f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Санкції, які знищують «маленьких людей»

02.03.2017

Заступник голови НСКУ, кінокритик Сергій Тримбач про художній фільм Кена Лоуча «Я, Деніел Блейк», показ якого відбувся 28 лютого 2017 року в рамках проекту «Мистецькі фільми у Будинку кіно», який представляє кінокритик Алік Шпилюк.

Хто вбиває людину? І що?

Вдруге подивився фільм 80-літнього британця Кена Лоуча «Я, Деніел Блейк». Той самий, що переміг на минулорічному Каннському кінофестивалі, отримавши Золоту пальмову гілку. Чимало критиків вважали, що він на те не заслуговував – мовляв, сильніші картини були у конкурсі. Кен Лоуч – принциповий прихильник кіно, настановленого на критику суспільства і його визначальних цінностей. Остання стрічка режисера ажніяк не виняток…

Ще на титрах ми чуємо закадрову розмову героя з якимось знеособленим працівником системи охорони здоров’я. Вона розпитує Деніела Блейка (так звуть героя стрічки, 59-річного теслю) про стан його здоров’я. Розпитує доволі химерно, так що Деніел починає огризатись: «У мене хвороба серця, а ви про мою дупу питаєте!». І – «Ви хто, лікар, медсестра?» Відповідь: «Ні, я працівник сфери охорони здоров’я. – З американської фірми? – Так, але ми виграли конкурс і дістали право виступати від імені держави». Британської держави!

Про підсумок тієї бесіди ми дізнаємось уже тоді, коли герой з’являється в кадрі. Він тримає в руках лист, у якому чорним по білому сказано, що він (дарма, що зазнав інфаркту, що проблеми із серцем тривають) вибуває із списку тих, хто отримує допомогу за станом здоров’я. Не добрав балів – замість 15-ти отримав тільки 12. І тепер… Тепер санкції.

Власне, «санкція» – слово, яке спливає у фільмі повсякчас. Хто його промовляє? І хто, власне, вирішує долю Деніела, жити йому чи вмерти? Здавалось би, опісля з’яви проблем із здоров’ям першою і вирішальною є думка лікаря. Ніц, не лікаря. Кого ж тоді? А отієї самої «працівниці сфери», яка не є лікарем, медсестрою, навіть санітаркою. Ким же вона є у такому разі? Фактично вона є роботом, носієм механічної функції. Причому агресивним: будь-який спротив людини – і вимовляється оте магічне «санкція». Або й просто: «Вийдіть звідси, ви тут ніхто».

Фокус соціальної проблематики саркастичного фільму Кена Лоуча якраз у цьому: він випрозорює на екрані конструкцію британського суспільства, в якому державу представляють так звані «бюрократи вуличного рівня / Street level Bureaucracy». Хоча на перший погляд це не так, адже йдеться про охоронників, поліціянтів, рядових служителів соціальних установ. Які повсякчас апелюють кудись нагору – саме там прописали правила, які визначають все і вся. Тільки фільм неспростовно доводить: ні, саме ця «нижня» публіка вирішує, кому і як. Бо за якою логікою людину із серйозним захворюванням серця виштовхують із системи соціальної допомоги?

Тільки одна тут логіка – ти мусиш пристати на вимогу і самому стати гвинтиком системи, комп’ютерним коліщатком. А як ні, як не бажаєш позбавлятись своєї самості, своєї особистісної неповторності – що ж, тоді санкції, тоді смерть тобі.

У підсумку Деніела (Дейв Джонс) таки примушують шукати роботу. Шукати чисто формально – склавши резюме щодо власної персони і розносячи його, мандруючи по офісах. А соціальній інституції представляти докази своєї активності у таких пошуках. Повна, стовідсоткова глупота, і це в Англії, яка так часто видається замало не взірцем демократії.

Зрештою, Деніел помирає, його серце розбилось об машинізований, роботизований мур нібито державної машини. Така собі війна світів (людини і знеособленої роботизованої державної машини) закінчується поразкою людини...

Сергій Тримбач

10 грудня, понеділок, Червоний зал

10 грудня, понеділок, Синій зал Актриса НАТАЛІ ВУД/НАТАЛІЯ ЗАХАРЕНКО (1938-1981) Художній фільм «ТАЄМНИЦЯ НАТАЛІ ВУД» (І серія)

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»