f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Наші у німецькій столиці

22.02.2018

Четвер і п”ятниця – останні два робочих дні Берлінського міжнародного кінофестивалю. В суботу відбудеться його закриття, з врученням  призових „ведмедів” – одного золотого і купи срібних.

 

Пізно увечері у вівторок у  секції Panorama відбулася світова прем”єра фільму „Коли падають дерева” (дебют сценариста і режисера Марисі Нікітюк, як бачимо, одразу підніс її на рівень світового кінофоруму). Переповнений зал щиро вітав кінематографістів, які оповіли непросту історію про непросте життя у пострадянській Україні. Мікст стилістики Міфопоетичного кіно (іноді на межі буквального  цитування – скажімо, білий кінь у тумані),  мелодрами, з її надміром емоцій, та жорсткої соціальної драми. Картина, якою режисерка продемонстувала, сказати б, прейкурант своїх можливостей, хоча й далеко не всіх. Успіху тепер – на інших фестивалях та у рідному національному прокаті.

У фестивальній секції Forum показали фільм „День перемоги” (спільне виробництво Німеччини та Литви) Сергія Лозниці. Наші медіа уперто називають цього режисера українським, хоча насправді його просто неможливо віднести до однієї з кінематографій. Живе він здебільшого в Берліні, а працює там, де цікаво і де можна зібрати гроші на проект.

„День перемоги” зроблено у звичній для Лозниці стилістиці об`єктивного спостереження за життям (досить пригадати його „Майдан”), позиція автора тут ніяк не кристалізується. У даному разі кілька камер показують один день на знаменитому Трептов-парку в Берліні. Цей день – 9 травня, коли сюди сходяться колишні радянські громадяни, аби відсвяткувати, аби згадати і пригадати. Люди це різні, незрідка з російським ура-патріотизмом. З пафосом, скажімо цитують послання ветерана з ДНР...

Або з`являються так звані «Ночные волки», радикальна російська організація (кажуть, підконтрольна Кремлю). Щоправда, тут вони не надто агресивні. Українців майже немає – так, десь в куточку з”являється наш прапор, який швидко зникає. Та жіночки у жіночих строях поспівали українських пісень. Та загалом – повна домінація російського духу.

Автор нічого й нікого не акцентує, „дурь каждого” й так видна. Не тільки „дурь”,звісно, - йдеться-бо про пам”ять, річ надскладну і конституційну для будь-якого народу, нації...

Сергій Тримбач (Берлін, спеціально для сайту НСКУ)

7-9 листопада, четвер-субота, Червоний зал «Сучасна анімація - досягнення, проблеми, перспективи»

10 листопада, неділя, Синій зал Світова флешмоб-прем’єра документального фільму «Я-Мобер» (Реж. А. Дем’яненко, Д. Томашпольський)

11 листопада, понеділок, Синій зал ЗІРКИ СВІТОВОГО КІНО: «Графиня із Гонконґу» (реж. Ч. Чаплін)