Вночі з 20 на 21 вересня опівночі на «1+1» в «Арґументі-Кіно» – «Параджанов» Олени Фетісової та Сержа Аведікяна
19.09.2015
Володимир Войтенко, «Арґумент-Кіно»
Вночі з 20 на 21 вересня рівно опівночі на телеканалі «1+1» – програма «Арґумент-Кіно»: біографічний фільм «Параджанов» (2013) режисерів Олени Фетісової та Сержа Аведікяна.
«Параджанов» – ігрова біографічна стрічка режисерів Олени Фетісової та Сержа Аведікяна, що її створено 2013 року, і в якій постають сюжети з життя великого режисера.
З анотації до стрічки: «Режисер Параджанов створює геніальні фільми. Він – небезпечно вільна людина для тоталітарного радянського режиму. Тільки непохитна любов до краси у всіх її проявах допомагає генію пережити роки ув’язнення, ізоляції та забуття».
Фільм «Параджанов» був створений до 90-ліття великого майстра, що відзначалося у січні 2014 року. До виробництва прилучилися чотири країни – окрім України, це Франція, Грузія та Вірменія.
Власне, Сергій Параджанов (Параджанян), який народився у Тбілісі в родині вірмена, спадкового антиквара, знімав свої фільми і в Україні, і в Грузії, і у Вірменії. І майже всі його екранні твори глибоко занурені до тієї чи тієї культури. Зокрема, і в цьому полягає особливий феномен Параджанова-творця.
Взагалі, Параджанов – це людина-леґенда. Він був центром київського мистецького життя 60-х років. Він був зачинальником тієї кінематографічної течії, яку згодом назвали Українським поетичним кінематографом. І він був абсолютно бурлескною особистістю.
Як згадував Роман Балаян, інший український режисер вірменського походження, Параджанов усіх обеззброював своїми фантастичними імпровізаціями. Те, що інші мали б готувати кілька днів, аби вразити, для Параджанова було справою моменту.
І він, судячи з усього, судячи з моря захопливих спогадів про спілкування з ним, був надзвичайно вільною людиною в тоталітарному суспільстві повсякчасних обмежень. Тож послідовно влучною є назва також біографічної, але неігрової стрічки українського режисера Романа Ширмана, присвяченої Параджанову, – «Небезпечно вільна людина».
Безумовно, створювати біографічний фільм про таку особистість, якою був Параджанов, є завданням надзвичайним. Олена Фетісова, що вона виступає у фільмі «Параджанов» одразу в трьох іпостасях – сценариста, режисера й продюсера, – з її ж слів, ставила собі за мету головним чином просвітництво.
Ось її слова: «Важливим було відкрити світові забуту особистість Параджанова. Сумно, але і в нашій країні мало хто його пам’ятає. Мені б хотілося, щоб ім’я режисера, якого правомірно можна назвати гордістю України, стало ближчим і відомішим як моїм співвітчизникам, так і світовому співтовариству… Фільм мандрує фестивалями. Оскільки ж фестивальні глядачі – люди зацікалені, вони звернуться до інтернету, до книжок, і з’ясують, хто такий Параджанов, і які фільми він зняв. Якщо моя стрічка надихне таких глядачів подивитися хоча б один фільм Параджанова – можна вважати, що моя місія виконана».
Окрім того, Олена Фетісова розповіла, що для неї «життєва історія Сергія Параджанова стала неоціненним матеріялом, аби розкрити тему артистичної натури, яка живе в суперечності з чинними правилами, законами, режимом. Адже справжній художник не може жити у спокої – так було за часів Мікельанджело, так і нині. А практика показує, що хороші фільми виходять у режисерів, які живуть у боротьбі».
Коли ж вести про реакцію критики, а також сучасників і товаришів Параджанова на фільм «Параджанов», то вона була і є достоту контраверсійною, коли йдеться і про екранну версію особистости Параджанова, і про інші чесноти стрічки. Втім, маєте можливість скласти своє особисте враження.
Своєю чергою, в програмі демонструватиметься спеціальний сюжет, у якому запропонуємо ще один погляд на постать і творчість знаменитого режисера.
Лишається тільки зауважити, що фільм «Параджанов» позаминулого року висувався від України на здобуття «Оскара» в номінації «Найкращий іншомовний фільм», а також був нагороджений різними призами журі низки кінофорумів. Зокрема, отримав «Золотого Дюка» Одеського міжнародного кінофестивалю як найкращий український фільм 2013 року.
Володимир Войтенко, «Арґумент-Кіно», 16 вересня 2015 року