f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

ПОМЕР ГЕОРГІЙ НАТАНСОН

21.12.2017

ПОМЕР ГЕОРГІЙ НАТАНСОН,

режисер фільмів "Старшая сестра", "Еще раз про любовь", ""Валентин и Валентина", "Взбесившийся автобус" та ін. Помер, проживши ні багато, ні мало 96 літ...

Вічна і подячна пам"ять режисерові, яка володіла умінням знаходити ключі до глядацьких сердець. Його "ЩЕ РАЗ ПРО КОХАННЯ" з Тетяною Дороніою наприкінці 1960-х справили на кінотеатральний народ приголомшливе враження - насамперед якоюсь безоглядною щирістю і безпосередністю в оповіді про любовний шал, почуття, які неможливо нічим погамувати.

П"ять літ тому я мав можливість говорити з режисером. Мене він цікавив передусім своєю працею у Олександра Довженка. Та почалася бесіда з Міхаіла Булгакова, про якого 91-літній маестро планував написати книгу.

"— Ви добре знали Довженка...

— П’ять років у нього був в асистентах, як же.

— Колись була стаття про те, що Булгаков нібито стріляв у Довженка 1918-го року. Були вони по різні боки тодішніх барикад... Ви щось знаєте про взаємини Довженка і Булгакова?

— Зовсім нічого.

— Довженко коли-небудь говорив про Булгакова?

— Та ні, такого не пам’ятаю. А ось що пам’ятаю — як Олександр Петрович плакав, після того, як Большаков (тодішній міністр кіно) передав йому від Сталіна (Сталін не допускав до себе Довженка після відомої історії зі сценарієм «Україна в огні») вказівки вирізати з готового фільму «Мичурин» декілька великих епізодів і заново перезняти їх... Як він ридав! Це було у нього вдома...
— А що, квартира Довженка була штаб-квартирою фільму?

— Та ні, але я бував там часто. Я ж асистент — то одна справа, то інша... І ось він плаче. Юлія Іполитівна, дружина його, говорить мені: підіть, підіть до нього.+

— Як Довженко уживався з Солнцевою?

— Та як? Уживався. Хоча інколи говорив сердито: «Юліє Іполитівно! Ви в цій справі — в кіно тобто — нічого не розумієте!» Жінка була з дуже складним характером.

— Ну, це ви дуже делікатно сказали. Говорять, Довженко суворий був і крутий, говорив монологами, не дозволяючи нікому вступати в розмову. Це правда?

— Так, крутий був, як же. Але, загалом, нічого страшного... Коли знімали «Мичурина», приїхали в Мічурінськ і тут же Довженко говорить мені: «Жорик, я забув режисерський сценарій вдома. Їдьте до Москви, ось вам ключі від квартири і від шухляди, де лежить рукопис». Приїжджаю, приходжу на квартиру. Там у них жила мати Юлії Іполитівни.

— Так, вона навіть пережила Довженка.

— Солнцева часто з нею сварилася. Так от, ця сама теща перевірила мої ключі, впустила у кабінет. Я відкрив шухляду столу і побачив рукопис сценарію, а поруч орден «Червоного Прапора» і наган.

— Ви впевнені, що це був саме наган?

— Я взагалі не дуже знаюся на видах зброї, так, може, й не наган. Пістолет якийсь, словом. Але він точно там лежав... Ну, а повертаючись до «Мичурина» — ми якось проѓавили цвітіння садів у Мічурінську, довелося потім знімати їх південніше." (Газета ДЕНЬ, 12 жовтня 2012)

 

Автор тексту - Сергій ТРИМБАЧ.

19 грудня, середа, Червоний зал ВЕЧІР З НАГОДИ 90-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КІНОСТУДІЇ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА

19 грудня, середа, Малий зал «ЦИКЛ ВЕЧОРІВ ІСПАНОМОВНОГО КІНО» Художній фільм «Вимирання динозаврів»

20 грудня, четвер, Синій зал ПАМ’ЯТІ КІНОРЕЖИСЕРА КІРИ МУРАТОВОЇ (1935-2018)