f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Ще раз про студію «Київнаукфільм»

11.01.2016

Ще раз про студію «Київнаукфільм» (нині Національна кінематека України) – до 75-ї річниці від заснування.

Сергій Тримбач, голова НСКУ

Минулого разу найдокладніше говорилось про режисера Фелікса Соболєва, лідера студії упродовж 1960-80-х. Тепер час сказати про Бориса Остахновича (1927–2015), який працював директором студії в її кращі часи (1965–1988) та її головного редактора (упродовж 1961–1979), сценариста Євгена Загданського (1919–1997).

Борис Петрович Остахнович почав свій шлях в кіно з роботи на Бакинській кіностудії, потому – у 1957–1965 роках – працював заступником директора Київської кіностудії імені Олександра Довженка. А далі зоряний час – прихід на Київську кіностудію науково-популярних фільмів. Від середини 1960-х і до 1980-х, понад два десятиліття, «Київнаукфільм» був лідером світового наукового кіно.

Борис Остахнович був тим, кого нині називають продюсером (хоча в системі радянського кінематографа таке поняття і така професія були відсутніми). Він поєднував у собі риси організатора виробництва і тонкого поціновувача власне кінематографічних нюансів роботи митців наукового кіно. Практично те саме можна сказати і про головного редактора кіностудії Євгена Петровича Загданського. Разом вони вели студійний корабель до вершин визнання – як митців, професіоналів, так і глядацької спільноти. Це важко уявити собі, але фільми студії нерідко на рівних змагалися з ігровими стрічками у прокаті.

По суті справи було створено Київську школу наукового кіно. Якщо дотипір це кіно виглядало як така собі просвітянська лекція, то у фільмах Фелікса Соболєва, Валерія Підпалого, Альмара Серебренікова, Тимура Золоєва та інших перед глядачами розгорталась інтрига наукового пошуку. Глядач тут не спостерігач, а активний учасник пізнавального процесу.

Не дивно, що дуже часто на екрані розгортаються експерименти з непрогнозованим фіналом, такі собі науково-пізнавальні детективи. Один із перших прикладів такого кіно – фільм Фелікса Соболєва, зроблений за сценарієм Євгена Загданського, «Сім кроків за горизонт» (1968). Експерименти, в яких випробовуються і пізнаються приховані можливості людини. До прикладу, знаменитого тоді шахіста Михайла Таля, який міг наосліп грати (одночасно) на 50 шахових дошках. Чи пацієнтів лікаря-психотерапевта Володимира Райкова, який одкривав у них небачені можливості...

Це був у чомусь ренесансний погляд на людину, ренесансна віра в людину і її творчі можливості. На тлі сьогоднішньої зневіри це особливо вражає.

Євген Загданський є автором сценаріїв біля 30 фільмів, кількох книжок (наприклад, «Ефект Кассандри»). Він справді був художнім керівником студії, її креативним провідником. Його образ відтворено у фільмі «Мой отец Евгений» (2010), зробленому сином, Андрієм Загданським.

На фото – Євген Загданський, голова Держкіно України Святослав Павлович Іванов (у центрі; досі згадуємо його добрим словом!) та Борис Остахнович. Світла і славна їм усім пам’ять!

(Далі буде)

Сергій Тримбач

Читайте також «Легендарній кіностудії «Київнаукфільм» минає 75 літ»

21 лютого, четвер, Синій зал ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ КІНОРЕЖИСЕРА СЕРГІЯ ЛОСЄВА

22 лютого, п’ятниця, Синій зал Документальний фільм "Кенгір. Сорок днів свободи"

23 лютого, субота, Синій зал ТВОРЧА ЗУСТРІЧ З НАГОДИ 65-ЛІТТЯ ОЛЕКСАНДРА СПАРИНСЬКОГО