До 100-річчя ВУФКУ
09.04.2022
Журнал "Кіно-Театр"
До 100-річчя ВУФКУ
«Василина» Фавста Лопатинського
В попередній подачі вже йшлося про те, що в середині 1920-х на екран проривається українська література, зокрема класична. Після фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило», «Королі воску» лінію на українізацію кінематографа продовжив Фавст Лопатинський – сподвижник Леся Курбаса ще з 1915 року, коли вони працювали акторами в театрі Товариства «Руська бесіда», а потім у Молодому театрі та в Мистецькому об’єднанні «Березіль», де він уже став відомим режисером.
У цій іпостасі сповідував авангардизм і навіть таку річ, як «Пошились у дурні» Марка Кропивницького ставив засобами цирку та інших атракцій. Між цією виставою і його фільмом «Василина» минуло не більше чотирьох років, але естетична відстань між ними величезна, ніби ставили їх різні особи.
Далі: