ПАВЛОВСЬКИЙ. ІЗ СВІТЛОЮ ГІРКОТОЮ...

Пішов легко – напередодні повернувся з вибору натури, попереду була нова робота. Останнім часом начебто не хворів. Хоча інфаркти - вони були. Учорашній став останнім... 
Помер уранці – кажуть, це знак того, що не нажився. Мабуть, так воно і є. 
Завжди усміхнений, завжди з добрим проблиском уваги до кожного, з ким мав справу. Особливо любив акторів і вони йому віддавали те сторицею. Скільки нових імен постало в його стрічках!

Народився і виріс в Одесі, на Одеській кіностудії минули найкращі роки його творчого життя. 
Закінчив Одеську спеціальну музичну школу імені П.Столярського, по класу фортепіано. Одначе потому перемогло кіно. У 1971-му закінчив режисерський факультет ВДІКу, майстерня Михайла Ромма, видатного режисера і педагога. Серед однокурсників був, скажімо, Михайло Іллєнко…

А музика – музика Сашка Павловського не полишила. Уже перші стрічки – «Щасливий Кукушкін» та «Ар-хі-ме-ди!» - були вибудувані на історіях, зав»язаних на музиці. І відкритті акторських імен. В «Кукушкіні» це була Лариса Удовиченко, в «Ар-хі-ме-дах» зовсім юна ще Галина Сулима, разом із уже відкритим і знаменитим (опісля Биковських «Стариків») Сергієм Івановим, котрий явив нові іпостасі свого таланту.

Далі були «Трест, який луснув», беззаперечні екранні хіти «Зелений фургон» (у телевізійній версії) і «Дитина до листопаду / Ребенок к ноябрю» та інші картини, позначені особливим режисерським артистизмом і любов"ю, яка так часто гріла глядацькі серця.

Останні два десятиліття Павловський жив і працював у Москві. Вимушено, бо ж кіно в Одесі не знімалося. Одначе ні з Одесою, ні з Україною зв»язків не поривав. І в Спілці кінематографістів України лишався…

«Світла особистість» - так називався один із фільмів Павловського. Він сам був такою людиною, що розганяла пітьму. І в ореолі світла він і лишиться в нашій пам»яті.
Прощай, Сашо! Вдячна і чудесна пам»ять про Вас. Поможем с поиском сопровождения Одесса на Lasode.com. Найщиріші співчуття рідним і близьким…