f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

На день народження Анджея Вайди

06.03.2017

6 березня – День народження Анджея Вайди (6.03.1926 – 9.10.2016) – простого генія польського і світового кіно. Українського у тому числі – без Анджея Вайди ми були б іншими: і кінематографісти, і глядачі.

Сергій Тримбач

5 березня 2017-го завершилась – стрічкою «Дантон» (1982) – ретроспектива фільмів Анджея Вайди, яка тривала у кінотеатрі «Київ» (спасибі Польському інституту в Києві та кінотеатру). Рубіж лютого й березня став якимось кіновибуховим – і Вайда, і фестиваль американського кіно «Незалежність», і купа фільмів з конкурсу Каннського кінофестивалю, й оскароносні стрічки, що один за одним виходять у прокат...

Анджей Вайда зробив так багато, щоби рівень кіно зростав. Він любив не себе в кіно, а кіно в собі. Підтримував молодь, навіть заснував Школу Анджея Вайди, в яку, до речі, ходили і ходять і молоді українці.

Його справді можна вважати режисером місіонерської закваски. Він не просто кіно робив – він нас з вами орієнтував і переорієнтовував на доволі складній, треба визнати, місцевості «соціалістичного табору». На переглядах «Каналу» і «Попелу й алмазу» ми зрозуміли, що історія робиться не у високих кабінетах, а нами-таки, звичайними людьми. При цьому Анджей Вайда не приховував, що творення нових форматів історичного розвитку потребує жертв, іноді самого життя. «Людина із мармуру» і «Людина із заліза» наближали, як могли, перемогу здорового глузду над безумцями, що правили тоді половиною Європи. Нині вони знову на коні, одначе недовго – Анджей Вайда їх і з того світу дістане, своїми фільмами передусім.

Пригадую, як вразив колись фільм «Усе на продаж». Про ціну успіху в мистецтві, у житті в цілому. Збігнєв Цибульський мав з’явитися – одначе так і не сплив на екранну поверхню. Ціна кожного вчинку надміру висока – оскільки вчинок такий перекроює «костюмчик», у який вдягнене нині те саме життя – і воно «дає здачі», воно погрожує стерти тебе із «карти буднів».

Восени 2014-го ми, невелика група критиків і журналістів, зустрілися з паном Анджеєм у Варшаві. Так, ноги тоді вже не надто слухалися режисера, одначе ж перед нами сиділа справді молода, на диво енергійна людина. Запам’яталося, з якою повагою він говорив про молоде покоління польських режисерів. Можливо й тому – повторюсь, – що сприймає їх не як чужинців (у нас таке сприйняття буває з боку старших), а своїх дітей – не завжди розумних, іноді дражливих і невихованих, але своїх.

І – майже фантастика – уже після тієї зустрічі, на порозі свого 90-річчя і, як з’ясувалось, самої смерті Анджей Вайда зніме свій останній фільм «Післяобрази», який показали на відкритті київської ретроспективи.

Боже, як добре, що у нас є Анджей Вайда! Так, він був, є і буде!

На фото: під час зустрічі у Варшаві

Сергій Тримбач

12 грудня, середа, Синій зал Прем’єрний показ художнього фільму «ТРИМАЙ БІЛЯ СЕРЦЯ»

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»

12 грудня, середа, Малий зал «ЦИКЛ ВЕЧОРІВ ІСПАНОМОВНОГО КІНО» Художній фільм «ГАВАНАСТЕЙШН»