f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Кінооператору Геннадію Карюку – 80 літ!

22.02.2017

22 лютого 2017 року 80-ий день народження відзначає кінооператор, кінорежисер, заслужений діяч мистецтв України, член нашої Спілки Геннадій Карюк.

Найкращі побажання митцеві!

Геннадій Карюк народився у селі Катеринівка на Харківщині. Закінчив операторський факультет ВДІКу (1965, майстерня Бориса Волчека).

З 1965-го – оператор і режисер Одеської кіностудії. Зняв понад 60 фільмів – з режисерами Кірою Муратовою, Георгієм Данелією («Орел и решка», «Фортуна»), Олександром Прошкіним («Доктор Живаго», «Живи и помни» та ін.), Ельєром Ішмухамедовим («Встречи и расставания»), Марленом Хуцієвим («Бесконечность») та іншими.

Його головний режисер – поза всяким сумнівом, Кіра Муратова. З нею дебютував фільмом «Короткі зустрічі» (1967, цьогоріч уже 50 літ стрічці!). Потому були «Довгі проводи», «Чутливий міліціонер», «Захоплення», «Другорядні люди», «Настроювач»...

Геннадій Карюк має кілька режисерських робіт, зокрема 2006 року поставив телесеріал «Біси» (за Федором Достоєвським), разом з Валерієм Ахадовим.

Кіра Муратова про Геннадія Карюка: «Карюк – великолепный оператор, потрясающий. Мы с ним работали с самого начала, еще на «Коротких встречах», потом был перерыв, потом снова с ним. Он очень талантливый человек, удобный в работе, мягкий, мы понимаем друг друга даже не с полуслова, а с полувзгляда» («Искусство кино», 2005, №1).

«Геннадий Карюк – идеальный оператор для поздней Муратовой. Его камера легко и естественно подчиняется жестким законам гротеска. Она живописует мир абсолютно герметичный и чарующе (а подчас пугающе) живой. В этом мире искажены сюжеты и пейзажи, идеи и интерьеры. «Нормальны» здесь только вещи; маркируя сложное, слоящееся пространство, они сбивают нас с толку: если это обычный граненый стакан, значит, и тот, кто его наполнил, обычен. Как бы не так.

Разумеется, снимать выморочный, вывернутый наизнанку мир нужно просто, без изысков – тем мощнее и изумительнее. Геннадий Карюк удовлетворяет давнюю тягу Муратовой к примитивизму, причем даже не в кинематографическом, догриффитовском, а в живописном, пиросманиевском смысле: фронтальный ракурс, неподвижная камера, средний план, слегка удивленный, «неокультуренный», наивный взгляд.

Но главное тут, разумеется, – свет, пронзительный и прозрачный, отрезвляющий и завораживающий свет пустоты. Если пространство «Чувствительного милиционера» было пространством первородного, первобытного рая, а «Увлеченья» помещали нас в странное, зыбкое и нежилое чистилище, то «Три истории» приоткрывают щелочку не куда-нибудь – в ад, а там – желтый день, синейшее небо, детишки резвятся, яблони цветут.

Геннадий Карюк мастер этого света «на том свете». В сияющей мрачности муратовских видений есть его, Геннадия Карюка, ясность зрения и прохладная объективность тона, заставляющие нас увидеть мир так, как увидел его он сам – будто впервые», – пише про нього Михаїл Брашинський.

Сергій Тримбач

19 грудня, середа, Червоний зал ВЕЧІР З НАГОДИ 90-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КІНОСТУДІЇ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА

19 грудня, середа, Малий зал «ЦИКЛ ВЕЧОРІВ ІСПАНОМОВНОГО КІНО» Художній фільм «Вимирання динозаврів»

20 грудня, четвер, Синій зал ПАМ’ЯТІ КІНОРЕЖИСЕРА КІРИ МУРАТОВОЇ (1935-2018)