f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

60 років тому помер Олександр Довженко

25.11.2016

60 літ тому, 25 листопада 1956-го, у своїй московській квартирі помер Олександр Довженко.

На його надгробному пам’ятнику викарбувано слова: «Умер в воскресенье».

Він справді помер недільного вечора, біля 23-ї години, одначе ж зрозуміло, що йдеться не про день тижня, а про річ символічного змісту.

На Довженковій книжці в Ощадбанку було 32 рублі. Костюм пристойний лишень один, в ньому його й поклали в труну. Над якою співав друг митця, великий співак Іван Козловський: «Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні...». Ох, як же не однаково йому було...

Він умирав останні 13 років свого життя. Звідтоді, як знову, опісля 1930-х, знову – опісля жорстокої критики самим Сталіним кіноповісті «Україна в огні» – над ним нависла смертельна загроза.

Щоденникові записи. 16.12.43. «Мені хочеться вмерти. Мені здається, що я прожив уже все своє життя, пережив усі свої радощі і виплакав усі сльози. (…) О боже мій, боже мій, боже мій! Отак зітхаючи весь день, мов схоплений за горло залізною мертвою рукою, хожу як неприкаяний. Що мені робити, куди подітись? Умерти мені, та як же вмерти. (…)

Хочеться плакати, кричати, жалітися. Кому? І куди не повернуся, і до чого не прислухаюся, скрізь: – не їдь на Вкраїну, загинеш. Там тебе ненавидять, там тебе не хотять, там плямують твоє ім’я, щоб потім знищити тебе. Там ти помреш. Там не хотять, щоб ти бачив свій народ. Твій талант і твоє серце там не потрібні. Дай простор Микиті (Хрущову), геть з України».

І так до самої смерті – усе видавалося, що смерть поруч, що осьдечки ж вона, стоїть, лагідно посміхаючись, зі своєю правічною косою.

І запис 1945-го: «Я сьогодні ранком полетів на Вкраїну. Обломалися крила і я упав. У мене вельми заболіло в грудях. І я заплакав, упавши. Я спробував ще раз летіти, я заспівав початок думи, і од жалібного голосу свого знову заплакав.

Учора було два приступи стенокардії.

Я свідомий свого стану. Мене вбито повільним вбивством і вже мені не воскресати».

Увечері, біля 11-ї, поставте на підвіконня запалену свічку. І до вас прилетить Довженкова душа. Обов’язково прилетить, ви спробуйте. Озветься вона. Воскресне.

Сергій Тримбач

12 грудня, середа, Синій зал Прем’єрний показ художнього фільму «ТРИМАЙ БІЛЯ СЕРЦЯ»

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»

12 грудня, середа, Малий зал «ЦИКЛ ВЕЧОРІВ ІСПАНОМОВНОГО КІНО» Художній фільм «ГАВАНАСТЕЙШН»