f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

«Душа Кіноспілки»

05.02.2015

У Будинку кіно відбувся вечір, присвячений пам’яті Владлена Кузнєцова.

Георгій Лук’янчук, «День»

Про знаного кінодраматурга і публіциста згадували його колеги: Сергій Тримбач, Ганна Чміль, Давид Черкаський та інші, які називали Владлена Михайловича «душею Кіноспілки, людиною енциклопедичних знань, багатогранною особистістю». Вражало його блискуче володіння словом та високі моральні принципи: при Кузнєцові не можна було фальшивити.

Свою журналістсько-публіцистичну діяльність він розпочав у період після сталінської відлиги. Разом із Андрієм Сахаровим та Оленою Бонар він стає одним із засновників Всесоюзного «Меморіалу», ще перед започаткуванням Народного Руху ініціює заснування Українського «Меморіалу» імені Василя Стуса... Показовою є участь Кузнєцова в історії з Биківнянським лісом: викриття злочинів сталінського НКВД, порушення попри шалений спротив КПУ та погрози радянської Генпрокуратури кримінальної справи по Биківні...

Кінодраматург створює разом з Георгієм Давиденком та Анатолієм Солопаєм один із кращих документальних фільмів про період сталінського злочинного режиму — «Табірний пил» (рус. «Лагерная пыль»). Стрічка вражає правдою про ті жахливі часи нашої історії, коли будь-яку людину з «великого табору страху», в який перетворив Сталін тодішній СРСР, можна було без суду кинути в табір смерті, де за словами зловісного керівника ГУЛАГУ Берії людину перетворювали в «табірний пил»!

Фільм Владлена Кузнєцова, за словами кінорежисера Михайла Ткачука, надихнув його на створення документальної картини про знамените повстання в’язнів ГУЛАГУ в Норільську.... А за словами останнього політв’язня радянської системи — голови Київського товариства політв’язнів та жертв репресій Григорія Куценка, «життя Владлена Кузнєцова та його антитоталітарна діяльність в якості кінодраматурга, публіциста і як громадського діяча є важливою сторінкою в історії громадянського руху за відтворення правди історії, побудови правового цивілізованого суспільства в нашій державі».

В пошуках історичної правди про сталінський тоталітаризм, який був за наслідками своєї геноцидної практики ще жахливіший за нацистський, В.Кузнєцов створює документальний фільм про видатного історика-публіциста сучасності, нашого земляка — Віктора Суворова (Різуна).

Владлен Михайлович завжди переймався долею його рідної України. Його переживання й філософські роздуми про Батьківщину вилились в публіцистичну книгу «Україна — третій шанс». А те, що зараз Владлена Михайловича нема на землі є великою втратою для кіномистецтва та правозахисного руху нашої країни.

Георгій Лук’янчук, «День», 4 лютого 2015 року, №17

Читайте також «16 січня відбувся Вечір пам’яті кінодраматурга Владлена Кузнецова».

Будинок кіно На його чотирьох поверхах розташувалися три кінозали:

Ресторан, бар і кафе у Будинку кіно Ресторан, бар і кафе у Будинку кіно – ідеальні місця для проведення банкетів, фуршетів, приймань.

Київ, Будинок кіно, оренда