6 БЕРЕЗНЯ НАРОДИВСЯ АНДЖЕЙ ВАЙДА (1926 - 2016) Прожив 90 літ, прожив велике і справді натхненне життя!
06.03.2020
Нижче - мій текст з нагоди 90-ліття класика, на фільмах якого росли наші душі...
Sergiy Trymbach 6 березня 2016 р. ·
Сьогодні, 6 березня, АНДЖЕЮ ВАЙДІ виповнилося 90 літ...
З Днем народження, пане АНДЖЕЮ!!
От уже кого можна вважати режисером місіонерської закваски. Він не просто кіно робив - він нас з вами орієнтував і переорієнтовував на доволі складній, треба визнати, місцевості "соціалістичного табору". На переглядах "Каналу" і "Попелу й алмазу" ми зрозуміли, що історія робиться не у високих кабінетах, а нами-таки, звичайними людьми. При цьому Вайда не приховував, що творення нових форматів історичного розвитку потребує жертв, іноді самого життя. "Людина із мармуру" і "Людина із заліза" наближали, як могли, перемогу здорового глузду над безумцями, що правили тоді половиною Європи. Нині вони знову на коні, от тільки пана Анджея трохи ноги підводять, а то би він і цим врізав. Та ще вріже, трохи почекайте.
Пригадую, як вразив колись фільм "Усе на продаж". Про ціну успіху в мистецтві, у житті в цілому. Збігнєв Цибульський мав з"явитися - одначе так і не сплив на екранну поверхню. Ціна кожного вчинку надміру висока - оскільки вчинок такий перекроює "костюмчик", у який вдягнене нині те саме життя - і воно "дає здачі", воно погрожує стерти тебе із "карти буднів".
Наші глядацькі сни тісно вплетено у кіносни і кінореальність Анджея Вайди. Й відтак не дивно, що сьогодні на ФБ читаєш чимало текстів на тему "Я і Вайда". Бо він батько і вчитель кількох поколінь. Ми училися в школі Вайди, училися жити і творити самих себе. Відтак я наважусь на нахабство і поставлю тут фото, на якому сиджу побіля класика. Бо я належу до його дітей, а мого власного батька так давно немає на цьому світі. Якби ви тільки знали, як затишно було коло Вайди!
Восени 2014-го невелика група критиків і журналістів, зустрілися з паном Анджеєм у Варшаві. Так, ноги тоді не надто слухалися режисера (сподіваюсь, нині з цим краще), одначе ж перед нами сиділа справді молода, на диво енергійна людина. Запам"яталося, з якою повагою він говорив про молоде покоління польських режисерів. Можливо й тому - повторюсь - що сприймає їх не як чужинців (у нас таке сприйняття буває з боку старших), а своїх дітей - не завжди розумних, іноді дражливих і невихованих, але своїх.
І - майже фантастика - уже після тієї зустрічі, на порозі свого 90-річчя Вайда зняв свій останній фільм "ПІСЛЯОБРАЗИ" (його показали на відкритті київської ретропсективи). Боже, як добре, що у нас є АНДЖЕЙ ВАЙДА!
Сергій ТРИМБАЧ
НСКУ,Українська кіноакадемія