f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Про Тетяну Дерев’янко

05.05.2016

Сергій Тримбач, голова НСКУ

4 травня був день народження Тетяни Дерев’янко (1930–2001) – кінознавця, історика кіно, засновника і незмінного, до самої смерті, директора Музею Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.

Людини надзвичайно яскравої, незвичайної і – сонячної, не випадково ж в останні роки любила прибирати своє волосся у колір небесного світила.

Як багато було в ній справжнього, непідробного. І водночас – артистичного.

1994-й, наближається столітній ювілей Олександра Довженка. Ми їдемо з Тетяною Тимофіївною на Байковий цвинтар. Там поховані батьки кінокласика та його сестра Поліна з чоловіком. Треба, аби ті могили були доглянуті. Треба… Ми заходимо до контори, де сидить начальник усіх надгробних начальників. В мене одразу холонуть ноги – чиновник навіть не піднімає голови, щось собі заповзято пише. Класика жанру: просітєлі і величне цабе.

– Садитесь, – кидає він нам.

– Нет, мы не сядем! – зненацька чує він патетичне. І піднімає голову. Обличчя його випружується: перед ним стоїть грізного вигляду жінка (звісно, що Дерев’янко) з ціпком (дивись, так і лупне ним межи очі), а за нею кілька чолов’яг похмурого вигляду (окрім мене взято ще двох мужиків несимпатично грубуватого вигляду).

– Надеюсь, – править далі відвідувачка, – вы знаете, кто такой Александр Петрович Довженко?

В очах начальника поволі запалюється лампочка і починається процес обробки інформації: Довженко… енко…алко... ко… кі… кіно… студія Довженка… Йєс!

– Ну конечно! – вигукує радісно й витирає піт з лоба. – Конечно!

– Так вот… – і далі завідувачка музею говорить чітко й по ділу. За кілька хвилин начальник хіба що не мете підлогу перед Дерев’янко. Навіть авто пропонує для проїзду до могил, котрі тієї миті видаються і йому святими. Одначе чує у відповідь горде:

– Нет, у нас свой транспорт. Ваше дело исполнить долг…

Отак все було полагоджено. Режисура! Уміння точно окреслити мізансцену, змусити кожного грати за тими нотами, які потрібні тобі. А метою було – перетворювати навколишнє життя, робити його хоч трохи кращим. В цьому було щось від обожнюваного нею Довженка. Тому не терпіла найменшої невпорядкованості, неохайності. Сама була зразком дисциплінованості. Людської і жіночої чарівності...

Просто не віриться, що в липні мине 15 літ, як її не стало. Наче тільки учора вона зустрічала нас на порозі музею, широко і приязно усміхаючись.

Світла Вам пам’ять, Тетяно Тимофіївно!

Сергій Тримбач

12 грудня, середа, Синій зал Прем’єрний показ художнього фільму «ТРИМАЙ БІЛЯ СЕРЦЯ»

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»

12 грудня, середа, Малий зал «ЦИКЛ ВЕЧОРІВ ІСПАНОМОВНОГО КІНО» Художній фільм «ГАВАНАСТЕЙШН»