f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

ПІШОВ З ЖИТТЯ КІНОРЕЖИСЕР ОЛЕКСАНДР КОВАЛЬ

27.09.2018

Він помер учора, 26 вересня, надвечір. На 74-му році життя. Хвороби мучили його упродовж останніх літ, тримався до кінця. Тепер він повертається в ту землю, звідки пішов у великий світ,- село Жердова, на Київщині. Колись Олександр Іванович вразив фільмом. «Дім. Рідна земля» (1991), ліричною й водночас епічною кінофрескою про землю, з якою ніколи не поривав.

Там, у рідному селі, і починав колись своє кіно – як кіномеханік. Під час однієї з мандрівок до столиці ноги самі принесли його до студії хронікально-документальних фільмів («Укркінохроніка»). «Це Бог узяв за «загривок» і привів сюди»,- казав сам про себе. Почав працювати – освітлювачем. Потому асистентом. Далі був ВДІК, майстерня Романа Кармена. І ціле життя на «Укркінохроніці», - оператор, режисер і навіть директор кіностудії (1997-2003).

Понад 80 фільмів – як оператора і як режисера. «Шлях до тунелю», «Меланчине весілля», «Відкрий себе», «Ой, горе, це ж гості до мене», «Притулок», «Дім. Рідна земля» «Незаконні діти Антона Веберна», «Заповіт Йосипа Сліпого», «Терновий вінок», «Гряди по мні», «Неофіти», «А ще не сьома печатка», «Гамлет» з хепі-ендом», «Голос моєї душі»… Велика кількість фестивальних призів – міжнародних та національних. Найвища в Україні Національна премія імені Тараса Шевченка, Державна премія імені Олександра Довженка. 
А ще – член-кореспондент Національної академії мистецтв, де очолював відділ екранних мистецтв. Багато літ очолював кафедру кінорежисури в Інституті екранних мистецтв Національного університету театру, кіно і телебачення імені І.Карпенка-Карого. Блискучий педагог, він так любив опікуватися молодими, виводити їх в люди. Остання моя розмова з ним – зовсім недавно телефонував мені, просив, аби подивився фільм молодого режисера…

У Спілці кінематографістів його темперамент бійця, громадянина не раз вирішував справу. Багатолітній член правління, секретар правління. Незабутні його виступи на вечорах у Будинку кіно, у приватному спілкуванні. Він говорив живою, народною мовою – з величезним глибинним гумором, образно і з філософськими узагальненнями. В ньому так здорово поєднувалися мудрець-селянин і міський інтелектуал.

Олександр Іванович Коваль залишає по собі велику і непроминущу пам»ять. Її закарбовано у кілометрах кіноплівки, в літературних текстах, в учнях.
Ще одна кінематогрфічна душа відлітає у кращі світи. Прощайте, дорогий Олександре Івановичу! Одначе ж не відлітайте надто далеко… Без Вас сутужно буде.

 

Про час і місце прощання буде повідомлено пізніше.

 

Автор некрологу - Сергій Тримбач.
7-9 листопада, четвер-субота, Червоний зал «Сучасна анімація - досягнення, проблеми, перспективи»

10 листопада, неділя, Синій зал Світова флешмоб-прем’єра документального фільму «Я-Мобер» (Реж. А. Дем’яненко, Д. Томашпольський)

11 листопада, понеділок, Синій зал ЗІРКИ СВІТОВОГО КІНО: «Графиня із Гонконґу» (реж. Ч. Чаплін)