адресації доменних імен і розміщення ресурсів мережі Інтернет, надає експертні висновки щодо доменних імен і адрес, їх реєстрантів, уповноважених реєстрантами контактних осіб, делегування доменів та з інших питань відповідно до компетенції»;

частину першу статті 18 після пункту 23 доповнити новим пунктом у такій редакції:

«24) координує адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет».

У зв’язку з цим пункт 24 вважати відповідно пунктом 25;

у частині четвертій статті 40 слова «що передається їх мережами» замінити словами «що передається (розміщується) їх мережами, крім випадків, передбачених законодавством у сфері інтелектуальної власності».

11) у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11 із наступними змінами) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнити пунктом 1-2 у такій редакції:

«1-2. Установити, що виплата резидентом України доходу фізичним особам – нерезидентам, які здійснюють свою підприємницьку діяльність у галузі кінематографії не на території України, не є об’єктом нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

12) Частину третю статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 24, ст. 883, № 33, ст. 1162; 2015 р., № 24, ст. 164) доповнити абзацом двадцятим такого змісту:

«товари, роботи і послуги, необхідні для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів, розповсюдження, дистрибуції та рекламування, зберігання, відновлення, реставрації, демонстрування фільмів».

13) у Законі України «Про електронну комерцію» (Голос України, 29.09.2015 р., № 180(6184), с.4-6):

частину четверту статті 9 доповнити абзацом другим наступного змісту:

«Обов’язковими додатковими умовами для звільнення від відповідальності за зміст переданої та отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, для постачальника проміжного характеру, що надає послуги по зберіганню інформації є: відсутність у такого постачальника послуг відомостей про незаконну діяльність або факти або обставини, які вказують на те що діяльність має ознаки незаконної або стосовно вимог про відшкодування збитків від такої незаконної діяльності та постачальник після отримання відомостей зазначених вище вдається до швидких дій з метою усунення можливості доступу чи припинення доступу до інформації»;

статтю 17 доповнити частиною четвертою наступного змісту:

«4. Постачальник послуг проміжного характеру несе відповідальність за зміст переданої та отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг за умови відсутності у його діях сукупності обставин, що звільняють його від відповідальності, встановлених ст. 9 цього Закону».

14) підпункт «а» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 17, ст. 184) доповнити абзацом дев’ятим наступного змісту:

«переказування українським суб’єктом кінематографії суб’єкту кінематографії та (або) іноземному інвестору субсидій на часткове повернення коштів, передбачених Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні».

3. Установити, що до 1 січня 2021 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість та ввізним митом операції з ввезення на митну територію України товарів, що:

класифікуються за такими кодами Української товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД): 3706, 3920 7310 00, 3923 4010 00, 8525, 8529, 9002, 9007, 9010.

поміщенні в митний режим імпорту устаткування (обладнання) та комплектуючі вироби до нього, що ввозяться суб’єктами кінематографії для виробництва національного аудіовізуального продукту. Зазначені устаткування (обладнання) та комплектуючі вироби звільняються від сплати додаткового митного збору.

4. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону, в тому числі щодо єдиної державної системи електронного обліку квитків, реалізованих кінотеатрами – «Єдиний електронний квиток»;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

6. Національному банку України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

забезпечити належне, безперебійне та оперативне виконання банками валютних операцій, пов’язаних з реалізацією суб’єктами кінематографії своїх прав та обов’язків щодо коштів, які надаються (або отримуються) як субсидії та державна підтримка галузі кінематографії (в розумінні цього Закону), оскільки такі дії будуть сприяти формуванню позитивного іміджу України, як ділового партнера, та активізації міжнародного, міждержавного та зовнішньоекономічного співробітництва, а також залучення додаткових інвестицій в Україну.

Голова Верховної Ради України

Верховна Рада України, 6 жовтня 2015 року

Новини Спілки

18.04.2024

Серіальники беруться за артгаус! Держкіно оприлюднило список заявок на фінансування кінопроєктів

18.04.2024

ВІАТЕЛ вітає з Міжнародним днем музеїв

18.04.2024

Прес-реліз "Вечора пам'яті кінооператора Юрія Бордакова"

Афіша Будинку кіно

19 квітня, п’ятниця, Синя зала. Ювілейний творчий вечір кінорежисера ОЛЕГА БІЙМИ

20.04.2024. ЦЕХ: Анонсуємо фотовиставку "Потік свідомості"!

10.10.2023. Кіноспільнота: До Всесвітнього дня захисту тварин!