f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

«Диригент в борделі – це дуже корисна робота для влади…»

21.01.2017

Сергій Тримбач

У Будинку кіно триває показ фільмів, зроблених на матеріалі Буковини, Чернівецького краю.

21 січня, в суботу, відбудеться показ «Гнізда горлиці» Тараса Ткаченка. А 20 січня, у п’ятницю, у Синій залі були представлені програма документальних стрічок, зроблених у самих Чернівцях, і – повнометражний ігровий фільм «Judenkreis, або Вічне колесо» Василя Домбровського, кінострічка, яка з’явилася на світ 20 літ тому, у жовтні 1996-го. За сценарієм, написаним самим режисером спільно зі Станіславом Цаликом.

Виявилось, що картина жива, сприймається і читається з великим інтересом.

Міфопоетична стилістика. Образна система зіткана із міфологічних сюжетик, починаючи із знаменитого «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» і «Аїди» (Марічка, у виконанні Світлани Круть, на диво органічна і без всякого дива чарівна; це від неї одвертається російський офіцер і це їй не вдається стати співачкою і самій собі створити ще один паралельний фантазійний світ).

І, звичайно, – міфи буковинського містечка. «Бог сотворив наше містечко і сказав: живіте! І стали вони жити...» – так починається фільм і так він і продовжується – у формі вільної і доволі химеричної оповіді, із фантазійними вставними епізодами (про з’яву у містечку Дон-Жуана, скажімо).

У центрі оповіді – диригент Ліберзон у виконанні Богдана Ступки. Режисер зізнався, що думка зробити подібний фільм у нього виникла під час перегляду знаменитої вистави Франківського театру «Тев’є-Тевель» із Богданом Ступкою.

І тут артист так само блискуче подає свого персонажа, чия служба мистецтву повсякчас наражається на необхідність враховувати мінливу кон’юнктуру. То румуни і їх відкидання будь-яких «інородних» національно-культурних «зазіхань». То Совіти, «товаріщі». А затим і німецький окупаційний режим, який запхав євреїв містечка у гетто, де, однак, диригент продовжує займатися музикою. Хоча можливість звільнитися у нього є – ось же штатний бізнесмен містечка пропонує Ліберзону роботу головним диригентом у борделі. Далі промовистий діалог:

– У борделі? Ні.

– Чому? Треба рятувати своє життя тимчасовою відмовою від мистецтва.

– Мені, – відповідь диригента, – вже 50 і з них тридцять років я відмовлявся від мистецтва.

Диригент в борделі – це дуже корисна робота для влади, – повчає бізнесмен. І таки да. Скільки людей мистецтва не відмовлялися від подібних спокус – ну, тимчасово, так, на часину, піти в бордель. Там вони й лишаються...

Узагалі, діалоги більш ніж промовисті, дотепно-іронічні. Такий, до прикладу, афоризм: «Допоки є жінки, ні раю, ні комунізму ми не побудуємо...»

Мінливість міфологічної картини містечкового життя має яскраво виражену сміхову підсвітку, без якої не зрозуміти і не відчути фільмову тканину. Це не відбулося б і без просто чудесних акторів – Тамари Яценко, Петра Бенюка, Лева Перфілова.

І, звичайно, Костя Степанкова, який грає такого собі Коваля, теж оповідача, мудрого містечкового духа. Його герой – вічний тутешній мешканець, чий образ не зазнає жодних змін, як і магічний голос, від якого рубцюються рани і заживають душевні рани...

«Сміятись – це здоров’я!» – звучить, під завісу стрічки, промовиста сентенція. Фільм якраз про це – про народне тіло, зіткане із різноманітних і різноматних людей. Здорове, іронічне, веселе (пори весь трагізм історії) тіло.

Сергій Тримбач

19 грудня, середа, Червоний зал ВЕЧІР З НАГОДИ 90-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КІНОСТУДІЇ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА

19 грудня, середа, Малий зал «ЦИКЛ ВЕЧОРІВ ІСПАНОМОВНОГО КІНО» Художній фільм «Вимирання динозаврів»

20 грудня, четвер, Синій зал ПАМ’ЯТІ КІНОРЕЖИСЕРА КІРИ МУРАТОВОЇ (1935-2018)