f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

Підсумки 16-го Тбіліського МКФ. Грузія, «Батьківщина», Україна

21.12.2015

Від 30 листопада по 6 грудня 2015 року тривав 16-й Тбіліський МКФ. У роботі Міжнародного журі грузинського фестивалю брав участь секретар Правління НСКУ, член Європейської кіноакадемії та Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI Алік Шпилюк. Подаємо його розповідь про подію.

Після абсолютного тріумфу українського кінематографа на минулорічному Тбіліському МКФ, коли головний приз найкращому фільму міжнародної програми «Золотий Прометей» та спеціальний – сказати б, спеціально для того започаткований, – приз імені Сергія Параджанова отримало «Плем’я» Мирослава Слабошпицького, організатори вирішили, що в журі 16-го видання фестивалю має бути представник України. Ця велика честь випала мені.

Фестиваль поєднує – як і багато українських фестивалів – два конкурси: міжнародний конкурс дебютів, що зближує Тбіліський МКФ із київською «Молодістю», а також –національний конкурс грузинських фільмів.

На фестивалі працюють два журі. Міжнародне журі нatаціонального конкурсу вручає три рівнозначні нагороди: «Прометеї» найкращому повнометражному, найкращому короткометражному і найкращому документальному фільмам. Натомість, міжнародне журі головного конкурсу, членом якого я був, присуджує два призи: «Золотий Прометей» – за найкращий фільм і «Срібний Прометей» – за найкращу режисуру. Слід зазначити, що фестиваль не дуже «багатий», тут не вистачає коштів практично на все, тому грошових призів нагороди не передбачають. Тільки статуетки «Прометеїв» і славу, яка лишається у пам’яті.

Діяльність Міжнародного журі Національного конкурсу має свою історію, тісно пов’язану з історією Тбіліського фестивалю. Традиційно до його складу входять троє осіб. При тому незмінно, починаючи з першого фестивалю, у журі – подружжя Грегорів, Ульріх та Еріка, засновники секції «Форум» Берлінале і засновники одного з найголовніших німецьких арт-хаусних кінотеатрів «Арсенал».

Щороку до них долучається відома у кіносвіті особистість. На 15-му Тбіліському МКФ в журі працював Наум Клейман, якого окремо представляти не треба. А цього року тут був молодий іранський кінокритик Хусейн Едізаде. Фантастична особистість. Я багато спілкувався із ним протягом фестивалю і був цілком захоплений його усвідомленою зацікавленістю усіма аспектами світового кінематографа: він дуже активний, багато що бачив, багато про що писав, багато в кого брав інтерв’ю. Власне, після перегляду «Таксі» Джафара Панахі стало зрозуміло, що в Ірані – все можливо. Але випадок Хусейна Едізаде – дійсно показовий. Адже засвідчує, що в країні, що ззовні здається надзвичайно закритою, насправді є люди, що знаходяться в самому центрі світового кінопроцесу.


Хусейн Едізаде та Алік Шпилюк

Про свою історію зв’язків із Тбіліським кінофестивалем подружжя Грегорів розповіло під час вручення Спеціального призу за внесок у розвиток світового кіномистецтва видатній талановитій режисерці Лані Гогоберідзе. Їхнє знайомство із грузинським кіно відбулося наприкінці 1970-х років, коли грузинські фільми мали бути показані на Берлінале. Це було 1979-го року, під час вступу радянських військ до Афганістану, напередодні московської Олімпіади. Тоді на Берлінському МКФ продемонстрували американську стрічку Майкла Чіміно «Мисливець на оленів» і радянська делегація на знак протесту офіційно відкликала всі радянські фільми з програми, в тому числі – стрічку Лани Гогоберідзе «Декілька інтерв’ю з приватних питань».

Наступного року Ульріх та Еріка Грегори, які крім «Форуму» Берлінале керували кінотеатром «Арсенал», запросили грузинську делегацію із програмою фільмів до себе. Але виявилося, що «Совекспортфільм», який керував цим процесом, надіслав фільмокопії без будь-яких субтитрів, російською мовою.

До складу грузинської делегації був включений молодий перекладач, студент германістики. Несподівано йому довелося протягом тижня перекладати всі фільми, вживу. Я дуже добре розумію, наскільки це непросто, адже сам в ті роки багато перекладав фільми на живо. Молодий перекладач здружився із подружжям Грегорів і сказав їм, що з часом організує у себе на батьківщині великий кінофестиваль. Власне, цим перекладачем був Гага Чхеїде, генеральний директор Тбіліського МКФ, який він влаштовує уже вшістнадцяте. А Ульріх та Еріка Грегори, повторю, від першого фестивалю є членами журі. Ось така інтимна і водночас показова кінематографічна історія.

Щодо журі міжнародного конкурсу, членом якого я був, то воно було достатньо своєрідним, навіть дещо контраверсійним. До нього увійшли троє представників фестивалів: я, пані Пніна Блаєр, архітектор міжнародного кінофестивалю у Хайфі в Ізраїлі, та легенда фестивального руху Пітер Скарлет, який багато років очолював МКФ у Сан-Франциско, потім розвивав фестиваль «Трайбека» у Нью-Йорку, а нині розбудовує МКФ в Абу-Дабі в ОАЕ (він – абсолютний фанат арт-хаусного кіно і, зокрема, Кіри Муратової). Також у журі було дві режисерки: Нуца Алексі-Месхішвілі та Марта Файнс.

Примітно, що 21 листопада в Києві ХІ Фестиваль нового грузинського кіно було відкрито саме стрічкою Нуци Алексі-Месхішвілі «Кредитна лінія». Вона є дочкою Лани Гогоберідзе, тож протягом фестивалю ми декілька вечорів провели в їхній оселі, занурившись в унікальний світ тбіліської інтелігенції.

А Марта Файнс – славетна сестра славетних братів – була головою журі. До її творчості можна ставитися по-різному, але вона – відома особа, яку до того ж грузинські кінематографісти намагаються залучити до спільного кіновиробництва. Слід зазначити, що саме під час фестивалю грузинський уряд офіційно презентував нову законодавчу ініціативу щодо повернення 20% коштів, витрачених іноземними кінематографістами під час зйомок на території країни. Така пропозиція «підтягує» Грузію до решти європейських країн, іноземні виробники кіно дуже у ній зацікавлені. Сподіваюся, що ініціатива може стати прикладом і для українських законодавців. Тому що це – єдиний спосіб якось привернути до нас увагу іноземних кіновиробників.

У міжнародному конкурсі було представлено десять ігрових фільмів з усієї Європи. Декілька стрічок брали участь у МКФ «Молодість», деякі – в Одеському МКФ, але були тут і цілком нові, ще не бачені роботи. Вийшла дуже потужна програма дебютів, тож вибір лауреатів не був простим.

Можна сказати, що рішення журі було компромісним. Моїм фаворитом була британо-іспанська стрічка «Пікадеро» Бена Шеррока (на МКФ «Молодість» у Києві фільм отримав приз журі Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI, до складу якого я входив, а також Приз переможцю міжнародного повнометражного конкурсу), але інші члени журі мене в тому не підтримали. «Срібним Прометеєм» за найкращу режисуру було вирішено відзначити іншу достойну стрічку – чудову соціальну драму «Середземномор’я» (реж. Йонас Карпіньяно, Італія, Франція, США, Німеччина, Катар). Я розумію таке рішення своїх західних колег, що віддали данину поваги актуальним проблемам країн третього світу.


Кадр з фільму «Середземномор’я»

А от головний приз – «Золотий Прометей» – отримала стрічка, за яку я свідомо агітував: фільм Сенем Тюзен «Батьківщина» (Туреччина, Греція). І цьому я дуже радію. Як на мене, це дуже серйозна і оригінальна робота. Вона непроста для сприйняття, суперечлива, з одного боку – феміністична, а з іншого – промовляє загальнолюдські цінності. Фільм антиклерикальний, дуже антиісламістський (що нині важливо). Але щонайперше – надпотужний своїм власне артистичним висловлюванням.


Кадр з фільму «Батьківщина»

Приємно і те, що за відсутності української участі в будь-якому конкурсі Тбіліського кінофестивалю, ба навіть у будь-якій програмі, власне перемога «Батьківщини» стала даниною поваги і відзнакою українському кінематографу також. Адже одним із головних продюсерів стрічки (їх троє) була Олена Єршова, наша співгромадянка, член НСКУ, що вельми успішно працює у Туреччині, Грузії, Україні, а зрештою, в усьому світі, просуваючи справжнє кіно і нагадуючи, що в Україні є свої таланти.

Алік Шпилюк

10 грудня, понеділок, Червоний зал

10 грудня, понеділок, Синій зал Актриса НАТАЛІ ВУД/НАТАЛІЯ ЗАХАРЕНКО (1938-1981) Художній фільм «ТАЄМНИЦЯ НАТАЛІ ВУД» (І серія)

12 грудня, середа, Червоний зал ДИВІМОСЬ, ХТО ПРИЙШОВ Громадська організація «Сучасне Українське Кіно» (СУК) презентує вечір «Кіносереда – Зимове»