f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

«Диригент в борделі – це дуже корисна робота для влади…»

21.01.2017

Сергій Тримбач

У Будинку кіно триває показ фільмів, зроблених на матеріалі Буковини, Чернівецького краю.

21 січня, в суботу, відбудеться показ «Гнізда горлиці» Тараса Ткаченка. А 20 січня, у п’ятницю, у Синій залі були представлені програма документальних стрічок, зроблених у самих Чернівцях, і – повнометражний ігровий фільм «Judenkreis, або Вічне колесо» Василя Домбровського, кінострічка, яка з’явилася на світ 20 літ тому, у жовтні 1996-го. За сценарієм, написаним самим режисером спільно зі Станіславом Цаликом.

Виявилось, що картина жива, сприймається і читається з великим інтересом.

Міфопоетична стилістика. Образна система зіткана із міфологічних сюжетик, починаючи із знаменитого «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» і «Аїди» (Марічка, у виконанні Світлани Круть, на диво органічна і без всякого дива чарівна; це від неї одвертається російський офіцер і це їй не вдається стати співачкою і самій собі створити ще один паралельний фантазійний світ).

І, звичайно, – міфи буковинського містечка. «Бог сотворив наше містечко і сказав: живіте! І стали вони жити...» – так починається фільм і так він і продовжується – у формі вільної і доволі химеричної оповіді, із фантазійними вставними епізодами (про з’яву у містечку Дон-Жуана, скажімо).

У центрі оповіді – диригент Ліберзон у виконанні Богдана Ступки. Режисер зізнався, що думка зробити подібний фільм у нього виникла під час перегляду знаменитої вистави Франківського театру «Тев’є-Тевель» із Богданом Ступкою.

І тут артист так само блискуче подає свого персонажа, чия служба мистецтву повсякчас наражається на необхідність враховувати мінливу кон’юнктуру. То румуни і їх відкидання будь-яких «інородних» національно-культурних «зазіхань». То Совіти, «товаріщі». А затим і німецький окупаційний режим, який запхав євреїв містечка у гетто, де, однак, диригент продовжує займатися музикою. Хоча можливість звільнитися у нього є – ось же штатний бізнесмен містечка пропонує Ліберзону роботу головним диригентом у борделі. Далі промовистий діалог:

– У борделі? Ні.

– Чому? Треба рятувати своє життя тимчасовою відмовою від мистецтва.

– Мені, – відповідь диригента, – вже 50 і з них тридцять років я відмовлявся від мистецтва.

Диригент в борделі – це дуже корисна робота для влади, – повчає бізнесмен. І таки да. Скільки людей мистецтва не відмовлялися від подібних спокус – ну, тимчасово, так, на часину, піти в бордель. Там вони й лишаються...

Узагалі, діалоги більш ніж промовисті, дотепно-іронічні. Такий, до прикладу, афоризм: «Допоки є жінки, ні раю, ні комунізму ми не побудуємо...»

Мінливість міфологічної картини містечкового життя має яскраво виражену сміхову підсвітку, без якої не зрозуміти і не відчути фільмову тканину. Це не відбулося б і без просто чудесних акторів – Тамари Яценко, Петра Бенюка, Лева Перфілова.

І, звичайно, Костя Степанкова, який грає такого собі Коваля, теж оповідача, мудрого містечкового духа. Його герой – вічний тутешній мешканець, чий образ не зазнає жодних змін, як і магічний голос, від якого рубцюються рани і заживають душевні рани...

«Сміятись – це здоров’я!» – звучить, під завісу стрічки, промовиста сентенція. Фільм якраз про це – про народне тіло, зіткане із різноманітних і різноматних людей. Здорове, іронічне, веселе (пори весь трагізм історії) тіло.

Сергій Тримбач

21 лютого, четвер, Синій зал ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ КІНОРЕЖИСЕРА СЕРГІЯ ЛОСЄВА

22 лютого, п’ятниця, Синій зал Документальний фільм "Кенгір. Сорок днів свободи"

23 лютого, субота, Синій зал ТВОРЧА ЗУСТРІЧ З НАГОДИ 65-ЛІТТЯ ОЛЕКСАНДРА СПАРИНСЬКОГО