Прелюдія долі
19.04.2016
Сергій Тримбач, голова НСКУ
Два місяці тому видатному українському кінооператору Сергію Лисецькому виповнилося 90 літ. Ювіляр все не бажав проводити щось таке ювілейне. Аж поки не вирішив зробити це у своєрідний спосіб – зібрати 18 квітня публіку в кінотеатрі українського фільму "Ліра" (донедавна ім. Чапаєва), аби поділитись своїми і думками і спогадами з колегами і земляками.
Ну так, земляками. Бо ж він народився на от сій вулиці Січових Стрільців, неподалік Львівської площі. Як тільки та вулиця не називалася - навіть іменем Троцького, далі Артема. Рух транспорту був потужний – туди, на Лук'янівку і далі, на захід. Краєвиди були тоді, у 1930-ті, одкриті і неймовірно чудесні, не те, що нині.
А далі годинна, наповнена сотнями деталей і спостережень розповідь. Якою була бруківка (цегляною, міцною навдивовиж), у що вдягались, якими були квартири і т.п. В 1937-му почалися арешти. Забрали і батька, більше син ніколи вже його не бачив. Матір теж відсиділа, невість за що, рік у тюрмі, а потім її випустили. Квартиру їхню вже зайняли інші, та все ж їх впустили – ті самі люди, яких потім поженуть у Бабин Яр...
Звичайно ж про кінотеатри. От сей, який називався "Лірою", а в 30-ті прозвали Госкино-7. Один він був, а інший, Госкино-5 (потім "Зоря") на нинішньому Ярославовому Валу. Сергій Панасович показав своє улюблене місце в кінозалі і навіть посидів на ньому. "Найбільше, – сказав він, – ми любили кінобудку, кінопроекційну, звідки нам діставалися шматочки кіноплівки..."
Унікальна розповідь! Про унікальне місце в Києві, звідки він пішов у світ – на війну, потому до Москви, у ВДІК. Потім кілька десятиліть праці на кіностудії імені Довженка ("Солдатка", "Ми, двоє мужчин", "Наймичка", "Перевірено – мін немає"...), на "Укртелефільмі"...
І режисерська робота – фільм "Прелюдія долі", який і було показано на вечорі.
Звісно, були і теплі привітання колег та шанувальників, зокрема і школи №138, яку колись закінчив ювіляр.
Сергій Тримбач