f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Документальний фільм «Дибук»: так вирішив Ребе Нахман

02.08.2015

14 липня глядачі 6-го ОМКФ знайомилися зі стрічкою «Дибук. Історія мандрівних душ», створеної за участі польських, українських та шведських кінематографістів.

Олена Коркодим, «Телекритика»

Уперше про цей фільм автор почула у 2013-му, на фестивалі документального кіно «Флаертіана» в російській Пермі, під час майстер-класу режисера «Дибука» Кшиштофа Копчинського. Тоді він розповідав, що роботу над зйомками стрічки призупинено, оскільки її головний герой - доглядач цвинтаря у Брацлаві Володимир - помер. В очах пана Копчинського стояли сльози, і він говорив, що спільно з друзями з Києва сподівається завершити фільм.

Знати про таке ставлення пана Копчинського до українців краще вже перед переглядом стрічки. Адже «Дибук» - некомпліментарна кінокартина, що не оспівує Україну, а точніше, мешканців окремого її регіону, про який ідеться у стрічці. Розглядається у фільмі конфлікт між хасидами, які щороку здійснюють паломництво на Уманщину, та українцями, нетерпимими до людей іншої віри й переконаними, що вся правда на боці Івана Гонти й Максима Залізняка, під проводом яких було вбито понад 20 тисяч євреїв і поляків.

«Фільм про це, але в ньому є й інші точки зору», - каже кінорежисер, який досліджував тему вісім років. «Тепер Умань я знаю краще, аніж деякі райони Варшави», - додає він.

Фільмуючи історію стосунків українців і хасидів, знімальна група стрічки знайомиться зі злими, бідними й знедоленими українцями. Хасиди тут теж колоритні. «Всі українці - антисеміти. Путіна на них треба, щоби порядок навів», - переконаний один із гостей Умані. Відповідаючи на запитання журналіста «Телекритики», Кшиштоф Копчинський сказав, що траплялился йому й помірковані українці, з кращим рівнем життя й ширшими поглядами на світ. «Однак їх не надто цікавила тема, на яку ми знімали фільм», - сказав він, розповідаючи про вибір героїв.

Через дискутивні моменти, які можуть розпалювати ворожнечу в Україні, чиновники Держкіно хочуть скоротити стрічку для показу в Україні з 86 до 52 хвилин. Про це йшлося під час зустрічі команди «Дибука» з глядачами.

Стрічку знімали в Умані, Брацлаві та довколишніх селах. Тут ще лишилися руїни будівель, де мешкав і творив Ребе Нахман - духовний лідер (цадик) брацлавських хасидів. Він помер у молодому віці, однак і досі вважається, що Ребе Нахман править діями і вчинками хасидів.

«Події під час зйомок фільму відбувалися так, що складалося враження - так вирішив Ребе Нахман, іншою логікою їх не пояснити», - жартує Кшиштоф Копчинський. На основі зібраних в Україні матеріалів він, професор гуманітарних наук, створює ґрунтовну книгу про конфлікти на Уманщині.

Слово «дибук» у назві фільму - це, як зазначається у синопсисі стрічки, неспокійна душа, що намагається звільнитися від тягаря земного існування. «Якби дибуки могли говорити, що б вони розповіли?», - ставить питання команда фільму.

До фінансування стрічки долучилися: програма «Медіа» Європейського Союзу, Польський кіноінститут, Шведський кіноінститут, Державне агентство України з питань кіно, Orka Production Studio Ltd, Міхал Лещиловський (The Society for Arts), Міністерство культури і національної спадщини Республіки Польща.

За місяць до ОМКФ «Дибук» здобув перемогу на Краківському міжнародному кінофестивалі. Фільм відзначено «за сміливість і безкомпромісність у демонструванні надзвичайно складної та універсальної проблеми взаємної нетерпимості у зіткненні з небезпеками сучасного світу».

Широкій глядацькій аудиторії творці фільму планують представити його в рамках спеціальних показів. Можливо, стрічку буде показано на телебаченні.

Кого зацікавить фільм? Поціновувачів документального кіно; людей, які хоч раз потрапляли до Умані під час Рош Гашани, соціологів, соціальних психологів, автора стрічки «Сери і сеньйори» про хасидів в Умані Олександра Течинського.

Хто під час кіносеансу плакатиме? Мафіозі з Умані, Брацлава та довколишніх сіл. Окрім того, що в фільмі досліджується міжрелігійний конфлікт, він проливає світло на можливі корупційні схеми регіону. Кажуть, енергетичну діру в цій місцевості вже закрив собою Ребе Нахман, однак поки що тільки для хасидів.

Художні та інші особливості. Збираючи матеріал для фільму, оператори «Дибука» не надто естетствували. Однак знайшли й художні прийоми, й можливість записати кілька мелодійних пісень у виконанні паломників.

Що може запозичити українська кіноіндустрія? Створюючи стрічку, Кшиштоф Копчинський та його команда не обійшлися репортажними зйомками, а намагалися провести дослідження. Попри свою суперечливість, фільм може бути цікавий глядачам будь-якого регіону, де актуальні конфлікти на етнічному та релігійному грунті.

Права на території України: «Магіка фільм».

Олена Коркодим, «Телекритика», 16 липня 2015 року

20 березня, середа, Червоний зал Прем’єрний показ художнього фільму «ЧОРНИЙ КОЗАК»

21 березня, четвер, Синій зал ІЗ СЕКРЕТІВ КІНООПЕРАТОРСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ Фільм «ЗАГУБЛЕНІ В ПІСКАХ»,

22 березня, п’ятниця, Синій зал Цикл вечорів НЕІГРОВЕ/ХУДОЖНЄ Документальний фільм «Марія до Каллас»